Рішення № 18160728, 12.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 вересня 2011 р. Справа 2/97/2011/5003

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1

до: Управління агропромислового розвитку Немирівської районної державної адміністрації 22800, Вінницька область, м.Немирів, вул.Луначарського, 19

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області, 21100 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29

про стягнення 9041,85 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, ОСОБА_1.- за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_2. - за довіреністю;

третьої особи: ОСОБА_3. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Управління агропромислового розвитку Немирівської районної державної адміністрації про стягнення 9041,85 грн. заборгованості за спожитий газ згідно договору №НБ-09-644 від 01.12.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.08.11 р. порушено провадження у справі №2/97/2011/5003, призначено засідання на 12.09.11 р. та залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області.

29.08.11 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №31/10-10784 від 22.08.2011 р. про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 08-46/11357/11 від 29.08.11 р.), якою останній збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 7806, 31 грн. - основного боргу, 603,82 грн. - пені, 546,44 грн. - штрафу, 512,22 грн. інфляційних збитків, 116, 50 грн. - 3% річних.

12.09.11 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити його в повному обсязі (з урахуванням поданої заяви №31/10-10784 від 22.08.2011 р.).

Представник відповідача з наданих пояснень та направленого до суду відзиву з позовними вимогами погоджується частково, з тих підстав, що, Управління агропромислового розвитку Немирівської РДА частково розрахувалось за поставлений позивачем природний газ, а кошти за використаний в грудні 2009 року природний газ перерахувало ВАТ "Вінницягаз".

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до справи ВАТ "Вінницягаз" в якості третьої особи, в зв'язку з тим, що Управління агропромислового розвитку Немирівської РДА перерахувало кошти за спожитий газ, який поставило ДП "Нафтогазмережі" в ВАТ "Вінницягаз".

Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання про залучення до справи в якості третьої особи ВАТ "Вінницягаз" заперечила.

Розглянувши, заявлене відповідачем клопотання про залучення в якості третьої особи ВАТ "Вінницягаз", суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі (ч. 2 ст. 27 ГПК України).

При цьому суд відзначає, що третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Причому предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що прийняття рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки ВАТ "Вінницягаз", а тому клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи ВАТ "Вінницягаз", судом відхиляється.

Представник Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області у наданих усних поясненнях навів порядок та обсяги фінансування відповідача в період з грудня 2009 року по березень 2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 грудня 2009 року між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України", правонаступником. якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" згідно з п.1.2. Статуту ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (надалі постачальник) та Управління агропромислового розвитку Немирівської районної державної адміністрації (надалі покупець) був укладений договір на постачання та транспортування природного газу №НБ-09-644 (надалі договір).

Згідно даного договору постачальник зобов'язувався поставити споживачу у грудні 2009 та 2010 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши відповідачу з грудня 2009 по березень 2010 року природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до вимог п. 5.1. договору споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуг по постачанню та транспортуванню. В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа наступного за звітним місяця (п.5.2. договору).

Відповідач в порушення умов договору за поставлений газ розрахувався лише частково.

На момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем, становить 7806,31грн.

Розглянувши подану позивачем заяву №31/10-10784 від 22.08.2011 р. про збільшення розміру позовних вимог , суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява №31/10-10784 від 22.08.2011 р. про збільшення розміру позовних вимог судом приймається, оскільки позивачем при подачі даної заяви, як свідчать додані до неї докази, було дотримано вимоги щодо сплати державного мита в установленому порядку та розмірі, а також надано докази надсилання копії вказаної заяви відповідачу.

Позивачем крім основної заборгованості заявлено до стягнення з відповідача 603,82 грн. - пені; 546,44 грн. - штрафу; 512,22 грн. - інфляційних втрат; 116,50 грн. - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами 01.12.2009 року, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 7806,31 грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 603,82 грн. - пені (за період з 04.02.2011 р. по 05.08.2011 р.); 546,44 грн. - штраф; 512,22 грн. - інфляційних втрат (за період з грудня 2010 р. по червень 2011 р..); 116,50 грн. - 3% річних (за період з 01.12.2010 р. по 04.08.2011 р.) за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 6.1 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат 3 % річних та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак, з урахуванням встановлених обставин по даній справі суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу суд взяв до уваги те, що відповідач є бюджетною організацією, яка здійснює розрахунки за отримані послуги в межах отриманих асигнувань.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір пені на 50% до 301,91 грн. та штрафу на 50% до 273,22 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 10.08.2011 року відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за поставлений газ.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із зменшенням розміру пені на 50% до 301,91 грн. та штрафу на 50% до 273,22 грн.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 301,91 грн.

3. Зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 273,22 грн.

4. Стягнути з Управління агропромислового розвитку Немирівської районної державної адміністрації (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Луначарського, 19, код ЄДРПОУ 00730170) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"( вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) - 7806,31 грн. боргу, 301,91 грн. - пені, 273,22 грн. - штрафу, 512,22 грн. - інфляційних збитків, 116,50 грн. - 3 % річних, 102,00 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позову відмовити.

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам по справі та третій особі.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 вересня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1

3 - відповідачу 22800, Вінницька область, м.Немирів, вул.Луначарського, 19

4 - третій особі 21100 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29