Постанова № 18139754, 12.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 липня 2011 р. № 2-а- 4157/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Ковтун М.І.

відповідача - Шляхта В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 43) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова №0000711520/0 та №0000721520/0 від 30.03.2011 року на загальну суму 38017,61 грн.; зобов`язати Державну податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м. Харкова усунути допущені порушення прав шляхом зарахування грошових коштів, сплачених Підприємством Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 43) за призначенням платежу, які вказані в платіжному дорученні від 29.11.2010 року №1395, від 25.02.2011 року №274, від 27.01.2011 року № 117; зобов`язати Державну податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м. Харкова відкоригувати картку особових рахунків платника податків - Підприємства Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 43) та внести зміни у відповідності до діючого законодавства.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що оскаржені податкові повідомлення рішення винесені Відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України та не ґрунтуються на фактичних обставинах. Позивач в повному обсязі та у строки передбачені п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а в подальшому і п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України сплачувало податок на додану вартість відповідно до поданих декларацій, але ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова неправомірно та необґрунтовано було нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ та винесено податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги адміністративного позову та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказавши, що позивачем з затримкою сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань. Зазначив, що кошти, які надійшли на сплату зобов`язань з податку, збору (обов`язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов`зань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов`язань, так і податкових зобов`язань, розрахованих контролюючим органом. Відповідач наполягав на тому, що оскаржені податкові повідомлення рішення є законними та обґрунтованими, і просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог повністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підприємство Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№43) взято на податковий облік у Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова 24.04.2000 року за №30КН.1. та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №29580213 від 24.04.2000 року.

Фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова була проведена перевірка з питання своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, на підставі якої складено акт №501/152-08680885 від 21.03.2011 року.

Перевіркою встановлено, що підприємство в порушення п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України порушило граничні терміни сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, а саме податковий борг з податку на додану вартість за березень 2008 року у сумі 47698,42 грн. по терміну сплати 30.04.2008 року, фактично сплачено 29.11.2010 року;за квітень 2008 року у сумі 44263,00 грн. по терміну сплати 30.05.2008 року, фактично сплачено 27.01.2011 року, за травень 2008 року у сумі 26579,00 грн. по терміну сплати 01..07.2008 року фактично сплати здійснена 27.01.2011 року у сумі 7572,42 грн. та 25.02.2011 року у сумі 19006.58 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати призначення платежу.

А отже, дії податкового органу щодо зарахування податку на додану вартість, сплаченого платіжним дорученням №274 від 25 лютого 2011 року, в рахунок погашення податкового боргу за травень 2008 року є правомірними, а тому позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000711520/0 від 30.03.2011 року задоволенню не підлягає.

Однак, суд не може залишити поза увагою наступні обставини справи.

Враховуючи, що спірні правовідносини в частині сплати податку на додану вартість за жовтень та грудень 2010 року виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд застосовував законодавство, що діяло на момент їх виникнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до платіжного доручення №117 від 27.01.2011 року та платіжного доручення №1395 від 29.11.2010 року сплатив суми податкових зобов'язань з ПДВ, вказавши при цьому в кожному з них призначення платежу, за який місяць та рік він сплачується.

Тобто, позивачем в повному обсязі та у строки, передбачені п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ, були сплачені суми податкових зобов'язань з ПДВ, які в них зазначені. При цьому в кожному платіжному дорученні на перерахування даного податку вказувалося призначення платежу за який місяць та рік він сплачується.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як встановлено вище, даний спір виник у зв'язку з недотриманням підприємства Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№43) приписів пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ в частині першочергового погашення податкового боргу, а також виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова було здійснено самостійне зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Надаючи оцінку щодо правомірності зазначених дій відповідача та відповідно прийняття оскаржуваного податкового повідолмення-рішення, суд зазначає наступне:

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент погашення податкових зобов'язань законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, суд вважає, що оскільки чинним на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та за грудень 2010 року законодавством не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг при цьому змінюючи призначення платежу, відповідач без достатніх на те правових підстав, самостійно зарахував сплачену платником податку суму у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених позивачем сум за жовтень 2010 року та грудень 2010 року у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, то необхідно зазначити, що чинним на момент погашення податкового зобов'язання законодавством України не було передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

А отже, підприємство Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№43) в повному обсязі та у строки, передбачені Законом №2181-ІІІ, сплачувало податкові зобов'язання з ПДВ за податковий період жовтень та грудень 2010 року, за які було винесено податкове повідомлення рішення №0000721520/0, а висновки відповідача про інше ґрунтуються на його неправомірних діях.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не виконала та не довела правомірності власних дій та відповідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000721520/0 від 30.03.2011 року.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підприємство Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№43) про скасування податкових повідомлень-рішень підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000721520/0 від 30.03.2011 року.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 43) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити часткового.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова за №0000721520/0 від 30.03.2011 року.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі міста Харкова усунути допущені порушення прав Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№43) шляхом зарахування грошових коштів, сплачених Харківською виправною колонією управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№43) за призначенням платежу, який вказаний в платіжному доручення №1395 від 29.11.2010 року та №117 від 27.01.2011 року та відповідно до цього відкоригувати картку особових рахунків підприємства.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2011 року.

Суддя М.О. Лук'яненко