Постанова № 18142271, 10.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2011 року           14:40           № 2а-18829/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Екостандарт"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування повідомлення - рішення № 0000814110/0 від 09.12.2010року

Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. № 0000814110/0, винесеного Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг в розмірі 33523680,00грн. (22349120,00 грн. –основний платіж, 11174 560,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим та прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" є правонаступником спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-КАН ПАУЕР", яке було створене в результаті реорганізації орендного підприємства "Дарницька ТЕЦ", у подальшому реорганізованого у Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" та перейменованого на Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча Компанія "ДАРтеплоцентраль", зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією у місті Києві 23.05.1997 р. та є платником податків (ЄДРПОУ 21661022).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р.

В результаті проведеної перевірки, податковим органом були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 22349120,00 грн., про що було складено акт від 26.11.2010 р. № 617/4110/21661022.

На підставі акта перевірки, відповідно до п.п." б" п.п. 4.2.2. ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. № 0000814110/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг в розмірі 33523 680,00 грн. (22349120,00 грн. –основний платіж, 11174 560,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Податковий борг з податку на додану вартість позивача був сформований відповідачем по взаємовідносинах (взаєморозрахунках) з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С".

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС-С" ґрунтувалися на договорах постачання вугільної продукції від 01.02.2010 р. № 01/02-УД, від 02.04.2010 р. № 02/04-УД та договорі складського зберігання від 01.02.2010 р. Згідно зазначених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" здійснювалась поставка та зберігання вугільної продукції, що підтверджується прибутковими, видатковими та податковими накладними, актами виконання робіт, актами здачі-прийняття робіт, актами приймання виконаних робіт тощо, що засвідчено в акті перевірки від 26.11.2010 р. № 617/4110/21661022. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має. На думку позивача, видані контрагентом податкові накладні, акти виконання робіт, акти здачі-прийняття робіт, акти приймання виконаних робіт тощо, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит на загальну суму 22349119,57грн., як це було відображено ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

В той же час, в акті перевірки зазаначено, що згідно бази даних податкового органу за результатами відпрацювання контрагентів Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча Компанія "ДАРтеплоцентраль", відповідно до бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" по ланцюгу взаємовідносин підприємств-контрагентів Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" встановлені наступні взаємовідносини з підприємствами-постачальниками: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд". За таким ланцюгом зазначених взаємовідносин Закритим акціонерного товариства "Екостандарт" сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С"; Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", а останнім, в свою чергу, сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд".

Крім цього, при опрацюванні зазначених підприємств встановлено, що по факту створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" прокуратурою Печерського району міста Києва порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництв аза ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Також, податковими органами була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд", в результаті якої всі угоди з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) зазначеного товариства були визнані нікчемними, в тому числі й угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", що, як зазначено в акті перевірки, може свідчити про нікчемність угод укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" далі по ланцюгу покупців та постачальників.

Також, відповідачем було зроблено висновок, що господарські операції за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. щодо придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд" вугілля у контрагентів-постачальників та подальший продаж вугілля Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" не підтверджується наявністю майна, трудових, виробничо-складський приміщень та іншого майна, яке є економічно необхідним для здійснення господарських операцій з постачання кам’яного вугілля.

Вище викладені висновки акту відповідач, належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтвердив.

Тим не менш, в акті перевірки визначено, що всі правочини та інші дії вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними, не мають будь-якої юридичної сили та не спричиняють настання правових наслідків, а формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по нікчемним договорам з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" є протиправним.

Викладені відповідачем в акті перевірки доводи щодо недійсності правочинів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" в силу своєї нікчемності до уваги не приймаються виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника –фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення угод, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С", не відповідала дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків, чи свідчила б про намір сторін ухилитися від оподаткування.

Наявність умислу позивача не може бути підтверджена лише припущеннями податкового органу.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті товару (вугільної продукції) у Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується відповідними податковими накладними. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов’язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку. Зазначене не спростовується актом перевірки.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

З огляду на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" на загальну суму 33523680,00 грн. (22349120,00 грн. –основний платіж, 11174 560,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) є необґрунтованим.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. № 0000814110/0 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000814110/0 від 09.12.2010 р.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій