Ухвала суду № 18159770, 05.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2011 р. м. КиївК-12073/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., дов. №46 від 04.01.2011

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 25.07.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.04.2007 по справі № 203/4-06 за позовом Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 та Приватного підприємства «УкрАзовДон» про визнання угод недійсними

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області (далі-ДПІ у Богуславському районі Київської області, позивач) до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (далі-СПД ОСОБА_2., відповідач 1) та Приватного підприємства «УкрАзовДон» (далі-ПП «УкрАзовДон», відповідач 2) про визнання недійсними на підставі статті 215 Цивільноого кодексу України угод, укладених між відповідачами згідно видаткової та податкової накладної від 04.10.2004 № 62, видаткової та податкової накладної від 09.11.2004 №88, видаткової та податкової накладної від 02.12.2004 №109, видаткової та податкові накладної від 01.01.2005 №18, видаткової та податкової накладної від 10.02.2005 №28, видаткової та податкової накладної від 20.02.2005 №34, видаткової та податкової накладної від 22.07.2005 №309, видаткової та податкової накладної від 02.08.2005 №312, видаткової та податкової накладної від 02.08.2005 №313, видаткової та податкової накладної від 09.08.2005 №321 видаткової та податкової накладної від 16.08.2005 №332, видаткової та податкової накладної від 29.08.2005 №343, та про стягнення з ПП. «УкрАзовДон»на користь СПД ОСОБА_2. 463374,51грн. отриманих за оспорюваними угодами та стягнення з СПД д ОСОБА_2. в доход Державного бюджету 463374,51 грн. вартості товару (послуг) отриманого останнім за оспорюваними угодами.

Постановою Господарського суду Київської області від 25.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 06.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 19.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 25.07.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.04.2007, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.1 ст. 207 та ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 86 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, протягом 2004-2005 років між відповідачами було вчинено правочини щодо поставки останнім товару (зерно, насіння пшениці, ячменю, сої, жмиху) загалом у кількості 1019,9 т на загальну суму 463374,51грн. Факт отримання товару СПД ОСОБА_2. від ПП «УкрАзовДон»підтверджується видатковими та податковими накладними, а факт оплати товару СПД ОСОБА_2. підтверджується прибутковими касовими ордерами, копії яких залучено до матеріалів справи.

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 22.06.2002 визнані недійсними установчі документи ПП. „УкрАзовДон»з моменту їх реєстрації та недійсним свідоцтво платника ПДВ №208164374, оскільки це підприємство не здійснювало підприємницьку діяльність, було відсутнє за місцезнаходженням та не подавало звітності до податкових органів.

В процесі розгляду справи ДПІ у Богуславському районі Київської області було надано акт від 25.09.2003 року за №456 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП «УкрАзовДон» №08164374 та відповідь ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 09.03.2006 року, в якій зазначено, що ПП «УкрАзовДон»(код 31615751) перебуває на податковому обліку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не доведено наявність умислу діяти, при укладенні спірних угод, всупереч інтересам держави та суспільства, а сам факт визнання недійсними установчих документів ПП «УкрАзовДон» не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними до моменту виключення його з державного реєстру. На момент вчинення оспорюваних угод ПП «УкрАзовДон» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а тому не втративши статусу юридичної особи, мало право здійснювати господарські операції.

Проте, з таким висновком суд касаційної інстанції в повній мірі не погоджується з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 ГК України).

Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Проте, суди попередніх інстанцій встановивши наявність акту від 25.09.2003 року за №456 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП «УкрАзовДон»та інформації ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 09.03.2006 року, про те, що ПП «УкрАзовДон»(код 31615751) перебуває на податковому обліку, в порушення вимог статті 159 КАС України не дослідили та не надали належної правової оцінки чи мало ПП «УкрАзовДон»достатній обсяг правоздатності на момент вчинення спірних правочинів.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Київської області від 25.07.2006 та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.04.2007 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід виходити з того, що за приписами статті 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, слід зазначити, що санкції, встановлені частиною 1 статтею 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Київської області від 25.07.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.04.2007 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров