Постанова № 18141786, 18.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2011 року 16:52 № 2а-2715/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Ділкорн"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0004872307/0 від 30.06.2010року

за участю представників сторін:

від позивача: Рудюк В.В.;

від відповідача: не прибув.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004872307/0 від 30.06.2010 року прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що твердження відповідача, як в акті перевірки так і в податковому повідомленні-рішенні, щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділкорн»положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними та необґрунтованими, оскільки надані за агентськими договорами послуги мають безпосереднє відношення до основної діяльності позивача та були використані позивачем у власній господарській діяльності. До того ж, за сприяння контрагентів Позивачем було укладено договори купівлі продажу зерна.

Відповідач позовні вимоги не визнав. В письмових запереченнях проти позовних вимог зазначив, що Позивачем порушені норми Закону України «Про податок на додану вартість», а тому правомірно винесено податкове повідомлення-рішення.

При цьому Відповідач посилається на те, що договірні відносини між позивачем та продавцями зерна існували і до укладення агентських договорів, отже, послуги контрагентів не були використані у господарській діяльності позивача, у звязку з чим просив у позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділкорн»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.05.2008 року по 31.03.2010 рік, валютного та іншого законодавства за період з 22.05.2008 року по 31.03.2010 рік, про що було складено акт № 425/23-7/35910506 від 17.06.2010 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушено пп. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість.

На підставі акту перевірки № 425/23-7/35910506 від 17.06.2010 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва винесене податкове повідомлення-рішення №0004872307/0 від 30.06.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 257090,00 грн., в тому числі основний платіж 171393,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 85697,00 грн.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства і вважає висновки податкового органу за наслідками проведеної перевірки помилковими, а податкове повідомлення-рішення не правомірним, виходячи з наступного.

Так перевіркою встановлено, що в порушення пп. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділкорн»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені за агентські послуги, згідно наступних договорів:

між ТОВ «Ділкорн»та ТОВ «Євро бізнес Контракт»була укладена агентська угода № 1/3107-АС від 01.07.2008 року, де ТОВ «Євро бізнес Контракт» виступає агентом;

між ТОВ «Ділкорн»та ТОВ «Мірканто»була укладена агентська угода № 2/2708-АС від 27.08.2008 року, де ТОВ «Мірканто»виступає агентом;

між ТОВ «Ділкорн»та ТОВ «Лазурний Берег»була укладена агентська угода № 39/1-3107-АС від 31.07.2009 року, ТОВ «Лазурний Берег»виступає агентом;

між ТОВ «Ділкорн»та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1»була укладена агентська угода № 233/2901 від 29.01.2010 року, де ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1»виступає агентом.

Податковий орган дійшов такого висновку з огляду на відсутність підтверджуючих документів, які б засвідчували фактично надані послуги, а саме: інформацію про ринок зернових та олійних культур таких як рапс, пшениця, ячмінь, овес, соя, інформацію про партнерів з якими є можливість укласти договори купівлі-продажу товарів, інформацію щодо переговорів агентом з потенційними продавцями.

Проте, матеріали справи містять належним чином виписані вищезазначеними контрагентами позивача податкові накладні, наявність податкових накладних та статусу платника податку на додану вартість у контрагентів позивача відповідачем не спростовувався. Крім того матеріали справи містять листи контрагента позивача, які підтверджують укладання угод за сприянням агентів.

Актом перевірки встановлено і сторонами не заперечується, що постійною та регулярною діяльністю позивача є торгівля зерновими культурами.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак, пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій господарської діяльності.

Позивач стверджує, що для здійснення купівлі зерна ним, на підставі агентських договорів, залучалися юридичні особи, якими здійснювалася діяльність для забезпечення операцій позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договори, за умовами яких ним придбано зерно, договори з підприємствами були укладені позивачем за сприянням контрагентів, що, як було зазначено вище, підтверджені листами контрагентів позивача, які містяться у матеріалах справи.

При цьому позивач посилається на те, що штат підприємства становить 2 особи (директор та бухгалтер), які не могли забезпечити укладення та супроводження угод власними силами.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частина 1 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не спростовується наявність необхідної правосубєктності контрагентів позивача на момент підписання актів приймання здачі виконаних робіт та видачі податкових накладних.

Позивачем в позовній заяві наведено перелік робіт, які було виконано контрагентами та зазначено підстави, за якими віднесено відповідні суми до податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зокрема, відповідачем не було доведено жодних обставин, за якими суду слід було б дійти висновку про те, що витрати позивача, здійснені ним без звязку з господарською діяльністю, а тому відсутні підстави для віднесення сум за агентськими договорами до податкового кредиту.

На підставі викладеного, судом приймаються посилання позивача на те, що угоди на купівлю продаж зерна позивачем укладались за посередництва контрагентів, які надавали агентські послуги, і безпосереднього звязку цих послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки відповідачем протилежного не доведено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділкорн»задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004872307/0 від 30.06.2010 року.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ділкорн»з Державного бюджету України (за місцезнаходженням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва) судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко