Рішення № 1816014, 15.07.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.08 р. Справа № 29/119

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді В.В. Джарти

При секретарі судового засідання Бєліковій Н.А.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Базелюк Т.В., довіреність № юр/5189 від 31.12.07

від відповідача Костенко В.О., довіреність № 13 від 10.01.08

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі Виробничої одиниці „Димитровтепломережа” м. Димитров

До відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м. Димитров

про стягнення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 270319,08 грн., пені в сумі 4 557,17 грн., 3% річних в сумі 1 286,58 грн., суми інфляції в розмірі 13 784,23 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі Виробничої одиниці „Димитровтепломережа” м. Димитров звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м. Димитров про стягнення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 273 534,08 грн., пені в сумі 4 557,17 грн., 3% річних в сумі 1 286,58 грн., суми інфляції в розмірі 13 784,23 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання теплової енергії № 49 від 01.10.2003 р., додатки до договору, протоколи розбіжностей, протоколи узгодження розбіжностей, додаткові угоди до договору, акти на включення опалення від 05.11.2007 р., 06.11.2007 р., 15.11.2007 р., 16.11.2007 р. 10.02.2008 р., акти на відключення опалення від 01.12.2007 р., 20.02.2008 р., рахунки, акт звірки, розрахунок суми позову.

Представник позивача відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву від 23.06.2008 р. про зменшення суми позову, у зв’язку з частковою оплатою боргу в розмірі 3215,00 грн. після звернення з позовом до суду, а саме 10.06.2008 р., та просить стягнути з відповідача 270319,08 грн. основного боргу, пені в сумі 4 557,17 грн., 3% річних в сумі 1 286,58 грн., суми інфляції в розмірі 13 784,23 грн.

Відповідач надав відзив від 15.07.2008 р., яким визнав суму основного боргу в повному обсязі. В частині стягнення пені в сумі 4 557,17 грн., 3% річних в сумі 1 286,58 грн., суми інфляції в розмірі 13 784,23 грн. заперечує, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, а також повідомив, що зарахований в Реєстр учасників процедури погашення заборгованості згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає остаточні вимоги позивача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між ОКП „Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці „Димитровтепломережа” (Енергопостачальник) та ДП «Красноармійськвугілля» м. Димитров (Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 49 від 01.10.2003 р., строком дії до 15.04.2006 р., який вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку його дії не буде заяви від однієї із сторін про припинення. Договір укладено з протоколами розбіжностей та додатковими угодами. З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до умов, позивач зобов’язується постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач, в свою чергу зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим засобом (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.5. договору встановлено, що при відсутності приладів обліку або виході його з ладу – кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом (за 1мІ опалювальної площі).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3, який узгоджений шляхом укладання протоколу розбіжностей, Споживач, до 10 числа місяця наступного за звітним, сплачує за фактичні надані послуги, згідно рахункам позивача. Можлива часткова попередня оплата за згодою сторін.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором, у спірний період, виконав належним чином, поставив відповідачу теплову енергію та пред’явив рахунки на оплату, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами на включення опалення від 05.11.2007 р., 06.11.2007 р., 15.11.2007 р., 16.11.2007 р. 10.02.2008 р., підписаними обома сторонами.

Відповідач свої договірні зобов’язання стосовно своєчасної та повної оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути виниклу заборгованість за період з 05.11.2007 р. по 15.04.2008 р. в розмірі 270319,08 грн., як просить позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 23.06.2007 р. № 07/03-1.

Борг в сумі 270319,08 грн. визнаний відповідачем, підтверджений матеріалами справи, а саме актом звірки від 01.08.2008 р., який підписаний обома сторонами, та підлягає стягненню.

З огляду на вищевикладене, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), але позивач додав до позовної заяви акти-розрахунки, які підтверджують суму заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.01.2008 р. по 20.05.2008 р. 3% річних в сумі 1286,58 грн. та інфляційну складову в сумі 13784,23 грн., які відповідають вимогам чинного законодавства і підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.2.3 Договору, Споживач сплачує за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеню в розмірі 0,3%, але не більше облікової ставки НБУ України від неоплаченої в строк суми за кожен день прострочення.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача 4557,17 грн. пені за період з 11.01.2008 р. по 20.05.2008 р.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Крім того, у відзиві від 15.07.2008 р. відповідач зазначає, що згідно до Закону України “Про заходи спрямовані на стале функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005р. № 2711 відповідач, як підприємство паливно-енергетичного комплексу внесено до Реєстру учасників процедури погашення заборгованості. Метою цього закону є сприяння поліпшення фінансового становища підприємства, запобіганню банкротства та підвищення рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості та інше. Вказує на те, що сума боргу не сплачена у зв’язку зі скрутним становищем підприємства.

У судовому засіданні 15.07.2008 р. представник позивача не заперечував проти зменшення суми пені.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання відповідачем суми боргу в повному розмірі, віднесення відповідача до реєстру учасників процедури погашення заборгованості, а також той факт, що позивачем, окрім пені до стягнення з відповідача заявлено також 3% річних в розмірі 1286,58 грн. та сума інфляційної складової в сумі 13784,23 грн., які підлягають стягненню, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на суму 4101,45 грн., тобто на 90%, та стягнути з відповідача пеню в сумі 455,72 грн.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, за подання позовної заяви позивачем, згідно платіжного доручення № 0943 від 21.05.2008 р. оплачене державне мито в сумі 2977,04 грн., що є більшим від встановленого законом розміру.

Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви з урахуванням уточнень, позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 2931,62 грн.

Надлишково сплачене державне мито в сумі 45,42 грн., відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 р. та ст. 47 ГПК України підлягає поверненню.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 – 218, 233, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 47, 49, 78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі Виробничої одиниці „Димитровтепломережа” м. Димитров до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м. Димитров про стягнення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 270319,08 грн., пені в сумі 4 557,17 грн., 3% річних в сумі 1 286,58 грн., суми інфляції в розмірі 13 784,23 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85320, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, р/р 26007301600953 Промінвестбанк м. Димитрова, МФО 334806, код ЗКПО 32087941) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” в особі Виробничої одиниці „Димитровтепломережа” (85327, м. Димитров, мкр-н Молодіжний, 16-а, р/р 26001301767169 у філії Головного управління Промінвестбанку м. Донецька, МФО 334635, код ЗКПО 25952931) 270319,08 грн. – боргу, 13 784,23 грн. - індексу інфляції, 1 286,58 грн. - 3% річних, 455,72 грн. – пені, 2890,61 грн. – державного мита, 116,35 грн. – плати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” в особі Виробничої одиниці „Димитровтепломережа” (85327, м. Димитров, мкр-н Молодіжний, 16-а, р/р 26001301767169 у філії Головного управління Промінвестбанку м. Донецька, МФО 334635, код ЗКПО 25952931) 45,42 грн. – державного мита, як надлишково сплачене.

У задоволені вимог щодо стягнення 4101,45 грн. пені з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя