Постанова № 18141915, 29.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 червня 2011 року 11:57 № 2а-16961/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Ізумруд-С"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № 2-02/12, від 02.12.10, ;

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 2466/9/10-114, від 30.05.11,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Ізумруд-С”, (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002582302/0 від 31.03.2010 року, №0002582302/1 від 09.06.2010 року, №0002642302/1 від 09.06.2010 року, №0002582302/2 від 23.09.2010 року та №0002642302/2 від 23.09.2010 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, грунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що позивач, в порушення вимог пп. 4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив скоригований валовий дохід та, в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занизив податкове зобовязання по отриманих товарах від ТОВ «Край-Сервіс»по договору №Р/02-08 від 25.03.08 року на поставку електропобутової техніки. Зазначив, що в рішенні ДПА в м. Києві за результатами розгляду скарги позивача зазначене порушення перекваліфіковано в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», та, що позивачем у лютому 2009 року за отриманий товар ТОВ «Край-Сервіс» було передано прості векселі, емітовані ТОВ «Кіа-Звязок”, державна реєстрація якого скасована 07.11.2008 року, тому як наслідок, позивач повинен був зменшити суму податкового кредиту, стверджував, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у період з 29.01.2010 року по 12.03.2010 року проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства “Ізумруд-С” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за той же період. За результатами перевірки складений Акт від 18.03.2010 р. № 567/23-02/34355592 (надалі Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

-пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.6.1, пп. 7.6.3, пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування пибутку підприємств” зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього у сумі 294 792 грн.. у тому числі за I квартал 2008 року в сумі 78 204 грн., за II квартал 2008 року в сумі 5 741 грн., за III квартал 2008 року в сумі 67 542 грн., за IV квартал 2008 року у сумі 139 659 грн.. та за I квартал 2009 року в сумі 3 646 грн.

-пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість у загальній сумі 172 964 грн., в тому числі у червні 2008 року 4 593 грн., за липень 2008 року 4 323 грн., за вересень 2008 року 49 405 грн., за жовтень 2008 року 19 212 грн., за листопад 2008 року 81 475 грн., за грудень 2008 року 11 039 грн., за січень 2009 року 2 917 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення № 0002642302/0 від 31.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 442188 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002582302/0 від 31.03.2010 року яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 259446 грн.

09.04.2010 року позивач оскаржив зазначені повідомлення-рішення до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення № 0002582302/0 від 31.03.2010 року залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 0002642302/0 від 31.03.2010 року у частині 78 204, 00 грн. податкового зобовязання з податку на прибуток та 39 102,00 грн. застосованої штрафної санкції скасовано, а в іншій частині залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням про результати розгляду первинної скарги №3907/10/25-026 від 31.05.2010 року та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідною скаргою до ДПА у м.Києві.

За результатами розгляду повторної скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0002582302/0 від 31.03.2010 року і №0002642302/1 від 09.06.2010 року та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0002642302/0 від 31.03.2010 року та №0002642302/1 від 09.06.2010 року в частині 21 812 грн. штрафних (фінансових) санкцій та рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 3907/10/25-026 від 31.05.2010 року у відповідній частині.

Не погоджуючись з рішенням про результати розгляду повторної скарги № 4102/10/25-114 від 09.08.2010 року, ПП “Ізумруд-С” звернулося з відповідною скаргою до ДПА України про скасування вказаного рішення та скасування податкового повідомлення-рішення №0002642302/2 від 23.09.2010 року на суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 303070 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0002582302/2 від 23.09.2010 року на суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 259446 грн.

Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 11041/6/25-045 від 21.10.2010 року скаргу ПП “Ізумруд-С” залишено без задоволення, а саме, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2010 року № 0002582302/0, №0002642302/0 з урахуванням рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.05.2010 року №3907/10/25-026 та ДПА у м. Києві від 09.08.2010 року №4102/10/25-114, прийнятих за розглядом скарг (податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 року №0002582302/1 та №0002642302/1).

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідачем позивачу було донараховано 294792 грн. податку на прибуток і 147396 грн. штрафних санкцій та 172964 грн. податку на додану вартість і 86482 грн. штрафний санкцій, відповідно.

Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 04.03.2008 року, ТОВ “Кіа-Звязок” (ід.код 35295791) в погашення заборгованості перед ПП “Ізумруд-С” за відвантажені товари згідно з п.3.2 договору №2/11-07 від 07.11.2007 року передало останньому прості векселі на загальну суму 1 039 478,57 грн., в т.ч.: вексель АА 0626965 від 04.03.2008 року на суму 300000,00 грн., вексель АА 0626966 від 04.03.2008 року на суму 300000,00 грн., вексель АА 0626967 від 04.03.2008 року на суму 300000,00 грн., вексель АА 0626969 від 04.03.2008 року на суму 139 478,57 грн., емітентом яких є ТОВ “Кіа-Звязок”. Термін погашення векселів “за предявленням”.

Судом встановлено, що станом на день видачі зазначених векселів, а саме, станом на 04.03.2008 року, ТОВ “Кіа-Звязок” було зареєстровано у встановленому законодавством порядку та мало право видавати зазначені векселі.

Позивачем, векселі, отримані від ТОВ “Кіа-Звязок” передано ТОВ “Край-Сервіс” (ід.код 35679054) в оплату за придбаний товар відповідно до п.3.2 договору №Р/03-08 від 25.03.2008 року по акту прийому-передачі від 05.02.2009 року.

Судом встановлено, що відповідач в акті перевірки зазначає, що „згідно інформаційних ресурсів ДПА України, емітент векселя ТОВ „Кіа-Звязок” припинено як юридичну особу на підставі постанови господарського суду м.Києва по справі № 5/80 Б від 27.10.2008 року, а 07.11.2008 року скасовано державну реєстрацію”.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що на момент передачі ПП “Ізумруд-С” векселів ТОВ “Край-Сервіс” факт припинення емітента векселів ТОВ “Кіа-Звязок” позивачу був невідомий. Чинним законодавством України не передбачено обовязок векселедержателя по встановленню статусу векселедавця при передачі векселя, просив суд звернути увагу, відповідно до листа Головного управління статистики у м. Києві №13-4552 від 08.09.2010 року, в базі даних ЄДРПОУ по місту Києву відсутня інформація про державну реєстрацію припинення ТОВ «Кіа-Звязок» та повідомляється, що дане підприємство було виключено з бази по м. Києву у звязку з перенесенням в іншу область. Даний лист є у матеріалах справи.

Суд не погоджується з висновками відповідача про те, позивач після визнання емітента векселів ТОВ “Кіа-Звязок” банкрутом, маючи право непогашену заборгованість по векселям віднести до безнадійної заборгованості, був зобов"язаний скористатись цим правом.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: - якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;- у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;- у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Судом встановлено, що позивач не використовував своє право регресу та погоджується з доводами позивача про те, що відносити заборгованість до безнадійної можливо лише після того, як кредитору стало відомо про неспроможність боржника її погасити, а позивачу цей факт не був відомий на час здійснення вказаної господарської опреації і став відомий лише після отримання Акту перевірки, у якому такий факт втсановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передача позивачем вищезазначених векселів ТОВ “Край-Сервіс” (ід.код 35679054) в оплату за придбаний товар за взаємною згодою обох сторін відповідала вимогам чинного законодавства України, а факт визнання емітента векселів ТОВ “Кіа-Звязок” банкрутом не тягне за собою визнання недійсними виданих ним векселів, оскільки це не передбачено нормами чинних законодавчих актів, що регулюють такі правовідносини,

Суд також звертає увагу на те, що зазначені векселі були передані ТОВ «Край-Сервіс» за індосаментом, який проставило ПП “Ізумруд-С”, і в такому разі, якщо ТОВ “Кіа-Звязок” визнано банкрутом, то ТОВ “Край-Сервіс” має право стягнути заборгованість за векселями з ПП “Ізумруд-С”.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», індосант це - фізична або юридична особа, яка є власником ордерного цінного паперу і вчиняє індосамент, а індосамент це - передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

В частині 3 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», зазначено, що особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобовязань та стягнення за векселями визначаються законом.

Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»встановлена передача прав за цінними паперами, а саме права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Згідно з індосаментом, до особи, якій передаються права, посвідчені цінним папером (індосанта), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобовязань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

У відповідності до ст. 14 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, запровадженого Женевською Конвенцією 1930 року індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Ст. 43 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі надає право держателю на звернення регресного позову проти індосантів, векселедавця та інших зобовязаних за векселем осіб, у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно та у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

В абзаці 6 ст. 44 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі зазначається, що у випадку визнання трасата банкрутом і незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу вистачить предявлення судового рішення про визнання банкрутом трасата або трасанта.

Статтею 47 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі передбачено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобовязаними перед держателем.

Держатель має право предявити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необовязково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобовязались.

Таке ж право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

З вищевикладеного вбачається, що, відповідно до Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, ТОВ “Край-Сервіс” може скористатись своїм правом і, предявивши рішення суду про банкрутство ТОВ “Кіа-Звязок”, предявити регресний позов до індосантів, векселедавця та інших зобовязаних за векселем осіб, в тому числі і до позивача.

У пп. 3.1.1 Акту перевірки відповідач приходить до висновку, що товар, поставлений позивачеві, ТОВ „Край-Сервіс” (ід.код 35679054) по договору №Р/03-08 від 25.03.2008 року, є безповоротною фінансовою допомогою, та, що позивач неправомірно відніс до рядка 3.1. "доходи звітного періоду" додатка К 3 декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2009 року витрати у розмірі 1 039 478,57 грн., понесені від розрахунку ТОВ "Кіа-Зв"язок" простими векселями за поставлену позивачу побутову техніку, що призвело до заниження скоригованого валового доходу на загальну суму 864817,00 грн.

Суд констатує, що передача позивачем вищезгаданих векселів ТОВ “Край-Сервіс” (ід.код 35679054) в оплату за придбаний товар за взаємною згодою обох сторін відповідала вимогам чинного законодавства України, а факт визнання емітента векселів ТОВ “Кіа-Звязок” банкрутом (по інформації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) не тягне за собою визнання недійсними виданих ним векселів, оскільки це не передбачено не тільки нормами Законів України “Про обіг векселів в Україні” та “Про оподаткування прибутку підприємств”, але й взагалі жодним з чинних спеціальних законодавчих актів, які регулюють ці правовідносини.

Суд також звертає увагу на те, що аналогічною є правова позиція Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, викладена у листі №ід 15.07.2010 року.

Суду не надано доказів, що ТОВ “Край-Сервіс” (ід.код 35679054) зверталося до позивача з вимогою визнати розрахунок за допомогою векселів недійсним чи здійснити повторний розрахунок в грошовій формі. У судовому порядку цей договір також не визнавався недійсним. Тобто підстави вважати розрахунок по договору таким, що не відбувся, відсутні.

Таким чином, твердження представників відповідача щодо заниження ПП “Ізумруд-С” скоригованого валового доходу на загальну суму 864817,00 грн. є необгрунтованим.

Також представником відповідача стверджується, що позивачем занижено валові доходи у І кварталі 2008 р. на загальну суму 312815,00 грн.

Відповідно до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Позивач в оплату заборгованості за отриманий по договору № 5/11-07 від 30.11.2007 р. товар, поставлений позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий Форум" 04 та 05 грудня 2007 року, передав ТОВ „Промисловий Форум” (ід.код 34617484) по акту прийому-передачі від 09.01.2008 р. прості векселі на загальну суму 621725,80 грн., в т.ч.:

- вексель АА 0626981 від 09.01.2008 р. на суму 312815,00 грн., емітент ТОВ „Союз-Меридіан ЮВВ”,

- вексель АА 1276311 від 09.01.2008 р. на суму 308910,80 грн., емітент ТОВ „АРСІ Пром”.

Номінальна вартість векселів АА 0626981 від 09.01.2008 р. на суму 312815,00 грн. емітент ТОВ „Союз-Меридіан ЮВВ” та АА 1276311 від 09.01.2008 р. на суму 310443,36 грн. емітент ТОВ „АРСІ Пром” була включена до валових витрат, що призвело по операції з цінними паперами до відємного значення в сумі 1533,00 грн. (порушення, описане в частині ІІ пп.2 ст.3.1.1 розділу 3 Акту перевірки).

Суд звертає увагу на те, що вексель на суму 312 815, 00 грн. було передано позивачу 09.01.2008 року його емітентом (ТОВ „Союз-Меридіан ЮВВ”) в оплату його заборгованості за поставлені йому позивачем 19, 21, 24-26 грудня 2007 року товари по договору № 3/11-07 від 07.11.2007 року, частину яких було оплачено ТОВ „Союз-Меридіан ЮВВ” грошовими коштами на рахунок ПП “Ізумруд-С”.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи та надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обовязково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем, що і було у даному випадку.

Таким чином, ТОВ „Союз-Меридіан ЮВВ” розрахувалося векселем за своїми борговими зобовязаннями, які на момент емісії векселя вже існували на суму, що є рівною сумі таких боргових зобовязань.

Також 09.01.2008 року підприємство ТОВ “АРСІ ПРОМ” в оплату своєї заборгованості по договору № 4/11-07 від 07.11.2007 року передало вексель АА 1276311 від 09.01.2008 року на суму 310443,36 грн., який було ним емітовано, за поставлені ПП “Ізумруд-С” товари 4, 10, 11, 14, 17 та 18 грудня 2007 року.

Таким чином, ТОВ „АРСІ ПРОМ” розрахувалось векселем за своїми борговими зобовязаннями, які на момент емісії векселя вже існували на суму, що є рівною сумі таких боргових зобовязань (з урахуванням попередньої часткової оплати за договором).

Після цього позивач 09.01.2008 року, розрахувався цими векселями за свої боргові зобовязання перед ТОВ „Промисловий Форум”, в тому числі передавши цьому підприємству вексель АА 1276311 від 09.01.2008 року на суму 308910,80 грн. (емітент ТОВ „АРСІ Пром”), тобто нижче номінальної вартості на суму 1 533,00 грн., за поставку товарів по договору № 5/11-07 від 30.07.2007 року, яка відбулась 4 та 5 грудня 2007 року.

Таким чином, позивач розрахувався вказаними векселями за своїми борговими зобовязаннями, які на момент емісії векселів вже існували на суму, яка, як встановлено було перевіркою і не оскаржувалося Позивачем, є меншою суми таких боргових зобовязань на 1 533 грн.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", у разі видачі (передачі) векселів відповідно до договору припиняються грошові зобов"язання щодо платежу за цим договором та виникають зобов"язання щодо платежу за векселем.

В силу чого, суд визначає обгрунтованими твердження відповідача в частині не віднесення позивачем до валових доходів суми 1 533,00 грн., відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень, окрім факту не віднесення позивачем до валових доходів суми 1 533,00 грн.

Представник Позивача надав обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог та не заперечував щодо факту не віднесення позивачем до складу валових доходів суми 1 533,00 грн.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства "Ізумруд-С" задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 31.03.2010 р. № 0002582302/0, від 09.06.2010 р. № 0002582302/1, від 23.09.2010 р. № 0002582302/2, від 01.12.2010 р. № 0002582302/3.

3. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 23.09.2010 р. № 0002642302/2, від 01.12.2010 р. № 0002642302/3 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 301 517 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь Приватного підприємства "Ізумруд-С" (код ЄДРПОУ 34355592) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 29.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 08 липня 2011 року.

Суддя Ю.Т. Шрамко