Постанова № 18140097, 27.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 липня 2011 р. № 2-а- 1515/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Лукашиної І.А.,

представника відповідача - Кального О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.2011року № 0000120700 про зменшення відємного значення ПДВ за жовтень 2010 року та за листопад 2010 року на загальну суму 7364,00 грн. та донарахування штрафних санкцій на загальну суму 3682,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.02.2011 року № 0000110700 про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 2369,00 грн. та донарахування штрафних санкцій у розмірі 1184,50 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування позову вказує на те, що відповідачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача щодо нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2010 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831.

На підставі вказаного акту перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831 відповідачем було прийняті податкове повідомлення - рішення від 01.02.2011року № 0000120700 згідно з яким позивачу зменшено відємне значення з ПДВ за жовтень 2010 у розмірі 3496,00 грн. по декларації за жовтень 2010 року та донараховано штрафні санкції у розмірі 1748,0 грн., а також відємне значення з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 3868,00 грн. по декларації за листопад 2010 року та донараховано штрафні санкції у розмірі 1934,00 грн.; а також податкове повідомлення - рішення від 01.02.2011 року № 0000110700 згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 2369,00 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 1184,50 грн.

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення від 01.02.2011 року № 0000120700 та від 01.02.2011 року № 0000110700 є неправомірними та підлягають скасуванню у повному обсязі.

Позивач вказує на те, що обставини, які викладені у акті перевірки, неправомірно кваліфіковані відповідачем як порушення п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, а висновок акту перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831, в якому містяться вищевказані порушення прийнято відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства.

Позивач не погоджується з висновком відповідача про те, що відсутність основних фондів та трудових ресурсів унеможливлює введення позивачем господарської діяльності та підтверджує відсутність обґрунтованості розумних економічних та інших причин, що стали підставою для створення умов, за якими у позивача виникло відємне значення з ПДВ за жовтень 2010 року та листопад 2010 року (стор.5-7 акту перевірки).

До того ж, представник позивача зауважив, що відповідачем неправомірно до спірних правовідносин, за яким у позивача виникло відємне значення з ПДВ за жовтень 2010 року та листопад 2010 року, а також набув права на декларування суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року, застосовано приписи норм Податкового кодексу України, оскільки при визначенні обєкту оподаткування по деклараціям за жовтень 2010 року та листопад 2010 року (а саме, правомірність формування податкового зобовязання та податкового кредиту жовтня 2010 року та листопада 2010 року, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року) діяв Закон України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача посилається п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначає, що у відповідності до вказаних норм, платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених правилами цього Закону, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними.

У звязку з наведеним, позивач вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту по декларації за жовтень та листопад 2010 року суми ПДВ за податковими накладними, що виписані контрагентами позивача (перелік, яких наведено у акті перевірки), оскільки дані податкові накладні не визнані у судовому порядку як такі, що виписані з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також засвідчують факт господарської операції.

Щодо зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року, представник позивача зазначив, що згідно п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку має право на декларування суми бюджетного відшкодування в частині відємного значення у сумі ПДВ, яка фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Фактична сплата сум ПДВ у розмірі 2369,00 грн., включених до суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року (розділ 25.2 декларації за листопад 2010 року) підтверджуються платіжними дорученнями, в яких окремою строчку вказана сплата сума ПДВ.

У звязку з чим, представник позивача вважає, що позивачем при декларуванні суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року додержано вимоги п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, а за таких обставин висновки акту перевірки є необґрунтованими та такими, що свідчать про грубе порушення норм податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити

Відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова, у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечує у повному обсязі з посиланням на акт перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831.

Представник відповідача стверджує, що в порушення п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту жовтня-листопада 2010 року суми ПДВ по придбанню товарів та послуг у контрагентів (перелік яких наведено на стор. 5-7 акту перевірки), у звязку з чим відємне значення з ПДВ жовтня листопада 2010 року сформувалося з порушенням вимог Податкового кодексу України, як наслідок Позивачем зайво задекларовано суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 2369,00 грн.

Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача щодо нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2010 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831 (далі за текстом акт перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831). (арк. справи 15-23).

В висновках акту перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831 встановлено, що позивачем в порушення п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму зменшення податкових зобовязань з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 2369,00 грн.; внаслідок чого підприємством завищено суму залишку відємного значення у розмірі 1814,00 грн., яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831 відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 01.02.2011 року № 0000120700 згідно із яким зменшено відємне значення з ПДВ за жовтень 2010 року у розмірі 3496,00 грн. по декларації за жовтень 2010 року та донараховано штрафні санкції у розмірі 1748,00 грн., а також відємне значення з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 3868,00 грн. по декларації за листопад 2010 року та донараховано штрафні санкції у розмірі 1934,00 грн., а також податкове повідомлення - рішення від 01.02.2011 року № 0000110700 згідно із яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 2369,00 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 1184,50 грн. (арк. справи 11-12).

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №29588237 від 05.04.2006 року, індивідуальний податковий номер 320518320368 (арк. справи 29), також відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 17.01.2011 року №14 перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (арк. справи 24).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано декларацію з ПДВ за листопад 2010 року (реєстраційний номер звіту 9005519283 від 15.12.2010 року), в якій у рядку 18.2 задекларовано відємне значення з ПДВ у розмірі 3868,00 грн. та у рядку 25.2 задекларовано суму бюджетного у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 3857,00 грн. (арк. справи 31-41).

Суд, досліджуючи декларацію з ПДВ за листопад 2010 року, а саме додаток 2 до декларації за листопад 2010 року встановив, що сума бюджетного відшкодування за листопад 2010 року сформувалась у звязку з виникненням у позивача відємного значення у жовтні 2010 року.

Оскільки спір по справі виник з приводу правомірності визначення відємного значення з ПДВ та декларування суми бюджетного відшкодування, то суд вважає за необхідне при вирішенні справи керуватися положеннями п.1.8 ст.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями (далі - Закон №168) ( у редакції норм, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Основні підстави для включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту визначені у пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону №168, згідно із яким: «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Також, згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що платник податку має право включити до свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

В акті перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831 зазначено, що позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту:

- у жовтні 2010 року суму ПДВ у розмірі 3672,20 грн. по придбанню товарів та послуг у наступних постачальників згідно податкових накладних: ПП «Харківспецбудмеханізація-7» (і.п.н. 362249820380) № 40 від 31.05.2010 року на суму ПДВ 637,60 грн., номенклатура поставки товарів (послуг) - «Роботи по демонтажу КТП та перевезенню негабаритного вантажу з/д по вул. 2-я П'ятирічки, б.25а»; ПФ «Автобудсервіс» (і.п.н. 254701220307) № 271 від 31.08.2010 року на суму ПДВ 1034,17 грн., номенклатура поставки товарів (послуг) - «Охорона будівельного майданчика по вул. Миру, 22А» та № 344 від 31.10.2010 року на суму ПДВ 1034,17 грн.; ТОВ «Харківметалл-1» (і.п.н.018830020327) № 11471 від 08.10.2010 року на суму ПДВ 51,71 грн., номенклатура поставки товарів (послуг) "Полоса 40Х, уголок 40X40X3, уг. 20-50 мм газ» та № 11473 від 08.10.2010 року на суму ПДВ 12,00 грн., номенклатура поставки товарів (послуг) "Проволока ОК ст. ф-2 мм"; ТОВ "Лекконт" (і.п.н. 331209920334) № 1669 від 08.10.2010 року на суму ПДВ 150,70 грн., номенклатура поставки товарів (послуг) "Щит ЩУРн-1-12, лічильник СО-ЕА 05М1, дифиринційний вимикач ДМ60С20/030 2Р АС, 6кА»; АК "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (код 001319520396) № 26381/20 від 31.05.2010 року на суму ПДВ 11,36 грн., номенклатура поставки товарів (послуг) "Комп.реак.енергії (КРЕ)" та № 29463/20 від 30.04.2010 року на суму ПДВ 10,66 грн., номенклатура поставки товарів (послуг) "Комп.реак.енергії (КРЕ)"; ТОВ «Укрспецкабель» (і.п.н. 316432420322) № 177 від 08.10.2010 року на суму ПДВ 636,33 грн., номенклатура поставки товарів (послуг) "Кабель ВВГ 3х4"; ПрАТ "ФК "Авантаж" (і.п.н. 328688620357) № 180 від 31.10.2010 року на суму ПДВ 93,50 грн.

- у листопаді 2010 року суму ПДВ у розмірі 4379,43 грн. по придбанню товарів та послуг у наступних постачальників згідно податкових накладних: НВФ ООО "Автотрейд" (і.п.н. 342680708262) № 83 від 18.10.2010 року на суму ПДВ 160,00 грн.; ВАТ "ІБК "Авантаж" (і.п.н. 339018720324) № 30 від 31.10.2010 року на суму ПДВ 33,33 грн.; АТ ЗТ "Спецбудмонтаж" (і.п.н. 3028920220396) № 864 від 31.10.2010 року на суму ПДВ 889,80 грн.; АТ "Харківобленерго" (і.п.н. 001319520396) № 17307/20 від 19.11.2010 року на суму ПДВ 2058,00 грн.; ПР АТ "Фінансова компанія "Авантаж" (і.п.н. 328688620357) № 202 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 97,80 грн.; ЧП "Автостройсервис" (і.п.н. 254701220307) № 378 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 1107,17 грн.; ВАТ "ІБК "Авантаж" (і.п.н. 339018720324) № 32 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 33,33 грн.

Сума завищення від'ємного значення у жовтні 2010 року, яка була відображена підприємством у рядку 18.2 декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, складає 3496,00 грн. За результатами перевірки наявне позитивне значення (рядок 18.1) - 176,00 грн.

Сума завищення від'ємного значення у листопаді 2010 року, яка була відображена підприємством у рядку 18.2 декларації з ПДВ за листопад 2010 року, складає 3868,00 грн. За результатами перевірки наявне позитивне (рядок 18.1) 511,00 грн.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ПФ «Автобудсервіс», з яким було укладено договір про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року, відповідно до якого ПФ «Автобудсервіс» (Виконавець) зобовязався надати послуги по охороні будівельного майданчику ТОВ "Будівельник" (Замовника), а Замовник зобов'язався оплатити надані послуги, що приєднаний до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.1. договору про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року ціна договору склала 6205,00 грн. в місяць, у т.ч. ПДВ 20% 1034,17 грн.

На виконання умов договору про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року, а саме п.2.3., сторонами кожного місяця підписувались акти наданих послуг, що приєднані до матеріалів справи.

Позивачем проводилась оплата за надані Виконавцем послуги за договором про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року, що підтверджено платіжним дорученням, приєднаним до матеріалів справи.

Від ПФ «Автобудсервіс» позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за жовтень-листопад 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ПФ «Автобудсервіс» направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ПП "Харківспецбудмеханізація-7", з яким 20.03.2010 року було укладено договір будівельного підряду № 20-03, відповідно до якого ПП "Харківспецбудмеханізація-7" (Підрядник) зобовязався виконати роботи по демонтажу КТП та перевезення негабаритного вантажу з/т по вул. 2-ї П'ятирічки, буд. 25а., що приєднаний до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.1. цього договору ціна робіт склала 10912,80 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1818,80 грн.

На виконання умов договору будівельного підряду № 20-03 від 20.03.2010 року сторонами було підписано довідку про рахунок виконаних будівельних робіт та витрат, акт прийому виконаних будівельних робіт, що приєднані до матеріалів справи.

Виконану роботу позивачем було оплачено Підряднику у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням, приєднаним до матеріалів справи.

Від ПП "Харківспецбудмеханізація-7" позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за жовтень 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ПП "Харківспецбудмеханізація-7" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ВАТ "ІБК "Авантаж", з яким 01.08.2008 року укладено договір про надання послуг № 01-08/08, відповідно до якого ВАТ "ІБК "Авантаж" (Виконавець) в об'ємі та на умовах, встановлених даним Договором, надає ТОВ "Будівельник" (Замовнику) послуги по веденню бухгалтерського обліку та сприяти в складанні звітності для подачі в органи Державної податкової служби України, органи Фонду соціального страхування України, органи статистики, (далі-Послуги), Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та здійснити оплату їх на умовах та в розмірі, визначених даним Договором, що приєднаний до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання послуг №01-08/08 від 01.08.2008 року ціна наданих послуг за місяць складає 200,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% в розмірі 33,33 грн.

На виконання умов договору про надання послуг №01-08/08 від 01.08.2008 року (п.1.2.) сторонами підписано акт здачі - прийому робіт (надання послуг), що приєднаний до матеріалів справи.

Надані послуги позивачем оплачені у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням, приєднаним до матеріалів справи.

Від ВАТ "ІБК "Авантаж" позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за листопад 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ВАТ "ІБК "Авантаж" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ВАТ "ІБК "Авантаж", з яким 22.08.2008 року укладено договір нежитлового приміщення № 126-1/К, відповідно до якого ВАТ "ІБК "Авантаж" (Орендодавець) зобов'язується передати ТОВ "Будівельник" (Орендатору) у тимчасове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 26 загальною площею 5,30 кв.м, в літ "А-26" (далі - нежитлові приміщення), які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Культури, буд. 20-В, а Орендатор зобов'язується прийняти нежитлові приміщення, використовувати їх за призначенням та своєчасно сплачувати орендну плату. 01 вересня 2009 року між позивачем та "ІБК "Авантаж", ПрАТ "ФК "Авантаж", укладено згоду про заміну орендодавця по договору оренди нежитлового приміщення № 126-1/К від 22.08.2008 року, відповідно до якого ВАТ "ІБК "Авантаж" (Орендодавець), а ПрАТ "ФК "Авантаж" (Новий орендодавець) приймає на себе всі права та обов'язки Орендодавця по Договору оренди та є в подальшому по Договору оренди як Орендодавець, що приєднані до матеріалів справи.

Розмір орендної плати за період оренди нежитлових приміщень за даним договором встановлений у розмірі 500,00 грн. в місяць, у тому числі ПДВ у розмірі 83,33 грн. (п.3.1. договору).

На виконання умов договору нежитлового приміщення № 126-1/К від 22.08.2008 року сторонами підписано акт надання послуг, що приєднаний до матеріалів справи.

Орендна плата позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням, приєднаним до матеріалів справи.

Від ВАТ "ІБК "Авантаж" (ПрАТ "ФК "Авантаж") позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за жовтень-листопад 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ВАТ "ІБК "Авантаж" (ПрАТ "ФК "Авантаж") направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із АТ ЗТ "Спецбудмонтаж", з яким 23.05.2008 року укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 214-08, відповідно до якого АТ ЗТ "Спецбудмонтаж" (Генпідрядник) зобов'язується власними та залученими силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву жилого будинку по вул. Миру, 22-А в м. Харкові (далі Об'єкт), ТОВ "Будівельник" (Замовник) зобов'язується прийняти данні роботи та оплатити їх, що приєднаний до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.1. даного договору ціна першого етапу робіт по договору складає суму в розмірі 347000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 57833,33 грн.

На виконання умов договору генерального підряду на капітальне будівництво № 214-08 від 23.05.2008 року сторонами підписано довідку про рахунок виконаних будівельних робіт та витрат та акт прийому виконаних будівельних робіт, що приєднані до матеріалів справи.

Виконані роботи позивачем оплачені у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням, приєднаним до матеріалів справи.

Від АТ ЗТ "Спецбудмонтаж" позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за листопад 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та АТ ЗТ "Спецбудмонтаж" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із АК "Харківобленерго", з яким 05.07.2007 року укладено договір про постачання електричної енергії № 010543, відповідно до якого АК "Харківобленерго" (Постачальник) постачає електричну енергію ТОВ "Будівельник" (Споживачу), а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами, що приєднаний до матеріалів справи.

На виконання умов даного договору позивачем сплачувались платежі за надану Постачальником електричну енергію відповідно до виставлених Постачальником рахунків, що приєднані до матеріалів справи.

Від АК "Харківобленерго" позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за жовтень-листопад 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та АК "Харківобленерго" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ТОВ "НВФ Автотрейд", з яким було укладено усний договір, відповідно до умов якого ТОВ "НВФ Автотрейд" надало послуги автовишки, а позивачем сплачені надані послуги у розмірі 960,00 грн., у тому числі ПДВ 160,00 грн.

Виконання умов усного договору підтверджено актом виконаних робіт від 18.10.2010 року та рахунком фактури №15/10 від 15.10.2010 року.

Від ТОВ "НВФ Автотрейд" позивачем одержано податкову накладну, яку відображено у реєстраторах отриманих податкових накладних та сума ПДВ включена до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за листопад 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ТОВ "НВФ Автотрейд" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ТОВ "Харківметалл-1", з яким було укладено усний договір, відповідно до умов якого позивачем було придбано у ТОВ "Харківметалл-1" товарно - матеріальні цінності.

Виконання умов усного договору підтверджено роздрібною накладною №МГ-0004556 від 15.10.2010 року, накладною №СК-0024444 від 15.10.2010 року та рахунками-фактурами №ХМ-0012474 від 05.10.2010 року та №ХМ-0012575 від 07.10.2010 року, що приєднані до матеріалів справи.

Від ТОВ "Харківметалл-1" позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за жовтень 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ТОВ "Харківметалл-1" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ТОВ "Укрспецкабель", з яким було укладено усний договір, відповідно до умов якого позивачем було придбано товарно матеріальні цінності за видатковою накладною №151010-23 від 15.10.2010 року, за які оплачено на підставі рахунку фактури №071010-73978 від 07.10.2010 року, що приєднані до матеріалів справи.

Від ТОВ "Укрспецкабель" позивачем одержано податкову накладну, яку відображено у реєстраторах отриманих податкових накладних та сума ПДВ включена до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за жовтень 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ТОВ "Укрспецкабель" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ТОВ "Лекконт", з яким було укладено усний договір, відповідно до якого позивачем придбано товарно матеріальні цінності за видатковою накладною №ЛЕ-0001741 від 20.10.2010 року та оплачено на підставі рахунку фактури №ЛЕ-0002061 від 07.10.2010 року, що приєднані до матеріалів справи.

Від ТОВ "Лекконт" позивачем одержано податкову накладну, яку відображено у реєстраторах отриманих податкових накладних та сума ПДВ включена до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за жовтень 2010 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ТОВ "Лекконт" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на підставі первинних документів включив до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за жовтень листопад 2010 року суми ПДВ на загальну суму 8051,63 грн., оскільки дані первинні документи є дійсними, а тому засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Суд вважає відмітити, що ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не спростовував факт щодо недійсності первинних документів, актом перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831 не встановлено невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, у звязку з чим податковий кредит по деклараціям жовтня-листопада 2010 року сформувався на підставі первинних документи, оформлених з додержанням норм чинного законодавства.

Також, суд не приймає посилання відповідача стосовно того, що у позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси, а тому відємне значення з ПДВ за жовтень 2010 року та листопад 2010 року сформувалося з порушення норм податкового законодавства, оскільки жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника податку на податковий кредит від наявності основних фондів та трудових ресурсів, і не визначає порушення правил визначення відємного значення.

Крім того, вивчивши зміст акту перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831, судом зясовано, що висновки відповідача щодо формування позивачем відємного значення з ПДВ за жовтень 2010 року та листопад 2010 року з порушення норм податкового законодавства у звязку з тим, що у позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси, зроблені виключно на підставі податкових декларацій за жовтень-листопад 2010 року з додатками, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських та податкових накладних, а також даних компютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів.

При цьому, не досліджувалися первинні, розрахункові документи (котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі) та інші додаткові документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

У звязку з наведеним, суд погоджується з позивачем стосовно правомірності формування складу податкового кредиту по декларації за жовтень та листопад 2010 року суми ПДВ за податковими накладними, що виписані контрагентами позивача, а за таких обставин у відповідача відсутні правові підстави для зменшення позивачу сум відємних значень з ПДВ по декларації за жовтень та листопад 2010 року.

Щодо зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 2369,00 грн., суд вказує наступне:

Порядок визначення (декларування) суми бюджетного відшкодування встановлені п.7.7. ст.7 Закону №168.

Згідно з п.1.8. ст1 Закону №168 передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168, у редакції що діяла під час виникнення спірних відносин, передбачено:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Тобто, платнику податку відшкодовується відємне значення попередніх періодів, і фактична сплата сум ПДВ повинна враховуватися попередніх періодів.

Згідно з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Виходячи з наведених положень Закону, суд приходить до висновку, що платник податку має право на декларування суми бюджетного відшкодування в частині відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).

Матеріалами справи та копіями платіжних доручень підтверджена фактична сплата сум ПДВ на загальну суму 2369,00 грн., які включені до складу суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року.

Факт оплати позивачем сум податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) відповідачем не заперечується, а також, не заперечується факт того, що у розрахунку бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року дані суми включені вперше.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, декларуючи суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року, дотримався вимог п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону №168.

Суд вважає відмітити, що відповідач не надав суду доказів того, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 2369,00 грн., яка задекларована позивачем в декларації за листопад 2010 року у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів, розрахована з порушенням норм податкового законодавства, а за таких обставин факти порушень, вказані в акті перевірки від 14.01.2011 року №18/07-004/32051831, суд вважає недоведеними.

Враховуючи вказане, суд погоджується з позивачем, що зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування. по декларації за листопад 2010 року є незаконним та не обґрунтованим.

Таким чином, оскільки Відповідачем неправомірно зменшено позивачу суми відємних значень з ПДВ по деклараціям за жовтень-листопад 2010 року, а також суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року, то і застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вказані порушення є також неправомірним.

Також, окремо, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин Податковий кодекс України не набув чинності, то у відповідача відсутні підстави щодо застосування положень Податкового кодексу України до правовідносин, що виникли до набуття чинності цього кодексу, у тому числі встановлювати порушення позивачем норм Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність складання та направлення податкових повідомлень рішень від 01.02.2011 року № 0000120700, від 01.02.2011 року № 0000110700, згідно із якими Позивачу зменшено відємне значення ПДВ за жовтень 2010 року та за листопад 2010 року на загальну суму 7364,00 грн. та донараховано штрафні санкції на загальну суму 3682,00 грн., а також зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 2369,00 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 1184,50 грн. належним чином не довів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення 01.02.2011року № 0000120700, від 01.02.2011року № 0000110700 підлягають скасуванню у повному обсязі.

Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог ТОВ «Будівельник» в повному обсязі

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.2011 року № 0000120700 про зменшення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2010 року та за листопад 2010 року на загальну суму 7364,00 грн. та донарахування штрафних санкцій на загальну суму 3682,00 грн. у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.2011 року № 0000110700 про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 2369,00 грн. та донарахування штрафних санкцій у розмірі 1184,50 грн. у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01.08.2011 року.

Суддя Піскун В.О.