Постанова № 18139734, 11.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 липня 2011 р. № 2-а- 3170/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Волохін Д.Б.,

відповідача - Хрущова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Конкурент" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі №0000102310/0 від 17.03.2011 року на суму 23362.50 грн., за платежем податок на прибуток , №0000092310/0 від 17.03.2011 року на суму 1242,50 грн. за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 03.03.2011року № 167/23/24479795 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Полтавабудсервіс»за період з01.01.2010р. по 30.06.2010р., з ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»за період 01.07.2009р. по 30.06.2010р. ДПІ у Зміївському районі було встановлено порушення АТЗТ “Конкурент” п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ст.3. ЗУ “Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення - рішення №0000102310/0 від 17.03.2011 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23362,50 грн. (за основним платежем - 18690,00 грн., за штрафними санкціями - 4672,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000092310/0 від 17.03.2011 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1242,50 грн (за основним платежем - 994,00грн, за штрафними санкціями - 248,50грн.). Актом перевірки встановлено, що правочини, вчинені АТЗТ “Конкурент” з ПП «Полтавабудсервіс»та ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія» є нікчемними, а тому АТЗТ “Конкурент” включило до складу валових витрат суму витрат по придбанню у вказаних підприємств в порушення п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ст. 5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”. Вказані правочини визнані нікчемними відповідно до ст.228 ЦКУ, оскільки були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. Позивач вважає цей висновок таким, що не відповідає законодавству. Товариства укладали угоди, поставляли товар, виконували роботи, здійснювали належне оформлення цих операцій. АТЗТ “Конкурент” сплачувало постачальникам вартість придбаних товарів, виконаних робіт, в тому числі - податок на додану вартість, постачальники видавали накладні та податкові накладні у відповідності до вимог законодавства; АТЗТ “Конкурент” формувало реєстри та декларації у відповідності з вимогами законів - тобто на підставі отриманих від постачальника накладних та податкових накладних, тому АТЗТ “Конкурент” мало всі законні підстави для включення сум витрат по придбанню товарів від вказаних постачальників до складу валових витрат. Твердження відповідача про те, що АТЗТ “Конкурент” включило до складу валових витрат суми, які не пов'язані з власною господарською діяльністю є безпідставним. Відповідно до п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. АТЗТ “Конкурент” придбавало товар, та роботи у вказаних ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія» та ПП «Полтавабудсервіс»для їх подальшого використання у господарській діяльності (для продажу), тому мало всі підстави включати суми по придбанню товарів до складу валових витрат. З тих же підстав донараховано АТЗТ “Конкурент” податок на додану вартість та штрафні санкції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача надала заперечення на позов, в яких зазначила, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала заперечення на позов та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

03 березня 2011р. ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТЗТ “Конкурент” (код ЄДРПОУ 329868600) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Полтавабудсервіс»(код ЄДРПОУ 32986860) за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. та з ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»(код ЄДРПОУ 34327476) за період 01.07.2009р. по 30.06.2010р. за результатами якої складений акт перевірки №167/23/24479195 від 03.03.2011 року.

В ході перевірки були встановлені порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених АТЗТ «Конкурент»та ПП «Полтавабудсервіс», ТОВ НВП «Полтава - Промтехнологія». Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та під визначення ст. З Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області прийнято податкове повідомлення - рішення №0000102310/0 від 17.03.2011 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23362,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000092310/0 від 17.03.2011 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1242,50 грн.

Як вбачається з акту в ході перевірки встановлені взаємовідносини по придбанню товарів (робіт, послуг) з підприємствами ПП «Полтавабудсервіс»та ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія».

Так, АТЗТ “Конкурент” (код ЄДРПОУ 329868600) уклало договір №11 від 05.02.2010р. з ПП «Полтавабудсервіс»(код ЄДРПОУ 32986860) із виконання робіт (поточний ремонт основного та допоміжного обладнання, трубопроводів та арматури на ЗАТ «Теплоцентраль 3»м. Харкова), де АТЗТ “Конкурент” «Замовник», а ПП «Полтавабудсервіс»- «Підрядник».

На виконання договору від ПП «Полтавабудсервіс»було отримано робіт на загальну суму 5779894,00 грн. у тому числі податку на додану вартість -963315,00грн.

Розрахунки проводилися грошовими коштами всього на суму 5779894,00 грн.

