Постанова № 18140175, 02.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 6753/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю представників позивача - Лаєвського Г.Л., Леонової Т.О.,

представника відповідача - Воловельської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Трейдинг" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Астекс Трейдинг», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000041820 від 24.05.2011 року про визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 29046 грн. (ПДВ 23237 грн., штрафна санкція 5809,25 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Солярис-ДМ»під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей»за серпень 2010 р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 1827/182/34469408 від 10.05.2011 р., відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Астекс Трейдинг»ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Астекс Трейдинг»з постачальником робіт ТОВ «Солярис-ДМ», що на думку відповідача призвело до порушень п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у серпні 2010 р. на суму 23236,65 грн.

Оскарженим податковим повідомленням-рішенням №0000041820 від 24.05.2011 року визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 29046 грн. (ПДВ 23237 грн., штрафна санкція 5809,25 грн.)

Позивач вважає, що сума ПДВ, яка була сплачена ТОВ «Астекс Трейдинг»в складі грошових коштів за оплату товару на користь ТОВ «Солярис-ДМ»обґрунтовано та у відповідності до норм податкового законодавства була включена до складу податкового кредиту. Відповідачем не спростовано факту належного оформлення податкових накладних та інших первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Крім того, відповідачем порушено вимоги п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України щодо десятиденного строку винесення оскаржуваного рішення та перевірка була розпочата всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та приписів п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову. На думку представника відповідача, у звязку з проведенням операцій з ТОВ «Солярис-ДМ»та неможливістю підтвердження їх використання в господарській діяльності, дані, відображені ТОВ «Астекс Трейдинг»у декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 р. щодо обсягів надання робіт та податкового кредиту не є дійсними на суму 23236,65 грн. Таким чином, ТОВ «Астекс Трейдинг»в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який відповідає п.201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за рахунок відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по першій події (придбання товарно-матеріальних цінностей або перерахування коштів) всього в сумі 23236,65 грн. за серпень 2010 р.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000041820 від 24.05.11 р. було винесено на законних підставах, а отже підстав для його скасування немає.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого з наступних підстав.

ТОВ «Астекс Трейдинг»зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.09.2006 р. за № 14801020000028749. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 34469408. Місцезнаходження юридичної особи: 61010, м. Харків, вул. Георгіївська, 10 (а.с. 8). Фактична адреса: м. Харків, вул. Малопонасівська, 1

ТОВ «Астекс Трейдинг»перебуває на податковому обліку у ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 05.09.2006 р. за № 148010200000.

Як платник податку на додану вартість ТОВ «Астекс Трейдинг»зареєстровано в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18.09.2006 р., має свідоцтво платника ПДВ № 29893914, індивідуальний податковий номер 344694020383 (а.с. 9).

ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова, згідно п.20.1.1 ст.20, п. 79.2, п.79.3 ст.79 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова № 800 від 06.05.2011 р. (а.с. 80) проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Астекс Трейдинг»(код ЄДРПОУ 34469408) з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Солярис -ДМ»(код ЄДРПОУ 34514476) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Е-Восток Україна»(ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(ЄДРПОУ 33743908) за період серпень 2010 р.

Результати перевірки оформлені актом № 1827/182/34469408 від 10.05.2011 р. (а.с. 11-19).

З посиланням на даний акт, ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова 24.05.2011 р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000041820 про визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 29046 грн. (за основним платежем 23237 грн., за штрафними санкціями 5809,25 грн.) (а.с. 20).

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував відображений в акті № 1827/182/34469408 від 10.05.2011 р. висновок ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про порушення ТОВ «Астекс Трейдинг»ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах момент вчинення правочину, укладеного ТОВ «Астекс Трейдинг»з ТОВ «Солярис-ДМ», що на думку відповідача призвело до порушень: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у серпні 2010 р. на суму 23236,65 грн.

В основу вищевказаного висновку ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було покладено відомості з листа №3682/7/23-321 від 02.02.2011 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ, у якому зазначено про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «Солярис-ДМ», код за ЄДРПОУ 34514476 з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна»(ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(ЄДРПОУ 33743908) за серпень 2010 року. Акт № 102/23-3/34514476 від 01.02.2011 р.

Так, невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Солярис ДМ»ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах.

Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «Солярис ДМ»встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих складає 5 осіб), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання.

Як вважає податкова інспекція, вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Солярис ДМ»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Таким чином, правочини, укладені від імені ПП ТОВ «Солярис ДМ»не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Отже, правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено суми до податкового кредиту, по операціям з ТОВ «Солярис ДМ»по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); 11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 02.08.2010 р. між ТОВ «Солярис-ДМ»(продавець) та ТОВ «Астекс Трейдинг»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу(а.с. 21). Кількість та асортимент товару зазначаються в розрахунках-фактурах (а.с. 25).

На виконання умов договору ТОВ «Солярис-ДМ»передало, а позивач прийняв товар, оплативши його вартість. ТОВ «Солярис-ДМ»було виписано на користь ТОВ «Астекс Трейдинг»податкову накладну порядковий номер 011980308 від 03.08.10 р. (а.с. 23), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного ним за вищевказаним договором товару, видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару (а.с. 26).

Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі (а.с. 27). Також, ТОВ «Солярис-ДМ»видано товарно-транспортну накладну, що підтверджує відправлення товару на адресу ТОВ «Астекс Трейдинг»(а.с. 28-29).

Перевезення товару здійснювалось відповідно до договору про надання транспортних послуг № 01/04.1-10 від 01.04.2010 р. з ФОП ОСОБА_4, строк дії якого до 31.12.2010 р. (а.с. 37-39).

Придбаний товар в подальшому був реалізований ТОВ «Астекс Трейдинг»за договорами купівлі-продажу № 11/01.2-2010 від 11.01.2010 р. з ТОВ «Стеклолюкс»(а.с. 30-31), № 22/02-2010 від 22.02.2010 р. з ТОВ «Агава-Крим»(а.с. 32-33), строк дії яких до 31.12.2010 р., № 2/10 від 01.02.2010 р. з ТОВ «Фаубеха»(а.с. 34-36), строк дії якого до 31.12.2011 р.

Як платник податку на додану вартість ТОВ «Солярис-ДМ»зареєстровано в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 14.08.2006 р., має свідоцтво платника ПДВ № 100042605. Індивідуальний податковий номер 345144704628 (а.с. 76).

На момент укладання угоди ТОВ «Солярис-ДМ»перебувало в Єдиному державному реєстрі (код ЄДРПОУ 34514476).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновок податкової інспекції щодо того, що спірний договір купівлі-продажу між ТОВ «Солярис-ДМ»(продавець) та ТОВ «Астекс Трейдинг»(покупець) від 02.08.2010 р. (а.с. 21) укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства не ґрунтується на наведених нормах законодавства та встановлених обставинах справи.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податків, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не доказана правомірність свого рішення, не обґрунтовано посилання на те, що дослідження розрахунків між підприємствами постачальниками впливає на встановлення факту правомірності задекларованих позивачем до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість.

Суд зауважує, що невиконання свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету контрагентами тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, але зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами позивача податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Приймаючи до уваги те, що Закон України «Про податок на додану вартість»підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків, твердження відповідача є неправомірними.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

За таких умов, факти, вказані в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Астекс Трейдинг»(код ЄДРПОУ 34469408) з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Солярис -ДМ»(код ЄДРПОУ 34514476) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Е-Восток Україна»(ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(ЄДРПОУ 33743908) за період серпень 2010 р. щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах момент вчинення правочину, укладеного ТОВ «Астекс Трейдинг»з ТОВ «Солярис-ДМ», що на думку відповідача призвело до порушень: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у серпні 2010 р. на суму 23236,65 грн., слід вважати недоведеними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000041820 від 24.05.11 р. про визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 29046 грн. (з яких за основним платежем 23237 грн., та за штрафними санкціями 5809,25 грн.) є протиправним і повинно бути скасоване, як таке, що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Трейдинг" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №0000041820 від 24.05.11 р. про визначення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 29046 грн, з яких за основним платежем 23237 грн. та за штрафною санкцією - 5809,25 грн.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 05.08.2011 року.

Суддя Бідонько А.В.