Рішення № 18160551, 05.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 вересня 2011 р. Справа 2/73/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю рекламне агенство "Стар" 10002, м.Житомир, вул.Київська, 81

до: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 16 152,81 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю рекламної агенції "Стар" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 16 152,81 грн. заборгованості за проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, з яких: 7 800,00 грн.- основного боргу, 7 800, 00 грн.- штрафу, 3% річних в сумі 90,46 грн. та 462,35 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.07.11 р. порушено провадження у справі № 2/73/2011/5003 та призначено засідання на 08.08.11 р.

Ухвалою суду від 08.08.11 р. в зв''язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 05.09.11 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх (з урахуванням поданої ним заяви №12 від 02.09.2011 року про уточнення розміру позовних вимог) та стягнути з відповідача 7 800,00 грн.- основного боргу, 7 800, 00 грн.- штрафу, 3% річних в сумі 52,62 грн. та 271,95 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з''явився, вимог попередніх ухвал суду щодо надання додаткових доказів по справі не виконала, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, що вбачається із реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

14 лютого 2011 р. між ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту- "Відповідач") та Рекламним агентством "Стар" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту- "Позивач") було укладено договір №19/02 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях.

Згідно умов підписаного сторонами Договору позивач зобов'язується провести рекламну кампанію відповідача відповідно до затвердженої сторонами адресної програми (додаток №1 від 14 лютого 2011р.) шляхом розміщення реклами на рекламних конструкціях в м. Вінниця, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця відповідно до умов підписаного сторонами договору та вимог закону.

Свої зобов'язання за цим Договором ТОВ Рекламна агенція "Стар" виконало в повному обсязі без жодного зауваження зі сторони відповідача.

У відповідності до умов Договору встановлено порядок розрахунків, а саме: оплата здійснюється замовником поетапно, за кожен місяць проведення рекламної кампанії у розмірі 100% вартості послуг виконавця за один місяць на протязі перших 20(двадцяти) днів поточного місяця, тобто місяця в якому проводиться рекламна кампанія.

Пунктом 4.8. Договору передбачено, що днем виконання зобов'язання по оплаті вважається день зарахування суми на рахунок виконавця.

Станом на день подання позовної заяви відповідачем взяті на себе зобов'язання передбачені ЦК України, ГК України та підписаним Договором не виконані в частині повного розрахунку за проведення рекламної кампанії, передбаченої додатком №1 від 14 лютого 2011р. до Договору №19/02 від 14 лютого 2011р., а саме не сплачено послуги:

-за лютий 2011р. (рахунок № СФ 0000239 від 18 лютого 2011р. на суму 1200 грн. з ПДВ);

-за березень 2011р.(рахунок №СФ 0000269 від 01 березня 2011р. на суму 2640 грн. з ПДВ та рахунок № СФ 0000273 від 02 березня 2011р. на суму 1320 грн. з ПДВ)

- за квітень 2011р. (рахунок №СФ 0000581 від 12 квітня 2011р. на суму 2640 грн. з ПДВ

Таким чином, за відповідачем рахується борг у розмірі 7 800,00 грн. грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу, що призвело до звернення позивача до суду із даним позовом.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 7 800, 00 грн.- штрафу, 3% річних в сумі 52,62 грн. та 271,95 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу, штрафних санкцій за договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг по проведенні рекламної кампанії належним чином, про що свідчать фотозвіти проведення реклами та виставлені відповідачу рахунки для оплати наданих послуг.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо оплати за надані послуги згідно умов договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 7 800,00 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 7 800,00 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 800, 00 грн.- штрафу, 3% річних в сумі 52,62 грн. та 271,95 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань в результаті чого дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тобто, відповідач є таким, який прострочив виконання грошового зобов''язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті понад 10 днів замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Поряд з цим, сторони погодили (п. 5.3.1. Договору), що за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті замовник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 100 відсотків несплаченої суми, якщо прострочення по сплаті склало більше 30 днів.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 800, 00 грн.- штрафу, 3% річних в сумі 52,62 грн. та 271,95 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані відповідно до чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 25.07.2011 року та від 08 серпня 2011 р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням заяви №12 від 02.09.11 року про зменшення розміру позовних вимог).

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити (з урахуванням заяви №12 від 02.09.11 року про зменшення розміру позовних вимог).

2. Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламного агенства "Стар" (10002, м.Житомир, вул.Київська, 81, код ЄДРПОУ 32641143) 7 800,00 грн.- основного боргу, 7 800, 00 грн.- штрафу, 3% річних в сумі 52,62 грн., 271,95 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань, 161,53 грн.- відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 вересня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу 10002, м.Житомир, вул.Київська, 81;

3,4 - відповідачу АДРЕСА_1; АДРЕСА_2