Отримання ТМЦ підтверджуються наступним:

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між ПП «Полтавабудсервіс»та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №47 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 22.02.2010р. між ПП «Полтавабудсервіс»та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №46 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між ПП «Полтавабудсервіс»та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №45 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між ПП «Полтавабудсервіс»та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №48 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за травень 2010р.від 31.05.2010р. між ПП «Полтавабудсервіс»та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №158 від 31.05.2010р;

-акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ -2в) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ «ТЕЦ 3»

-податковою накладною №25 від 26.02.2010р;

-акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ -2в) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ «ТЕЦ 3»

-податковою накладною №27 від 26.02.2010р;

-акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ -2в) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ «ТЕЦ 3»

-податковою накладною №29 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ «ТЕЦ 3»

-податковою накладною №32 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за травень 2010р.від 31.05. 2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ «ТЕЦ 3»

-податковою накладною від 31.05.2010р.

Також, АТЗТ “Конкурент " (код ЄДРПОУ 329868600) уклало договір №16-11/1 від 16.11.2009р. з ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»(код ЄДРПОУ 34327476) на постачання товару, де АТЗТ “Конкурент” «Покупець», а ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія - «Продавець»та договір №73 від 27.10.2009р. на постачання нафтопродуктів, де АТЗТ “Конкурент” «Покупець», а ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія - «Продавець».

На виконання договорів від ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»було отримано ТМЦ на загальну суму 8393991,85 грн. у тому числі податку на додану вартість -1398998,64 грн. Розрахунки проводилися грошовими коштами всього на суму 8393991,85 грн.

Отримання ТМЦ підтверджуються наступним:

-видаткова накладна від 23.01.2009р. №РН 0000088, виписана ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»;

-податкова накладна №94 від 23.10.2009року;

-видаткова накладна від 30.12.2009р. №РН 0000138, виписана ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»;

-податкова накладна №137 від 30.12.2009року;

-видаткова накладна від 30.12.2009р. №РН 0000139, виписана ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»;

-податкова накладна №138 від 30.12.2009року;

-видаткова накладна від 05.02.2010р. №РН 0000026, виписана ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»;

-податкова накладна №50 від 05.02.2010року;

-видаткова накладна від 05.03.2010р. №РН 0000047, виписана ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»;

-податкова накладна №84 від 05.03.2010року;

-видаткова накладна від 03.03.2010р. №РН 0000043, виписана ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»;

-податкова накладна №76 від 03.03.2010року;

-видаткова накладна від 23.10.2009р. №РН 0215, виписана АТЗТ «Конкурент»

-Довіренність на отримання товару №482 від 19.10.2009р.;

-Податкова накладна №337 від 30.10. 2009р.;

-видаткова накладна від 05.02.2010р. №РН 0000010, виписана АТЗТ «Конкурент»

-Довіренність на отримання товару №25 від 27.1001.2010р.;

-Податкова накладна №7 від 05.02. 2010р.;

-видаткова накладна від 05.03.2010р. №РН 0000034, виписана АТЗТ «Конкурент»

-Податкова накладна №44 від 05.03. 2010р.;

-видаткова накладна від 03.03.2010р. №РН 0000030, виписана АТЗТ «Конкурент»

-Довіренність на отримання товару №71 від 24.02.2010р.;

-Податкова накладна №42 від 05.02. 2010р.;

-видаткова накладна від 10.12.2009р. №РН 0272, виписана АТЗТ «Конкурент»

-Податкова накладна №416 від 10.112. 2009р.;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за травень 2010р. від 31.05.2010р. між АТЗТ «Конкурент»та ТОВ «АгроСтройКомплекс»;

-підсумкова відомість ресурсів до акту виконаних робіт за травень 2010р.;

-податкова накладна №115 від 11.05.2010р.;

-податкова накладна №116 від 12.05.2010р.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. Закону України “Про податок на додану вартість ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість ” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

АТЗТ «Конкурент»з ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія», та з ПП «Полтавабудсервіс»належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні, податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією, на момент складання податкових накладних, ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»та ПП «Полтавабудсервіс»були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»та ПП «Полтавабудсервіс»є нікчемними, з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Дослідивши договори між позивачем та ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»та ПП «Полтавабудсервіс»суд вважає, що договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Суд зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочини, які були вчинені між позивачем та його контрагентами є правомірними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Що стосується висновку, який міститься в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог п.5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, що товари (роботи, послуги), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку не були використані в господарській діяльності позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі товари (роботи, послуги), були використані позивачем у його господарської діяльності з митою отримання прибутку. Виконані роботи були прийняті згідно актів прийому-передачі виконаних робот, на адресу замовника були виписані відповідні податкові накладні. Вартість виконаних робіт була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень.

Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності позивача, відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду не надано.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено використання у своєї господарської діяльності усіх товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в акті перевірки, первинні документи (видаткові та податкові накладні), які надані позивачем для перевірки, отримані від ПП «Полтавабудсервіс»та ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія»в порушення п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.7, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», не спричиняють реального настання правових наслідків, не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток та ПДВ.

Слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування ” за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено право здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину.

Тобто, АТЗТ «Конкурент»має належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких і був сформований податковий кредит за цими господарськими операціями, що є основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ та податку на прибуток підприємства.

Крім того, в Акті перевірки також зазначається, що АТЗТ «Конкурент»отримав податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток у частині податкового кредиту та валових витрат, сформованих за рахунок своїх контрагентів.

Однак, згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними ” для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Матеріали перевірки не містять посилань на вищевказані докази наявності умислу, на те який саме документ свідчить про суб'єктивне (власне) ставлення посадових осіб АТЗТ «Конкурент»та/або його контрагентів до договорів, що були укладені.

Виходячи з положень ст. 228 ЦК, порушення правочином публічного порядку полягає в тому, що він має бути спрямований на: порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади; незаконне заволодіння таким майном.

Стаття 228 ЦК зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він “був спрямований на незаконне заволодіння майном держави”. З цього виплаває, що один чи обидва з контрагентів, вступаючи у договірні відносини (тобто завідомо), мали передбачати таке незаконне заволодіння майном держави. В даному випадку відсутні підстави для такого висновку.

Як встановлено судом, позивач в повному обсязі сплатив на користь постачальників вартість придбаної продукції, в тому числі ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, що були надані позивачу постачальниками - платниками ПДВ, у встановленому законодавством порядку та у встановлені строки.

Закон України “Про податок на додану вартість” або ж інший нормативно-правовий акт не містить будь-яких інших обмежень щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлює обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету його постачальником.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу). Статтею 662 Цивільного кодексу встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Укладаючи договір підряду № 11 від 05.02.2010р. з ПП «Полтавабудсервіс», договір поставки № 16-11/1 від 16.11.2008р. з постачальником ТОВ “Компані Стріт” та договір поставки № 3 від 15.02.2009р., генеральний договір поставки нафтопродуктів з постачальником ТОВ НВП «Полтава-Промтехнологія» позивач АТЗТ «Конкурент»мало на меті здійснити господарські операції з придбання ТМЦ для інших підприємств, а саме для Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Строй Комплекс», Закрите акціонерне товариство “ТЕЦ - 3”, Закрите акціонерне товариство «ТЕЦ 5». Правочин був направлений на здійснення господарських операцій з поставки товарів та робіт для вищезазначених компаній Позивач мав всі підстави включити суми по придбанню товарів до складу валових витрат. Пункти 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” встановлюють, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивач АТЗТ «Конкурент»здійснював усі необхідні дії спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи на меті здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ для подальшої реалізації підприємствам, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, договорами із замовниками продукції.

Правочин правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК “Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.”.

Висновки зазначені в Акті перевірки 167/23/24479195 від 03.03.2011 року, стосовно нікчемності правочину (настання правових наслідків, направлення правочину на незаконне заволодіння майном держави документально не підтверджені.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі №0000102310/0 від 17.03.2011 року на суму 23362.50 грн., за платежем податок на прибуток , №0000092310/0 від 17.03.2011 року на суму 1242,50 грн. за платежем податок на додану вартість винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням вище викладених обставин суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні неню документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу "Конкурент" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області № 0000102310/0 від 17 березня 2011 р. та №0000092310/0 від 17.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу "Конкурент" (юридична адреса - 61022, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Леніна, 40, фактична адреса - 61022, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 24479195) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.

Суддя І.С.Чалий