Ухвала суду № 18159037, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р. м. КиївК-2896/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача Миронова В.С., Локші Д.І.

відповідача не зявився.

прокурора Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим та Заступника прокурора Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2005 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.2008

у справі № 2-25/11550-2005

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

за участю прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Будконтакт»заявлено позов, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Бахчисарайському районі від 04.07.2005 № 0001242331/0 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2412207,00 грн., та №0001232331/0 в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за 1 квартал 2005 року в сумі 2799592,50 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2005, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.2008, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі №0001242331/0 від 04.07.2005. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі №0001232331/0 від 04.07.2005 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1864395 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 932197,5 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача та прокурора, у яких ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт від 30.06.2005 №139/27/23894282/23-1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»п.3 ст.1006 ЦК України.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0001242331/0 від 04.07.2005 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2412207 грн. та №0001232321/0 від 04.07.2005 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 1870395 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 935197,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Рісско»05.12.2003 укладено договір доручення на виконання функцій Дирекції підприємства «Еколого-туристичного центру у смт.Паркове», яке будується. Умовами договору передбачено, що договір діє до закінчення будівництва, по закінченню строку його дії повірений зобовязаний передати довірителю усе одержане від нього або придбане за його рахунок у звязку із закінченням виконання доручення. Моментом передачі обєкта будівництва є дата підписання акта прийому-передачі, після чого доручення є виконаним.

Оскільки на момент здійснення перевірки податковим органом роботи по будівництву закінчено не було, акт прийому-передачі не було підписано, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доручення не може вважатись виконаним, у зв'язку з чим відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.3 ст.1006 Цивільного кодексу України, що в свою чергу виключає підстави для висновку про порушення п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні податкових зобовязань з податку на додану вартість, оскільки датою збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість є дата передачі товарів (робіт, послуг), а на момент перевірки обєкт будівництва не передано довірителю, довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) не є доказом передачі обєктів будівництва, а стосуються оплати виконаних робіт.

Однак, судова колегія не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного зясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами стосовно визначення бази оподаткування та дати виникнення податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість за договором доручення від 05.12.2003.

Механізм оподаткування податком на додану вартість операцій з придбання товарів (робіт, послуг) за договорами доручення, встановлено п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, порядок відображення таких операцій у повіреного, визначено абз.3 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України від 15.07.99 р. N 977-XI, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до якого у разі, коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Виходячи з аналізу вищенаведеної норми, податкові зобовязання у повіреного в момент отримання коштів від довірителя не виникають, а відображаються у податковому обліку повіреного в момент передачі довірителю результатів виконаних робіт і права власності на них. Якщо результати передаються довірителю поетапно, то податкові зобовязання збільшуються на кожний конкретний момент передачі, зокрема при щомісячному оформлені акта виконаних робіт. Податковий кредит у повіреного відображається в міру приймання-здавання виконаних робіт від сторонніх субєктів господарювання, які безпосередньо займаються проведенням робіт й оформленням права власності.

Таким чином, внаслідок здійснення операцій за договором доручення, в податковому обліку валові доходи та податкові зобовязання повіреного при отриманні коштів від довірителя не змінюються, податкові зобовязання повіреного збільшуються у момент передачі результатів робіт довірителю, податковий кредит у повіреного виникає в момент перерахування коштів на користь продавця послуг, валовий дохід повіреного збільшується на суму винагороди, отриманої від довірителя за виконання договору доручення. При цьому, вищенаведене можливе за умови відповідності договору, укладеного між довірителем і повіреним, визначенню договору доручення, наведеному в ст.1000 Цивільного кодексу України, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, підлягають перевірці і доводи відповідача, що додатковими угодами №1 та 2 від 28.07.2004, які є невідємною частиною договору доручення від 05.12.2003, передбачено щомісячне фінансування довірителем виконаних повіреним робіт на підставі документів встановленої форми, та обовязок повіреного щомісячно передавати довірителю все виконане ним за договором доручення в інтересах довірителя.

Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим та Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2005 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук