Постанова № 18159019, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р. м. КиївК-15165/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Аккад»

на постанову Господарського суду Сумської області від 13.12.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008

у справі №АС16/637-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Аккад»

до Державної податкової інспекції у м.Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВКП «Аккад»звернулося з позовом, з врахуванням уточнених вимог, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Суми №0000502311/0/21269 від 28.03.2007, №0000512311/0/21267 від 28.03.2007, №0000502311/1/21269 від 11.06.2007, №0000512311/1/21267 від 11.06.2007, 0000502311/2/21269 від 08.08.2007, №0000512311/2/21267 від 08.08.2007, 0000502311/3/21269 від 24.10.2007, №0000512311/3/21267 від 24.10.2007, та скасування рішення про результати розгляду повторної скарги першого заступника ДПА України від 10.10.2007 №10206/6/25-0215.

Постановою Господарського суду Сумської області від 13.12.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008, в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт №1525/2311/31930775/30 від 19.03.2007.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2007 №0000502311/0/21269 про донарахування податку на прибуток в розмірі 45984,99 грн., у т.ч. основний платіж 38733,12 грн. та штрафні (фінансові) санкції 7251,87 грн., та №0000512311/0/21267 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 1920 грн., у т.ч. основний платіж 1280 грн. та штрафні (фінансові) санкції 640 грн.

За наслідками апеляційного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, погодився з висновками податкового органу, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2006 року вартість отриманого у ТОВ «Суми Дорожня Конструкція»щебеню в кількості 48 куб.м. на загальну суму 7680 грн., у т.ч. ПДВ 1280 грн., який в подальшому було списано за актом №АС-000146 від 31.10.2006 на ремонт площадки, яка не значилась на балансі підприємства у складі основних засобів та не була в оренді, оскільки договір позивача із Степанівською селищною радою від 23.10.2006 зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»11.12.2006, що в свою чергу, зумовлює безпідставне формування податкового кредиту за даною операцією в сумі 1280 грн., а також про неправомірне віднесення до складу валових витрат витрат в розмірі 148742,49 грн., як суми перевищення орендної плати за суборенду державного майна орендаря (ТОВ «ВКП «Аккад») та орендодавця (ПП ОСОБА_1.).

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідачем не заперечується, що 23.10.2006 позивачем з Степанівською сільською радою укладено договір оренди ділянки (зазначений договір зареєстровано в Держкомземі 11.12.2006), на якій позивачем виконано ремонт твердого покриття асфальтованої площадки на суму 7680 грн., у т.ч. ПДВ 1280 грн.

Списання матеріалів на ремонт твердого покриття ділянки відбулося 31.10.2006, тобто після укладення договору оренди, а формування валових витрат за наслідками зазначеної операції здійснено у 4 кварталі 2006 року, на цей час зазначений договір набрав чинності.

Оскільки зазначені витрати повязані з поліпшенням основних фондів, дані витрати є виробничими, відповідачем не доведено не використання їх позивачем у власній господарській діяльності, судова колегія вважає, що віднесення їх до складу валових витрат здійснено з дотриманням вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, виходячи з приписів пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутні підстави і для зменшення податкового кредиту позивача на суму сплаченого податку на додану вартість в сумі 1280 грн. за даними операціями.

Доводи відповідача, з якими погодились суди попередніх інстанцій, про завищення позивачем валових витрат у 3 кварталі 2006 року на суму 148742,49 грн., яка складає різницю між сумою орендної плати позивача (150000 грн.), яка ним сплачена орендодавцю ПП ОСОБА_1 за договором суборенди нежитлових приміщень від 01.07.2006, та сумою орендної плати сплаченої ПП ОСОБА_1 (1509,01 грн.) ВАТ «Сумська обласна друкарня»за договором оренди нежитлових приміщень №б/н від 01.07.2006, обґрунтовуються посиланням на ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Однак, зазначений закон не є законом в сфері оподаткування та не визначає обовязки платника по формуванню податкових зобовязань.

Зазначаючи правовою підставою для зменшення позивачу валових витрат у 3 кварталі 2006 року на 148742,49 грн. п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем разом з тим використання орендованих приміщень у господарській діяльності позивача не заперечується. Більш того, використання позивачем зазначеного приміщення в господарській діяльності підтверджується діями відповідача по врахуванню сплаченої позивачем орендної плати за договором суборенди в розмірі, що відповідає розміру орендної плати за основним договором оренди, в складі валових витрат.

За відсутності порушень позивачем приписів податкового законодавства при формуванні валових витрат, у відповідача відсутні правові підстави для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток за даними операціями.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо вимог позивача про визнання нечинним рішення про результати розгляду повторної скарги першого заступника Державної податкової адміністрації України від 10.10.2007 №10206/6/25-0215, то в цій частині провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що таке рішення не може бути предметом розгляду в адміністративних судах. Рішення субєкта владних повноважень за результатами вирішення скарги не породжує для платника податків певних правових наслідків, не спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і не має обовязкового характеру для субєктів цих відносин. Актом, який породжує для платника податків певні правові наслідки є відповідне рішення податкового органу про визначення податкового зобовязання, яке прийняте на підставі акту перевірки.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Аккад»задовольнити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 13.12.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити частково. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми №0000502311/0/21269 від 28.03.2007, №0000512311/0/21267 від 28.03.2007, №0000502311/1/21269 від 11.06.2007, №0000512311/1/21267 від 11.06.2007, 0000502311/2/21269 від 08.08.2007, №0000512311/2/21267 від 08.08.2007, 0000502311/3/21269 від 24.10.2007, №0000512311/3/21267 від 24.10.2007.

В частині вимог про визнання нечинним рішення про результати розгляду повторної скарги першого заступника Державної податкової адміністрації України від 10.10.2007 №10206/6/25-0215 провадження у справі закрити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук