Рішення № 18161030, 19.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.2011 Справа № 5008/909/2011

за позовом відкритого акціонерного товариства „Мукачівська трикотажна фабрика „Мрія”, м. Мукачево

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. В. Копаня Виноградівського району

про стягнення заборгованості в сумі 11023,51 грн. (в т.ч. 11000,00 грн. основного боргу та 23,51 грн. 3 % річних).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2, (представник за довіреністю від 20.06.2011 року)

Від відповідача не зявився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Мукачівська трикотажна фабрика „Мрія”, м. Мукачево до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. В. Копаня Виноградівського району про стягнення заборгованості в сумі 11023,51 грн. (в т.ч. 11000,00 грн. основного боргу та 23,51 грн. 3 % річних).

Позивачу розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

У судовому засіданні 09.08.2011 року приймав участь ОСОБА_1, якому розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача надав суду оригінали додатків позовної заяви для огляду в судовому засіданні, підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та повідомив суд про недосягнення з відповідачем добровільного врегулювання спору, оскільки той ухиляється від добровільного врегулювання спору.

Відповідач заперечив позов, однак ґрунтовних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав, як і не надав на повторну вимогу суду письмового відзиву на позов з доказами в його обгрунтування, чим не виконав ухвали суду від 09.08.2011 року та від 18.07.2011 року), натомість письмовою заявою (вх. № 8070/2011 від 18.08.2011 року) просить оголосити перерву в судовому засіданні, посилаючись на свою участь в тендерних закупівлях

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

від імені іншого субєкта господарювання.

Аналіз спірної ситуації, кола доказів повязаних із заявленим клопотанням відповідача, обставин що склалися зобовязують суд відхилити у

задоволенні такого клопотання як необґрунтованого.

При цьому, суд виходив з того, що час наступного судового засідання (19.08.2011року) визначалося в судовому засіданні 09.08.2011 року на прохання відповідача, як і відкладення розгляду справи на 10 днів для надання доказів добровільного врегулювання спору. Відтак, відповідач не ствердив документально на час слухання справи перебування у відрядженні, доказів необхідності його участі у тендерних закупівлях, транспортним квитком, посвідченою заявкою учасника тендерних закупівель і т. п. Відсутні будь які підтверджуючі додатки до вказаної заяви.

До того ж, сторони ухвалами суду попереджені в порядку ст. 75 ГПК України, визнано явку їх у судове засідання на розсуд сторін (не обовязковою). При цьому, сторони не обмежені в праві вибору кола представництва в суді у разі неможливості особистого перебування в судовому засіданні (ст.28 ГПК України).

Позаяк, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи (ст.22 ГПК України), тим більше (з огляду приписів ст. 124 Конституції України) щодо виконання актів суду.

Суд зазначає, що в судовому засіданні відповідач в присутності представника позивача запевнив доведеність до нього позовних вимог, їх зрозумілість, оглядаючи матеріали справи визнав свій підпис на гарантійному листі замовленні від 13.04.2010 року), не заперечив отримання швейних машинок на суму позову 11023,51 грн., проте ствердити письмово наведене відмовився, зіславшись на відсутність фахової юридичної освіти.

Водночас, заявою (вх. № 8071/2011 від 18.08.2011 року) відповідач просить надати йому „на руки” копію позовної заяви ВАТ „Мукачівська трикотажна фабрика „Мрія” та копії всіх поданих документів позивачем у справі.

З приводу цього, суд не відмовляє у задоволенні вказаної заяви у разі особистого звернення заявника чи його представника (бажано із своєю фотокопіювальною технікою). Втім, матеріали справи містять оригінал опису поштових відправлень відповідачу копій додатків позовної заяви.

Через задоволення клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, розгляд справи відкладався (ст.77 ГПК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 11000 грн. основного боргу щодо оплати за поставлений товар (швейні машинки), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рахунком № 60 від 21.04.2010 року;

- товарно транспортною накладною № 17 від 13.04.2010 року;

- випискою банківської установи про рух коштів між сторонами від 14.07.2010 року;

- гарантійним листом замовленням від 13.04.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (вимога № 1/2011 від 03.06.2011 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є поставка товару (швейних машинок) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість поставленого товару (швейних машинок) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 23,51 грн. 3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних

характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві того чи іншого засобу правового захисту, на використання а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено

правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обовязки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/911/2011

від 19.08.2011 року

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства „Мукачівська трикотажна фабрика „Мрія” (м. Мукачево, вул. Матросова, 13; код 00307253) суму 11000 (одинадцять тисяч грн.) основного боргу; 23,51 (двадцять три грн. 51 коп.) 3% річних та 110,24 (сто десять грн. 24 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.