Постанова № 18140153, 28.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Копія< >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"28" липня 2011 р. Справа № 2а-7373/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ульященко Л.М.,

представника позивача - Єрісової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" доДержавної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Агро»звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.01.2011р. №0000010700/0, визнати правомірною та належною до відшкодування на розрахунковий рахунок позивача суму податку на додану вартість в розмірі 99756,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням рішенням позивачу визначено завищення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 99756,00.

З даним податковим повідомленням рішенням позивач не погоджується, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси, за наступних підстав.

Позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, якою заявив до відшкодування податок на додану вартість в розмірі 99 756,0 грн. (рядок 25.1 податкової декларації). При цьому при перевірці позивач надав оригінали та копії виписок з банківського рахунку на підтвердження оплати податкових накладних, в тому числі і ПДВ, на заявлену суму бюджетного відшкодування в повному обсязі, проте, на його думку, відповідачем дані докази неправомірно не взято до уваги та в акті перевірки зазначено про відсутність підтвердження оплати сум ПДВ, що були заявлені до бюджетного відшкодування, що і стало однією з підстав відмови у відшкодуванні заявленої суми ПДВ.

Позивач також зазначив про відсутність у податковому законодавстві норм, які передбачали можливість заявлення до відшкодування сум ПДВ лише у періоді, наступному за періодом оплати відємного значення та наявність можливості заявлення до відшкодування протягом 1095 днів.

За таких обставин позивач вважає неправомірними висновки відповідача, викладені ним в акті перевірки, які в подальшому взято ним до уваги при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Відповідачем зазначено, що оскільки позивач не декларував бюджетне відшкодування фактично оплаченого залишку відємного значення з ПДВ у періоді, наступному після виникнення такого значення та відповідно до абз. «а»п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», він, як платник податку, самостійно відмовився від бюджетного відшкодування, в звязку з чим відповідач визнав неправомірним та виключив з розрахунку суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року залишок відємного значення, оплачений в попередніх податкових періодах.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є цілком законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі проведеної документальної невиїзної перевірки позивача по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, згідно якої позивачем було задекларовано до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на суму 99 756,00 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Підприємство позивача зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.09.1999 р. Позивач має свідоцтво платника ПДВ № 29271878, видане 29.09.1999р.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до вимог п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в грудні 2010 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року згідно якої задекларовано підприємством до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 99 756,00 грн.

У вступній частині акту перевірки від 17.12.10 р. вказано, що дана перевірка проводилася на підставі положень п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Проте норма, якою керувався відповідач і вважає її достатньою для проведення перевірки, визначає загальні права органів ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

В свою чергу в п. 4.2.2 «в»Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказано, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вказано в акті перевірки, перевіряючими були використані не лише документи податкової звітності підприємства позивача, а і документи з інших джерел, що не є податковою звітністю платника податків. Тобто предметом перевірки були не арифметичні або методологічні помилки при складанні податкової декларації за жовтень 2010р., зважаючи на те, що виключно даний податковий звітний період міг бути перевірений при проведенні камеральної (невиїзної) перевірки від 17.12.10 р.

Дані обставини свідчать про те, що за своїм характером дана перевірка була позаплановою документальною, оскільки при її проведенні були використані податкові декларації і документи, що відносяться до інших податкових звітних періодів і не могли формувати податковий кредит та податкові зобовязання за жовтень 2010 р., а тому відповідач повинен був керуватися приписами ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка визначає порядок та підстави призначення та проведення позапланових документальних перевірок, але надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що відповідач при призначенні та проведенні перевірки не дотримався приписів вказаної норми.

Оскільки предметом перевірки було визначення платником податків податкових зобовязань по ПДВ, то при призначенні даної перевірки слід було керуватися, перш за все, приписами п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в якій встановлено, що позапланова документальна перевірка призначається за наказом керівника органу ДПС і проводиться якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.

Також підстави та порядок проведення перевірок з питань повноти нарахування ПДВ встановлені в п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», де передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З аналізу положень п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»випливає, що сама по собі камеральна перевірка не може бути підставою для визначення податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій, а повинна передувати, при наявності певних обставин, позаплановій виїзній перевірці (документальній) платника податку.

Зважаючи на те, що перевірка від 17.12.10р. відповідачем проведена всупереч приписам чинного законодавства, суд, керуючись положеннями п. 3 ст. 2 КАС України, вважає доцільним вказати на її незаконність.

Перевіркою було встановлено, що на підставі додатку №2 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»позивачем задекларовано до бюджетного відшкодування відємне значення на суму 99 756,00 грн. Зокрема, за серпень 2010 року у сумі 71166,67грн., - вересень 2010 року у сумі 28 589,23 грн.

За результатами перевірки складено акт № 10803/07-013/30589815 від 17.12.2010р., згідно якого встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року в розмірі 99 756,00грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 11.01.2011р. № 0000010700/0, згідно якого позивачу встановлено суму завищення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 99 756,00 грн.

При прийнятті зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що згідно наданим банківським випискам за серпень 2010 року підприємство не декларувало бюджетне відшкодування фактично оплаченого у серпні 2010 року залишку відємного значення з ПДВ, у періоді наступному після виникнення такого відємного значення, тобто у вересні 2010 року, то відповідно абз. «а»п.п.7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку самостійно відмовився від бюджетного відшкодування ПДВ та з таких підстав відповідач вважає, що фактично сплачений у серпні 2010 року залишок відємного значення не приймає участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

Доходячи висновку про порушення позивачем п.п. 7.7.1 п7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", відповідач виходив з того, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктам 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2.(а) п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Відповідно п.5.11,п.5.12. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 р. N166 (в редакції наказу ДПА України від 28.04.2009 р. N221) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно п.5.12."Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (в редакції наказу ДПА України від 28.04.2009 р. N221) якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Напрямок повернення бюджетного відшкодування, відповідно до п.п 7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податків визначає самостійно, тобто, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку (р.25.1 декларації з ПДВ), або приймає рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань у наступних податкових періодах (р.25.2 декларації по ПДВ).

Залишок від'ємного значення, який не приймав участі в розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, був включений до рядку 26 податкової декларації.

Аналізуючи наведені норми відповідач зробив висновок про те, що позивач згідно п.п.7.7.3. та п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" приймає самостійне рішення на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та, оскільки позивач не декларував бюджетне відшкодування фактично оплаченого залишку від'ємного значення з ПДВ у періоді, наступному після виникнення такого від'ємного значення то відповідно до абз. «а»п.п 7.7.7 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону він відмовився від бюджетного відшкодування ПДВ.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що в ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження висновки відповідача про відсутність підтвердження оплати сум ПДВ, що були заявлені до бюджетного відшкодування, оскільки при перевірці надано оригінали та копії виписки з банківського рахунку, затверджені печаткою установи банку на підтвердження оплати податкових накладних, в тому числі з ПДВ на заявлену суму бюджетного відшкодування в повному обсязі, в звязку з чим доводи відповідача про неможливість визначення фактичної сплати залишку відємного значення попереднього періоду вбачаються непереконливими.

В матеріалах даної адміністративної справи містяться, належним чином завірені, копії платіжних доручень, банківських виписок, договорів, актів приймання - здачі робіт, а саме: копія банківської виписки з 12.08.2010 року по 12.08.2010 року, копія платіжного доручення №37 від 12.08.2010р, копія платіжного доручення №41 від 12.08.2010р, копія банківської виписки з 03.08.2010 року по 03.08.2010 року, копія платіжного доручення №32 від 03.08.2010р, копія банківської виписки з 01.09.2010 року по 01.09.2010 року, копія платіжного доручення №62 від 01.09.2010р, копія платіжного доручення №64 від 01.09.2010р, копія банківської виписки з 06.09.2010 року по 06.09.2010 року, копія платіжного доручення №69 від 06.09.2010р.), затверджені печаткою банку в підтвердження оплати податкових накладних, в тому числі і ПДВ, на заявлену суму бюджетного відшкодування в повному обсязі. Зазначені у наведених платіжних дорученнях, фактично сплачені суми ПДВ заявлялись товариством до відшкодування по декларації за жовтень 2010 року. Оплата даних сум здійснювалась на виконання договорів № 5/1 від 15 січня 2010 року, № 01/06/09 (25.06.09) від 01.09.2009 р та на підставі: - актів виконаних робіт від 31.08.2010 року, № ХФ-0002243 до договору № 01/06/09 (25.06.09) від 01.09.2009 р, № ОУ-0000211 від 31.08.2010 р на суму 3800,00 грн.; - податкових накладних №№ 23 від 02.07.2010 року, від 01.09.2010 року порядковий номер 0809005384/8, від 31.08.2010 року порядковий номер 367, від 31.08.2010 року порядковий номер 366, від 20.05.2010 року порядковий номер 246, від 24.06.2010 року порядковий номер 424, від 08.07.2010 року порядковий номер 119, від 02.07.2010 року порядковий номер 23; - видаткових накладних №№ 246 від 20.05.2010 року, № 424 від 24.06.2010 року, № 119 від 08.07.2010 року, що в свою чергу відображено та, відповідно, додатково підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних № 6 за період з 01.06.10р. по 30.06.10р., №7 за період з 01.07.10р. по 31.07.10р., №8 за період з 01.08.10р. по 31.08.10р., з 01.09.10р. по 30.09.10р. та за період з 06.08.10р. по 31.08.10р. Дані документи підтверджують факт здійснення оплати суми ПДВ, заявленої до відшкодування у жовтні місяці 2010 року в повному обсязі, а саме 99756,00грн.

Також суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.7.1 статті 7 Закону України «Про ПДВ» сума податку, по підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, зазначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 статті 7 зазначеного Закону визначено, що в разі коли у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п.15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників перед бюджетом та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, оскільки податкове законодавство не містить норми, яка передбачає можливість заявлення до відшкодування сум ПДВ лише в періоді наступному за періодом оплати від'ємного значення, необґрунтованою суд вважає позицію відповідача про те, що не задекларувавши бюджетне відшкодування фактично оплаченого залишку від'ємного значення з ПДВ у періоді, наступному після виникнення такого від'ємного значення, позивач самостійно відмовився від бюджетного відшкодування ПДВ.

За таких обставин суд вважає, що відповідач помилково визначив в даному випадку порушення податкових норм законодавства з боку позивача.

Окрім того, суд зазначає, що посилання на абз. «а»п.п.7.7.7.п.7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»можливе у разі встановлення податковою перевіркою заниження заявленої суми бюджетного відшкодування платником податку, проте акт перевірки, на підставі розгляду якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не встановлює заниження заявленого до відшкодування податку на додану вартість в податковій декларації за жовтень 2010 року та підтверджує, що позивач відповідає вимогам щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування.

Суд також зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином формування відповідного висновку можливо тільки після закінчення перевірки, а в разі оскарження платником податків прийнятих за такою перевіркою податкових повідомлень-рішень, по закінченню адміністративного або судового розгляду скарг (позовів).

Таким чином вимоги позивача щодо визнання правомірною та належною до відшкодування на розрахунковий рахунок ТОВ «Восток-Агро»заявлену суму податку на додану вартість в розмірі 99756,00 грн. були заявлені передчасно, а тому відсутні підстави для заявлених вимог в цій частині, оскільки право позивача щодо формування відповідачем та направлення органу Казначейства висновку на час звернення з позовом не порушено.

На підставі викладеного, Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.01.2011 року №0000010700/0.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 02 серпня 2011 року.

Суддя (підпис)< >В.В.Сагайдак

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< >В.В.Сагайдак< >