Рішення № 18161246, 26.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/19826.08.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Віс Компані»

простягнення 17940,95 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 19.07.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс Компані»про стягнення 16606,10 грн. основного боргу, 1112,38 грн. пені, 222,47 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору купівлі продажу № 107 від 11 квітня 2007 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 16606,10 грн.

Ухвалою від 20.06.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.07.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 29.07.2011 року не зявився, однак надіслав до канцелярії суду телеграму, відповідно до якої просив суд відкласти розгляд справи.

В судове засідання 29.07.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2011 року подав документи на виконання вимог ували суду та надав усні пояснення п справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 26.08.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.08.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон» (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віс Компані» (далі покупець, відповідач) був укладений договір купівлі продажу № 107 (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобовязується передавати у власність покупця, а покупець приймати та сплачувати продукти харчування: рибу свіжоморожену та морепродукти (далі товар) згідно умов цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість, асортимент та ціна товару погоджені сторонами в накладних, які є невідємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 3.1 Договору вартість товару визначається його загальною вартістю, що вказана у відповідній видатковій накладній, згідно якої, товар отриманий покупцем.

Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що покупець зобовязався сплачувати вартість отриманого товару, згідно кожної видаткової накладної протягом 10 (десяти) банківських днів, з дня отримання товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 32348,16 грн., що засвідчується видатковою накладною № РИ-0007710 від 09 грудня 2010 року.

В свою чергу, позивач частково повернув поставлений товар на суму 9742,06 грн. та частково розрахувався в сумі 6000,00 грн., на доказ чого надано банківські виписки від 05.01.2011 року на суму 2000,00 грн., від 10.01.2011 року на суму 4000,00 грн., у звязку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 16606,10 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 16606,10 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 16606,10 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.2 Договору за несвоєчасну або неповну оплату товару згідно п. 3.4 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла у період, за який нараховується пеня (ст.. 549 ЦК України).

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 4.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1112,38 грн. за період з 19.12.2010 року по 31.05.2011 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням п.п. 3.4 та 4.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, здійснених поставок, проплат та повернення товару, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 222,47 грн. за період з 19.12.2010 року по 31.05.2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, проплат, повернення товару та дати виникнення прострочення, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 217,02 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс Компані» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р н, вул. Рибальська, буд. 2; фактична адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Репкінська, 3-В, код ЄДРПОУ 31241468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон»(місцезнаходження: 04212, м. Київ, Оболонський р н, вул. Богатирська, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 25641088) 16 606 (шістнадцять тисяч шістсот шість) грн. 10 коп. - основного боргу, 1 112 (одну тисячу сто дванадцять) грн. 38 коп. пені, 217 (двісті сімнадцять) грн. 02 коп. 3% річних, 179 (сто сімдесят девять) грн. 36 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

29.08.2011 року