Постанова № 18139859, 19.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 липня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 7720/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕР" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування наказу, про визнання протиправними дій,

встановив:

ТОВ "ІТЕР" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова № 594 від 09.03.2011 р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІТЕР", визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІТЕР" з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 31.01.2011 р., на підставі якої було складено акт перевірки № 714/23-3/33122033 від 09.03.2011 р., визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо зміни визначених ТОВ "ІТЕР" податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 31.01.2011 року без прийняття податкового повідомлення-рішення.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Зазначена перевірка відповідачем проведена без законних підстав та її висновки не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Так, норми ст. 203 та інших статей гл. 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Отже, відповідач вийшов за межі повноважень, встановлюючи порушення товариством вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач, який належним чином повідомлений, відповідно до ст. 35 КАС України, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності зазначеної особи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що 09.03.2011 р. фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ІТЕР" з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 31.01.2011 р.

Перевірка проводилась відповідачем на підставі наказу № 594 від 09.03.2011 р., в якому в якості правової підстави для її проведення було зазначено пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України та за її результати було складено акт № 714/23-3/33122033 від 09.03.2011 р.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється за наявності, зокрема, виявлених недостовірних даних що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення відповідачем відносно нього невиїзної документальної позапланової перевірки, про що йому стало відомо у зв'язку з отриманням від свого контрагента інформації про проведення ДПІ у Київському районі м. Харкова його перевірки.

Після чого, 08 квітня 2011 року ТОВ "ІТЕР" звернулося до відповідача із запитом про надання інформації, в якому просило повідомити останнього про проведення органами державної податкової служби України перевірок у 2011 році, та у випадку їх проведення - надіслати йому копії наказів, актів, податкових повідомлень-рішень та інших документів, котрі були складені податковим органом у зв'язку з останнім та за результатами проведення таких перевірок.

На вищезазначений запит, 22 квітня 2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано позивачу відповідь № 8543/10/23-314, в тексті якої містилася інформація про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "ІТЕР", а також про те, що на його адресу ДПІ у Київському районі м. Харкова засобами кур'єрської доставки було направлено запит про надання позивачу інформації та її документального підтвердження № 3904/10/18-018 від 25 лютого 2011 року. Суд звертає увагу, що відповідно до п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що запит про надання ТОВ "ІТЕР" інформації та її документального підтвердження № 3904/10/18-018 від 25 лютого 2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова не був належним чином вручений позивачу, оскільки відповідачем вищезазначений запит не надсилався на адресу ТОВ "ІТЕР", у зв"язку з чим, позивачем даний запит отримано не було.

Відповідно до п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, ДПІ у Київському районі м. Харкова в даному випадку не було дотримано вищезазначені норми чинного законодавства України.

Окрім того, відповідно до висновків акту перевірки від 09 березня 2011 року, вбачається неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ІТЕР" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді.

Також, на думку податкового органу, позивачем допущено порушення ч.1 ст. 203,ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ІТЕР" з постачальниками та покупцями; встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, п.7.3, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-УІ; встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Київському районі м. Харкова при проведенні вищезазначеної перевірки керувалася виключно даними, зазначеними у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності, в той час, як відомості первинних документів, які, відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі, згідно Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" опосередковують рух коштів у безготівковій формі, в ході проведення зазначеної перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова не досліджувались взагалі.

Суд зазначає, що відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця і замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З положень наведених норм закону слідує, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець до набрання чинності нормами Податкового кодексу України (тобто до 01.01.2011р.) пов'язував виникнення у платника податку обов'язку визначити податкове зобов'язання по ПДВ та валовий дохід.

Отже, у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та валового доходу, чинне законодавство України не передбачало.

Відповідно до п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що ДПІ у Київському районі м. Харкова без дослідження жодних первинних документів ТОВ "ІТЕР", в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, було зроблено безпідставний та необгрунтований висновок про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Окрім того, відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. II Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів: контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування них сулі до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст. 203 та інших статей гл. 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, вищезазначене дає суду підстави прийти до висновку, що відповідач вийшов за межі повноважень, встановлюючи порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, законодавець відносить правочини укладені з порушеннями інтересів держави та суспільства його моральним засадам до оспорюваних правочинів.

В той же час, правочини, вчинені позивачем з покупцями та постачальниками робіт і послуг в період з 01.11.2009 р. по 31.01.2011 р. визнаними недійсними в судовому порядку на підставі ст. 228 ЦК України не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідачем в даному випадку не було враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача є неправомірними та такими, що порушують встановлений чинним податковим законодавством порядок проведення та оформлення результатів перевірок платників податків.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних дій щодо наявності законних підстав для проведення даної перевірки позивача та її висновків, які не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її вищезазначені дії як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, то на думку суду вони не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо підстав та порядку проведення невиїзної документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕР" з питань правильності визначення податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.01.2011 року та по складанню за її наслідками акту № 714/23-3/33122033 від 09.03.2011 року.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2011 року.

Суддя                                                             Самойлова В.В.