Постанова № 18141580, 11.08.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 серпня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1483/11

10:30хв.

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної у місті Чернівці ради допідрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 року Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної у м. Чернівці ради звернулося в Чернівецький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області ВП № 23880251 від 17.06.2011 року про накладення штрафу.

Позивач на обґрунтування позову зазначив, що відповідачем 17.06.2011 року винесено постанову про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної у м. Чернівці ради (далі Управління) штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання виконавчого листа Першотравневого районного суду м. Чернівці по справі № 2а-52, виданого 20.12.2010 року про зобов'язання Управління провести нарахування та виплату щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Також позивач посилається на те, що в Законі України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»не передбачені виплати на виконання судових рішень. Управлінню, як структурному підрозділу органу місцевого самоврядування на виконання судових рішень фінансові ресурси від виконавчої влади не надходили, можливості здійснити виплату зазначених сум немає. Враховуючи те, що Управлінням вжито всіх необхідних заходів щодо виконання судового рішення, позивач вважає, що законні підстави для винесення оскаржуваної постанови відсутні.

Позивач вважає дану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню так, як державний виконавець зобов'язаний був з'ясувати чи є поважні причини невиконання судового рішення, і чи є можливість виконати судове рішення боржником.

22.07.2011 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження

Відповідач в судове засідання не зявився, явку представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін по справі на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам п. 10 ч. 1 ст. 3 , ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці 20.12.2010 року видано виконавчий лист за № 2а-52 про примусове виконання постанови суду.

Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області Смотром Д.О. винесено постанову від 25.01.2011 року ВП № 23880251 про відкриття виконавчого провадження та надано добровільний строк для виконання рішення суду (а.с. 6).

17.06.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області Смотром Д.О., винесено постанову про накладення на Управління штрафу у сумі 680 грн. за невиконання виконавчого листа, відповідно до вимог ст.ст. 11, 75, 89 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с. 4).

Стосовно дій щодо виконання Управлінням рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці судом встановлено наступне.

28.01.2011 року позивач надсилав листи Фінансовому управлінню Першотравневої районної у м. Чернівці ради та Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації з проханням вирішити питання про виплату допомоги згідно вимог рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 9-10). З відповіді Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації вбачається, що згідно листа Міністерства фінансів України від 15.01.2009 року зазначено, що суми на виконання судових рішень в Законі України «Про Державний бюджет України на відповідний рік»не передбачені (а.с. 11).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частина 1, абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV визначає обовязок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та у порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При цьому, Конституцією України, зокрема статтею 46, передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 07.10.2010 року № 2591-VІ Кабінет Міністрів України здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Аналізуючи вказані вище норми суд вважає, що позиція позивача про відсутність бюджетних коштів є необґрунтованою, оскільки фінансове становище суб'єкта владних повноважень не може ставити в залежність державну виконавчу службу щодо виконання рішення суду, яке згідно норм ст. 124 Конституції України обов'язкове для виконання на всій території України. Крім того, відповідно до вимог ст. 382 Кримінального кодексу України за невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність.

Посилання позивача щодо вжиття всіх можливих заходів з метою добровільного виконання рішення суду, що підтверджується листами-зверненнями до вищестоящих органів про перерахування коштів, суд розцінює як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки зазначені дії не є причиною здатною вплинути на необхідність виконання рішення суду. Позивачем не надано доказів того, що на момент звернення до суду він вживав заходів щодо виконання виконавчого листа, а також доказів того, що Державним бюджетом на 2010 та наступний рік дійсно не передбачено витрат на виконання рішень судів.

Судом встановлено, що позивачем без поважних причин, всупереч п. 1 ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України не були виконані вимоги головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області з примусового виконання виконавчого листа № 2а-52, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 20.12.2010 року, а тому відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України “Про виконавче провадження”, з використанням цих повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, було винесено постанову. У звязку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, згідно ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі “Ромашов проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів, як на виправдання невиконання зобовязань за боргом, визначеним судовим рішенням.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Разом з тим, позивач не довів суду того, що відповідачем прийнято протиправне рішення, а тому позов не підлягає задоволенню.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову позивача, який звільнений від сплати державного мита відмовлено, відповідно до ст. 94 КАС України питання щодо стягнення судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 71, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії.

Суддя Т.М. Брезіна