Постанова № 18142462, 11.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.07.11Справа №2а-1523/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя Водяхін С.А.,

секретар Філімонцева О.В.,

за участю:

представника позивача Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельне товариство «Сиріус»- ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15 квітня 2011 року, паспорт НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 11 квітня 1997 року;

представника відповідача Севастопольської міської державної адміністрації - ОСОБА_3, довіреність № 4460/24/4-11 від 20 червня 2011 року, службове посвідчення № 38, видано 01 жовтня 2008 року;

представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15 квітня 2011 року, паспорт НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 11 квітня 1997 року,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача членів Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельне товариство «Сиріус»- в судове засідання не зявилась, повідомлялась належним чином, надіслали до суду клопотання з проханням розглянути справу за їх відсутністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельне товариство «Сиріус»до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_6, ОСОБА_41, ОСОБА_48, ОСОБА_42, ОСОБА_2, ОСОБА_49, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_5, ОСОБА_46, ОСОБА_47, про визнання незаконним (протиправним) та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельне товариство «Сиріус»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання незаконним (протиправним) та скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 13 вересня 2010 року № 1799-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06 лютого 2009 року № 80-р».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1523/11/2770.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті зазначеного рішення, оскільки Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень та у спосіб, який не передбачений законом, зокрема, із порушенням приписів статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.

У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, позовні вимоги не визнав, вважає, що рішення, яке оскаржується, прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для його скасування не має. Крім того зазначив, що оскаржуване розпорядження прийняте за результатами розгляду протесту прокурора міста Севастополя, а тому не може вважатися таким, що прийнято з перевищенням повноважень.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні повивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, підтримав позовні вимоги позивача, зазначивши, що оскаржуване розпорядження міської адміністрації видано з порушенням вимог діючого законодавства та порушує права власників земельних ділянок.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - члени Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельне товариство «Сиріус», в судове засідання не зявились, повідомлялись належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. У клопотанні зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін та третіх осіб, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Згідно з цією статтею, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, у яких вони вважають, що субєкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У даній справі предметом оскарження є акт субєкта владних повноважень індивідуальної дії, дію якого поширено, зокрема, на обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельне товариство «Сиріус».

Судом встановлено, що 09 квітня 2008 року Обслуговуючий кооператив “Дачно-будівельне товариство «Сиріус»зареєстрований Гагарінською районною державною адміністрацією м.Севастополя, про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 412105, та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 35885171 (т.1 а.с. 66 - 67).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 80-р від 06 лютого 2009 року Обслуговуючому кооперативу “Дачно-будівельне товариство «Сиріус» відповідно до статей 17, 118, 121, пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України, Закону України “Про планування і забудову території” наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва у складі кварталу індивідуальної дачної забудови, розташованих за межами населених пунктів за адресою: Севастопольська зона, Південний берег Криму № 56/1 56/47 (т.1 а.с.10).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 657-р від 02 вересня 2009 року «Про передачу у власність громадянам-членам Обслуговуючого кооперативу “Дачно-будівельне товариство «Сиріус»земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 56/1-56/47» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 4,6706 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 56/1 56/47; передано громадянам України членам Обслуговуючого кооперативу “Дачно-будівельне товариство «Сиріус» у власність земельні ділянки загальною площею 4,6706 га для індивідуального дачного будівництва, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення (т.1 а.с. 11).

20 серпня 2010 року прокурором міста Севастополя у порядку нагляду до Севастопольської міської державної адміністрації було внесено протест № 07-1215 вих-10 з вимогою скасувати розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації № 80-р від 06 лютого 2009 року “Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельне товариство «Сиріус»на розроблення проекту землестрою за адресою: Севастопольська зона Південного берега Криму № 56/1 56/47” (т.1 а.с. 97).

Підставами для внесення протесту стали результати перевірок, якими було встановлено, що Севастопольською міською державною адміністрацією при прийнятті цих рішень порушені положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1999 року, оскільки земельна ділянка площею 4,6706 га перебуває у постійному користуванні ДП “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” та відноситься до земель лісового фонду.

На підставі цього протесту головою Севастопольської міської державної адміністрації 13 вересня 2010 року було прийнято розпорядження № 1799-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06 лютого 2009 № 80-р” (т.1 а.с. 96).

Преамбулою Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (далі - Закон) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до положень статті 1 Закону виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 3 Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Частинами першою та другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обовязковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Крім того, частиною першою, третьою статті 43 Закону передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтею 39 Закону дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.

Тобто, законодавством чітко обумовлено коло субєктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими субєктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що скасування власного розпорядження головою місцевої державної адміністрації свідчить про вихід ним за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 13 вересня 2010 року № 1799-р було прийнято на підставі протесту прокурора, а тому є правомірним, судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Статтями 1, 9 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Статтею 21 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Тобто, відповідно до зазначеної норми права, протест прокурора не є рішенням субєкта владних повноважень, обовязковим для виконання; протест - це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, та не дає підстав цьому органу діяти за межами наданих йому повноважень та в супереч норм діючого законодавства.

Крім того, слід зазначити, що у даних спірних правовідносинах, прокурор міста Севастополя приніс протест на акт органу, який його видав, але не мав права його скасовувати, не скориставшись наданою йому законом альтернативною можливістю внесення протесту до вищестоящого органу.

Щодо доводів представника відповідача про те, що Севастопольська міська державна адміністрація мала право скасовувати власне розпорядження з тих підстав, що це прямо не заборонено законом, суд звертає увагу, що відсутність прямої заборони у законі як підстава для вчинення певних дій не розповсюджується на субєктів владних повноважень, які, відповідно до принципу імперативності норм, що ґрунтується на вимогах Конституції України, повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто так, як встановлено нормами діючого законодавства.

Стосовно порядку видання оскаржуваного розпорядження суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних місцевих державних адміністрацій, з урахуванням вимогЗакону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Типові регламенти місцевих державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1050-р від 27 листопаду 2007 року, виданим на підставі Типового регламенту місцевої державної адміністрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2263, затверджений Регламент роботи Севастопольської міської державної адміністрації.

Розділом 10 вказаного Регламенту “Порядок внесення та розгляду проектів розпоряджень голови місцевої держадміністрації” встановлена особлива процедура видання розпорядження місцевої державної адміністрації, що включає в себе процедуру погодження проекту розпорядження зі структурними підрозділами адміністрації та іншими органами, складання пояснювальних записок, візування в обовязковому порядку працівниками юридичного відділу відповідно до розподілу обовязків, обговорення проекту розпорядження тощо.

З огляду на те, що представником відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, у ході судового розгляду не було надано доказів про дотримання вказаної процедури видання оскаржуваного розпорядження, суд робить висновок, що така процедура не була дотримана Севастопольською міською державною адміністрацією.

Також судом встановлено, що громадянами-членами Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельне товариство «Сиріус»отримані державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК, 56/1-56/47, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 02 вересня 2009 року № 657-р (т.1 а.с 114 140, т. 2 а.с. 6 14), що свідчить про виконання цього рішення. А тому видання Севастопольською міською державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження, стосується прав громадян-членів Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельне товариство «Сиріус».

У Конституції України закріплено принцип, за яким людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація діє на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність, керується при виконанні функції, покладених на неї, принципами верховенства права та законності і пріоритетності прав людини.

Враховуючи зазначені норм права, суд вважає, що місцеві державні адміністрації, у тому числі відповідач, не можуть скасовувати свої рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп у справі щодо скасування актів місцевого самоврядування.

Аналогічна думка викладена у постанові Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»з наступними змінами та доповненнями.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для прийняття розпорядження від 13 вересня 2010 року № 1799-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06 лютого 2009 року № 80-р”, оскільки воно прийняте з перевищенням наданих законом повноважень.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження покладено на Севастопольську міську державну адміністрацію.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним розпорядження.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Севастопольської міської державної адміністрації не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 13 вересня 2010 року № 1799-р не може бути визнано судом законним, у звязку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню, а зазначений акт субєкта владних повноважень скасуванню.

Керуючись статтями 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Севастопольської міської адміністрації від 13 вересня 2010 року № 1799-р “Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 06 лютого 2009 року № 80-р “Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельне товариство «Сиріус»на розроблення проекту землеустрою за адресою: Севастопольська зона Південного берега Криму № 56/1 56/47”.

Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Обслуговуючого кооперативу “Дачно-будівельне товариство «Сиріус»витрати по сплаті судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 18 липня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін