Постанова № 18142026, 21.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2011 року                     № 2а-4943/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

проскасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з позовом до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківський області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0002891501/0 від 30.12.2010 року та податкового повідомлення-рішення №0002901501/0 від 30.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач –Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», посилається на Конституцію України, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування»та зазначає, що Відповідач не мав підстав для застосування штрафу за затримку сплати рентної плати за нафту природній газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні, оскільки рентну плату було нараховано та сплачено вчасно, відповідно до чинного законодавства України. Позивач посилається на неможливість встановлення загальнообов’язкового платежу нормами Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 22 березня 2001 року, оскільки ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідач –Нововодолазька ДПІ у Харківській області, проти позовних вимог заперечує виходячи з того, що Позивач, в порушення норм пп 5.3.1 п 5.3 ст 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», несвоєчасно сплачував узгоджені податкові зобов’язання з рентної плати за нафту природній газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні. Висновок перевірки, вважає обґрунтованими та податкові повідомлення-рішення, за результатами перевірки, винесені відповідно до норм чинного законодавства.

Сторонами у наданих до суду документах наголошується на відсутності розбіжностей щодо узгодженої суми рентної плати, сплаченої Позивачем до бюджету.

Предметом оскарження є, виключно, правомірність застосування Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 22 березня 2001 року щодо порядку внесення рентної плати до Держбюджету.

Відповідач просив розглядати справу без його участі.

24.05.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою відповідача. Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

          Враховуючи наявність клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Нововводолазькою ДПІ у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по рентній платі за нафту природній газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні за період з 30.09.2010 року по 24.11.2010 року. За результатами проведеної перевірки, було встановлено порушення норм пп 5.3.1 п 5.3 ст 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а саме порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання та складено Акт №424/1501/30019775 від 16.12.2010 року. На підставі Акту перевірки було видано податкове повідомлення-рішення №№0002891501/0 від 30.12.2010 року та податкове повідомлення-рішення №0002901501/0 від 30.12.2010 року.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, скарги залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Відповідно до пп. 9 п 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12, до складу загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) входять рентні платежі.

          Відповідно до п. 3 ст. 14 Закону №1251-12, порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

          Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 30.06.2008 року встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу, у тому числі (нафтового (попутного газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату за природній газ, нафту і газовий конденсат.

          Відповідно до вищезазначеного, Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 22.03.2001 року, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №261 від 26.03.2008 року, затверджено «Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»(далі Порядок).

          Пунктом 8 Порядку встановлено, що у звітному (податковому) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній звітний (податковий) період.

          Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

          Пунктом 9 Порядку встановлено, що відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України сум податкових зобов'язань з рентної плати та своєчасність подання податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

Актом перевірки встановлено, що згідно з розрахунком від 17.09.2010 року №10113 податкове зобов’язання по рентній платі за нафту визначене платником в сумі 1200101,32 грн., по строку сплати 30.09.2010 року, було погашено за рахунок переплати в сумі 849802,35 грн., за рахунок виключення штрафних санкцій , залишок податкового зобов’язання в сумі 256941,86грн фактично сплачено 26.10.2010 року платіжним дорученням №2654, тобто з затримкою на 26 днів; узгоджене платником згідно з розрахунком від 15.10.2010 року №11628 податкове зобов’язання по рентній платі на нафту у сумі 1348064,35 грн. по строку сплати 01.11.2010 року було погашено за рахунок переплатив сумі 1089420,34 грн., залишок податкових зобов’язань у сумі 258644,01 грн. фактично сплачено платником 24.11.2010 року платіжним дорученням №3726, тобто із затримкою 23 дня.

Також, актом перевірки встановлено, що згідно з розрахунком №10113 від 17.09.2010 року, податкове зобов’язання по рентній платі за газовий конденсат визначене показником в сумі 2219303,20 грн., по строку сплати 30.09.2010 року було погашено за рахунок переплати в сумі 1886401,46грн, за рахунок виключення штрафних санкцій, залишок податкового зобов’язання в сумі 293403,04грн фактично сплачено27.10.2010 року платіжним дорученням №2726, тобто із затримкою на 27 днів; узгоджене платником згідно з розрахунком від 15.10.2010 року №11628 податкове зобов’язання по рентній платі за газовий конденсат визначене платником в сумі 2472825,63грн. по строку сплати 01.11.2010року було погашено за рахунок переплати в сумі 2177404,14грн, суму 295421,49грн сплачено 24.11.2010 року платіжним дорученням №3727, тобто із затримкою на 23 дня.

Відповідно до п 17.1.7ст 17 Закону № 2181-14, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, суд вважає податкові повідомлення-рішення №№0002891501/0 від 30.12.2010 року та №0002901501/0 від 30.12.2010 року, правомірними та винесеними на підставі чинного законодавства.

Суд вважає необгрунтованими посилання Позивача на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №256 не можуть регулюватись питання оподаткування, виходячи з нижчевикладеного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади –Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року визначено за Кабінетом Міністрів України повноваження щодо розробки порядку внесення рентної плати за природній газ, нафту і газовий конденсат до Державного бюджету України. Наведенні положення Закону є чинними, не змінювались та не визнавались неконституційними.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат. Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, є чинним та обов’язковим до виконання.

Змістом наведеного Порядоку не встановлюється додаткових видів податків, зборів чи їх розмірів, а лише деталізується порядок сплати рентної плати за природний газ, нафту і газовий конденсат до Державного бюджету України. Відповідно, відповідач не мав достатніх правових підстав не застосовувати положення зазначеного Порядку.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для відмови в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                     В. І. Келеберда