Постанова № 18141810, 18.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2011 року 13:46 № 2а-3938/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавна податкова адміністрація України

до Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 23.02.2010р. №13512931 та вимоги від 08.02.2010р. №Б-17263-25/5

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 23.02.10 № 13512931 та визнання неправомірною і скасування вимоги заступника директора Департаменту ДВС Пелеха О.А. від 08.02.10 № Б-17263-25/5.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Позивач не може виконати вимоги рішення Одеського окружного адміністративного суду з не залежних від нього підстав, у звязку з чим постанову про накладення штрафу та вимогу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає неправомірною.

Відповідач позовні вимоги не визнав. В своїх запереченнях зазначив, що діяльність державного виконавця під час винесення постанови про накладання штрафу від 23.02.2010 року відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про накладення штрафу носить законний характер та скасуванню не підлягає, оскільки станом на момент винесення постанови про накладення штрафу рішення Одеського окружного адміністративного суду, на підставі якого винесено виконавчий лист № 13343/08/1570 від 22.06.2009 року щодо поновлення ОСОБА_5 на посаді першого заступника голови начальника управління податкової міліції державної податкової адміністрації в Черкаській області, залишилось не виконаним. Забезпечення виконання рішення суду є обовязком державного виконавця і підстав для відкладення виконання виконавчих дій не було, оскільки зазначені Позивачем обставини не є тими обставинами, що зумовлюють обовязкове зупинення виконавчого провадження відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження»визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про державну виконавчу службу»встановлено, що правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб ), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі не виконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»- у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01 липня 2009 року постановою Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження ВП №13512931 за виконавчим листом, виданим 22 червня 2009 року Одеським окружним адміністративним судом на підставі постанови останнього від 18 червня 2009 року в частині зобовязання боржника (ДПА України) поновити ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5, стягувач) на посаді першого заступника голови начальника Управління податкової міліції ДПА в Черкаській області. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді підлягала негайному виконанню. Постановою державного виконавця боржнику встановлено строк добровільного виконання рішення суду сім днів з моменту її отримання.

В звязку з невиконанням судового рішення Одеського окружного адміністративного суду, державним виконавцем 08 лютого 2010 року винесено постанову про накладання на Державну податкову адміністрацію України штрафу у розмірі 510,00 грн. та винесено вимогу від 08 лютого 2010 року, якою надано новий строк для виконання рішення про поновлення на роботі.

Не залишається поза увагою суду і ті обставини, що 13 січня 2010 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову від 18 червня 2009 року у справі № 2-а-13343/08/1570 залишено без змін, апеляційні скарги сторін без задоволення. Тобто, суд апеляційної інстанції фактично визначив правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції та доцільність його виконання.

16 лютого 2010 року ДПА України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України стосовно визнання неправомірними постанови про накладення штрафу у розмірі 510,00, та про негайне виконання рішення суду від 08 лютого 2010 року № Б-17263-25/5.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2010 року ДПА України у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року апеляційну скаргу ДПА України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2010 року без змін.

До того ж, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2-а-2238/10/2670 встановлено, що діяльність державного виконавця під час винесення постанови № 13512931 від 08 лютого 2010 року про накладення штрафу у розмірі 510,00 грн. відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про накладення штрафу носить законний характер.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно положень статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Судом встановлено, що боржник з питань строків поновлення працівника на посаді за рішенням суду був обізнаний.

Відповідно до вказаного вище Закону виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обовязків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Однак, суд звертає увагу на те, що на час прийняття Відповідачем оскаржуваної постанови від 23 лютого 2010 року про накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн. Позивач не вчиняв будь яких дій, направлених на виконання виконавчого листа № 13343/08/1570 та вимог державного виконавця.

Частиною 3 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що діяльність державного виконавця чітко визначена спеціальним законом, відповідно до якого на ньому лежить обовязок забезпечити виконання рішення суду у певні строки, не порушуючи права сторін з одночасним застосуванням санкції у разі невиконання вимог Закону України «Про виконавче провадження».

За тих обставин, що станом на 23 лютого 2010 року, тобто на момент накладання штрафу рішення Одеського окружного адміністративного суду про поновлення на посаді першого заступника голови начальника Управління податкової міліції ДПА в Черкаській області ОСОБА_5 залишилось невиконаним, суд вважає, що державний виконавець вчинив виконавчі дії, які полягали у накладені на Позивача штрафу у подвійному розмірі 1020,00 грн. за повторне не виконання рішення Позивачем, в рамках повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач в судовому засіданні також вказував на ту обставину, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2010 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року, на підставі якої видано виконавчий лист № 2а-13343/08/1570, та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що, на його думку, дає підстави вважати Постанову про накладення штрафу від 23 лютого 2010 року у виконавчому провадженні ВП № 13512931 не правомірно.

Проте, такі твердження не беруться судом до уваги, оскільки станом на 23 лютого 2010 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року, на підставі якої виносився виконавчий лист № 2а-13343/08/1570 від 22 червня 2009 року носила законний характер, так як була скасована лише 22 червня 2010 року.

Статтями 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження та визначено, що зупинення виконавчого провадження у звязку з оскарженням дій державного виконавця є правом держаного виконавця, а не його обовязком.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою. Державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розяснення відповідного рішення чи змісту документа.

З урахуванням викладеного суд, звертає увагу на те, що Законом визначено, звернення державного виконавця з заявою про розяснення судового рішення є правом останнього, а не обовязком, а тому не розуміння боржником судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, не може визначити дії виконавця, як протиправні.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобовязального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та порушення перед судом клопотання про кримінальну відповідальність. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру Закон не передбачає. Оскільки, в даному випадку, у державного виконавця не було жодної правової підстави для відкладення провадження виконавчих дій чи невжиття заходів примусового виконання до боржника, дії державного виконавця мали бути спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення суду, адже, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

З огляду на викладене, постанова державного виконавця від 23 лютого 2010 року про накладення штрафу винесена у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому законні підстави для її скасування відсутні.

Виходячи з вище викладеного та у відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.

Витрати, які підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

У позові Державної податкової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 23.02.10 № 13512931 та визнання неправомірною і скасування вимоги заступника директора Департаменту ДВС Пелеха О.А. від 08.02.10 № Б-17263-25/5 відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко