Постанова № 18139898, 19.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 липня 2011 р. № 2-а- 2488/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Підгорному М.І.,

за участі: представника позивача - Лукашиної І.А.,

представника відповідача - Бабенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М.", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001681540/0 від 25.10.2010 року. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за квітень - серпень 2009 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки від 20.10.2010 року №4632/15-409/31797878 (далі за текстом акт перевірки від 20.10.2010 року №4632/15-409/31797878). На підставі вказаного акту перевірки від 20.10.2010 року №4632/15-409/31797878 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001681540/0 від 25.10.2010, згідно із яким Позивачу визначена до сплати сума податкового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 443347, 7 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі 295565, 13 грн. та штрафні санкції - у розмірі 147782, 57 грн. Позивач вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001681540/0 від 25.10.2010 є незаконним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем в порушення п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, п.18 Порядку заповнення податкової накладної позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 295565, 13 грн. по взаємовідносинам з ПП «Тіра -2007», у т.ч. по періодам: квітень 2009 року -146641, 0 грн., травень 2009 року 2500, 0 грн., червень 2009 року - 51543, 33 грн., липень 2009 року 74 380, 8 грн., серпень 2009 року 20 500, 0 грн. Таке твердження відповідач мотивує тим, що згідно наданої відділом податкової міліції комінтернівського району м. Харкова службовою запискою від 02.10.10р. №1024/26-017 підприємство ПП «Тіра-2007» (код 35140646) знаходиться на податковому обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва і має ознаки фіктивності. Представник відповідача посилається на пояснення посадової особи ПП «Тіра-2007», зокрема пояснення ОСОБА_3 стосовно того, що вона не є директором ПП «Тіра-2007», господарську діяльність від імені підприємства не здійснювала, не підписувала уставні, реєстраційні та інші документи, договори не укладала, послуги не надавала, у звязку з чим, вважає, що укладені між ПП «Тіра-2007» та позивачем угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто є нікчемними. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за квітень серпень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.10.2010 року №4632/15-409/31797878.

На підставі вказаного акту перевірки від 20.10.2010 року №4632/15-409/31797878 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001681540/0 від 25.10.2010року згідно із яким позивачу визначена до сплати сума податкового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 443347, 7 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі 295565,13 грн. та штрафні санкції у розмірі 147782, 57 грн.

Згідно висновків акта перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216, позивачем в порушення п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, п.18 Порядку заповнення податкової накладної позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 295565, 13 грн., у т.ч. по періодам: квітень 2009 року -146641, 0 грн., травень 2009 року 2500, 0 грн., червень 2009 року - 51543, 33 грн., липень 2009 року 74 380, 8 грн., серпень 2009 року 20 500, 0 грн. по взаємовідносинам з ПП «Тіра-2007», у звязку з чим відповідачем були здійсненні позивачу донарахування податку на додану вартість у розмірі 295565,13 грн. та штрафних санкцій у розмірі 147782, 57 грн.

Судом встановлено, що між ПП «Тіра-2007» та позивачем були укладені наступні договори: № 05/05-09 від 26.04.2009 року на поставку металоконструкції та №05/05-09У від 05.05.2009 року на надання консалтинго - юридичних і інформаційних послуг.

Позивач отримав від ПП «Тіра -2007» за поставлений товар та надані послуги податкові накладні від 30.04.2009 року №30040927, від 26.05.2009 року №26050904, від 30.06.2009 року №300060931, від 17.07.2009 року №17070910, від 01.06.2009 року №01060928, від 03.06.2009 року №03060912, від 04.06.2009 року №04060904, від 09.06.2009 року №09060904, від 10.06.2009 року №10060904, від 11.06.2009 року №11060907, від 22.06.2009 року №22060915, від 14.07.2009 року №14070911, від 15.07.2009 року №15070910, від 27.07.2009 року №27070908,від 29.07.2009 року №29070916,від 31.07.2009 року №31070982, від 04.08.2009 року №04080910, від 05.08.2009 року №05080910, від 12.08.2009 року №12080910, від 18.08.2009 року №18080910,від 19.08.2009 року №19080910 та на підставі наведених податкових накладних позивач включив до складу податкових кредитів по деклараціям з ПДВ за квітень - серпень 2009 року суму ПДВ у розмірі 295565, 13 грн., у т.ч. по періодам: квітень 2009 року - 146641, 0 грн., травень 2009 року 2500, 0 грн., червень 2009 року - 51543, 33 грн., липень 2009 року 74 380, 8 грн., серпень 2009 року 20 500, 0 грн.

За надання ПП «Тіра-2007» консалтинго - юридичних і інформаційних послуг позивач перерахував грошові кошти, що підтверджуються виписками з банку, наявними в матеріалах справи.

Основні підстави для включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту визначені у пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із яким: «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Також, відповідно до п.п. 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку, що платник податку має право включити до свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, суд зазначає, що факт господарських операцій між ПП «Тіра-2007» та позивачем по поставці металоконструкцій та наданні послуг підтверджуються завіреними копіями первинних документів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові накладні, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за квітень серпень 2009 року, акти здачі-прийомки на надання послуг, товарно-транспортні накладні, виписки з банку, що знаходяться в матеріалах справи.

Отже, суд дійщов висновку, що позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за квітень - серпень 2009 року суму ПДВ у розмірі 295565, 13 грн., у т.ч. по періодам: квітень 2009 року - 146641, 0 грн., травень 2009 року 2500, 0 грн., червень 2009 року - 51543, 33 грн., липень 2009 року 74 380, 8 грн., серпень 2009 року 20 500, 0 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на інформацію і матеріали відділу податкової міліції Комінтернівського району м. Харкова як на доказ, який спростовує реальність проведення господарських операцій між ПП «Тіра-2007» та позивачем.

Як вбачається з акту перевірки в основу встановленого відповідачем порушення п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є викладені у акті перевірки висновки з приводу того, що укладені між ПП «Тіра-2007» та позивачем угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

Судом встановлено та підтверджено представником відповідача, що наведений вище висновок відповідача базується на інформації, яка полягла в основу встановленого порушення, а саме: згідно системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за квітень - серпень 2009 року (податкової декларації з податку на додану вартість та додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» виявлено завищено податкового кредиту по контрагенту ПП «Тіра 2007»; пояснення ОСОБА_3 стосовно того, що вона не є директором ПП «Тіра-2007», господарську діяльність від імені підприємства не здійснювала, не підписувала уставні, реєстраційні та інші документи, договори не укладала, послуги не надавала.

Суд не приймає обґрунтування відповідачем нікчемності правочинів з підстав вказаних вище, виходячи з наступного: статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності (нікчемності) правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 зазначеного Кодексу.

Також, згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи з наведених норм, правочин є нікчемним, якщо сторонами в момент його вчинення не додержані встановлені законом вимоги, які прямо свідчать про недійсність такого правочину або якщо такий правочин визнаний судом недійсним.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсний.

В акті перевірки відповідач взагалі не вказує які саме угоди, укладені між позивачем та ПП «Тіра-2007», не спрямовані на реальне настання правових наслідків, яка саме вимога закону Позивачем не додержана під час укладання угод з ПП «Тіра-2007», яка саме норма закону свідчить про недійсність укладених угод позивачем зі своїм контрагентом, що у сукупності мало б свідчити про нікчемність правочинів.

Щодо посилання відповідачем в акті перевірки на встановлені розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за квітень - серпень 2009року (податкової декларації з податку на додану вартість та додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») по контрагенту ПП «Тіра-2007», то суд вказує на те, що чинне законодавство України не кваліфікує дане як порушення формування податкового кредиту платником податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) його контрагентів, питання формування податкового кредиту вирішується самостійно окремо взятим платником податку і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом його контрагентами.

Посилання відповідачем у акті перевірки на пояснення ОСОБА_3 стосовно того, що вона не є директором ПП «Тіра-2007», господарську діяльність від імені підприємства не здійснювала, не підписувала уставні, реєстраційні та інші документи, договори не укладала, послуги не надавала, то дане спростовується тим, що рішення власника про створення ПП «Тіра-2007» та статут за підписом ОСОБА_3 були завірені 26 квітня 2007 року у нотаріальному порядку, а саме приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, наведені документи наявні в матеріалах справи. Інших доказів, які б спростовувала вказане, відповідачем не надано.

Також, дана обставина висвітлена Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 01.07.2010року по справі №2а-13117/09/2670, в якій суд зазначив про те, єдиним доказом фіктивного характеру підприємства ПП «Тіра-2007» може бути обвинувальний вирок суду, яким посадову особу ПП «Тіра-2007» було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст..205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Однак, відповідач ні в акті перевірки, ні під час розгулу справи не надав жодного щодо засудження посадової особи ПП «Тіра-2007» за скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), тому вказаний факт суд вважає не доведеним.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не перевіривши у повні мірі інформацію стосовно директора ПП «Тіра-2007» помилково дійшов висновку, що укладені угоди між позивачем та ТОВ «Тіра-2007» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже укладені угоди між позивачем та ПП «Тіра-2007» взагалі підписані іншою посадовою особою ПП «Тіра-2007» (Панченко В.І).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено законність та правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 0001681540/0 від 25.10.2010, згідно із яким позивачу визначена до сплати сума податкового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 443347, 7 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі 295565, 13 грн. та штрафні санкції - у розмірі 147782, 57 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0001681540/0 від 25.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2011 року.

СуддяМ.Д. Кухар