Рішення № 1814428, 11.04.2007, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 2 - 468 / 2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Зайончковської І. А.

при секретарі Діхтяренко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом приватного підприємства „Супой - Рибак 1" м. Черкаси до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

19 та 28 грудня 2005 року ІШ „Супой - Рибак 1" продав, а ОСОБА_1. купив жерсть, жерстяні банки, гофрокороб на загальну суму 73112 грн. 03 коп

ІШ „Супой - Рибак 1", посилаючись на те, що ОСОБА_1. куплений товар отримав, але його вартість не сплатив, звернувся в суд з позовом про стягнення 73112 грн. 03 коп.

Відповідач позов не визнав, хоча не заперечує, що отримав вказаний товар у позивача. Стверджує, що він є засновником ІШ. „Супой-Рибак 1" і йому належить 50% статутного фонду. Отриманий ним товар, переданий іншими засновниками ОСОБА_2. та ОСОБА_3., в рахунок майбутнього розподілу між учасниками результатів господарської діяльності підприємства.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 та 28 грудня 2005 року позивач відпустив відповідачу, як фізичній особі, жерсть на суму 70123 грн. 61 коп. та жерстяні лаковані банки і гофрокороб на загальну суму 2988 грн. 42 коп. Це визнають сторони та вбачається з видаткових накладних. Позивач стверджує, а відповідач визнає, що розрахунок за вказаний товар проведено не було.

Виходячи з фактичних обставин, при відсутності будь-яких інших доказів у сторін щодо виникнення між ними інших правовідносин, суд вважає, що між сторонами відбувся договір купівлі-продажу, умови якого позивач виконав, а відповідач - ні, доказом чого є відповідні накладні на отримання товару та претензія позивача № 17 від 2 березня 2006 року з вимогою проведення розрахунку за нього.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що при вказаних позивачем обставинах мова могла б йти про продаж товару у кредит, оскільки в такому випадку за ст. 695 ЦК України та ст. 180 Господарського Кодексу України строк платежу є істотною умовою договору і він повинен бути укладений у письмовій формі, проте такого договору між сторонами не було.

Позивач по справі - співзасновники ІШ ОСОБА_2. та ОСОБА_3., пояснили суду, що договір був укладений усно та погоджено всі його істотні умови, а тому, в зв"язку з його невиконанням, і була направлена відповідачу претензія від 2 березня 2006 року. Крім того, судом встановлено, що вказана в накладних жерсть була закуплена позивачем на кошти, отримані в „Укрінбанку" за кредитним договором № 25277 від 9 листопада 2005 року і не могла бути безкоштовно передана відповідачу як приватній особі. Також у м. Черкаси фактично знаходився лише офіс приватного підприємства, в той час як склади та виробничі площі знаходились у, орендованому у ВАТ „Смілянський завод металевих виробів", цеху, де і зберігалась спірна жерсть.

В зв"язку з цим суд не може прийняти до уваги і посилання відповідача на те, що між сторонами виникли інші правовідносини, які були пов"язані з припиненням діяльності підприємства та передачею своїх корпоративних прав одному із засновників, а тому вказаний товар йому було передано в рахунок його частки в статутному фонді підприємства. Відповідно до ст. 5 Статуту ІШ „Супой-Рибак 1" визначений порядок взаємостосунків між учасниками підприємства та розрахунків при виході одного з них з

2

підприємства. Жодна дія, передбачена вказаною статтею вчинена не була, а натомість в матеріалах справи є протокол зборів засновників від 29 грудня 2005 року, згідно якого ' саме відповідач повинен був викупити частки інших засновників, а не з ним передбачалось проведення розрахунку.

Отримання відповідачем товару не може вважатися здійсненим і в рахунок виплати дивідендів чи поділу прибутку підприємства, оскільки це прямо заборонялось кредитним договором з „Укрінбанком", про що було відомо відповідачу, який підписав договір та являвся його поручителем.

Що стосується отримання бракованого товару за накладною від 28 грудня 2005 року, як стверджує відповідач і в цілому не заперечує позивач, то суд не може виключити його вартість, оскільки будь-яких документів, які б свідчили про неналежну якість товару, відповідач суду не надав. До моменту звернення позивача до суду відповідач претензій з цього приводу позивачу не пред"являв.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 731 грн., а також на користь УДК в м. Сміла витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

На підставі ст. ст. 530, 655 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства „Супой-Рибак 1" м. Черкаси р\р26004003141001 в Черкаській філії AT „Укрінбанк" МФО 354314 код 32129593 - 73112 грн. 03 коп. боргу та 731 грн. 12 коп. судового збору та на користь УДК в м. Сміла витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.