Постанова № 18136583, 20.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5056/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенка С.В.,

за участю:

представника позивача - Карнарука А.В.,

представника відповідача - Крицького Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваметпром"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року №0000662310.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки в Акті невиїзної документальної перевірки від 18 травня 2011 року №4350/23-5/30668320 про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у загальній сумі 93309,36 грн. є необґрунтованими та спростовується належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію нікчемністю договорів, укладених між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 116636,70 грн., в тому числі 93309,36 грн. за основним платежем, 23327,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваметпром" зареєстроване як юридична особа 14 грудня 1999 року, код ЄДРПОУ 30668320, свідоцтво серії А00 №082806 /а.с. 12/.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 14 січня 2000 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23931788 серії НБ 674762 /а.с. 13/.

Позивач здійснює заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів на підставі ліцензії Міністерства промислової політики України серії АВ № 345548 /а.с. 66/.

18 травня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Полтаваметпром" по взаємовідносинам з СГД - ФО ОСОБА_3, СГД - ФО ОСОБА_5, СГД - ФО ОСОБА_4 за період 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 18 травня 2011 року №4350/23-5/30668320 /а.с. 15-27/, у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2., підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в частині завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період у загальній сумі 93309,36 грн., в тому числі по періодам за жовтень 2009 року в сумі 38005,60 грн. та за серпень 2010 року в сумі 55303,76 грн.

- частини 1, 5 статті 203, пункту 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, відображених у жовтні 2009 року операції з СГД - ФО ОСОБА_3 на загальну суму 228033,60 грн. в т.ч ПДВ у сумі 38005,60 грн., у серпні 2010 року здійснювало операції з СГД - ФО ОСОБА_5 на загальну суму 97415,28 грн. в т.ч. ПДВ 16235,88 грн., з СГД - ФО ОСОБА_4 на загальну суму 147168,72 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 24528,12 грн., які укладені в порушення частини 1 статті 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що контрагенти позивача СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 мали господарські взаємовідносини з ТОВ "Оптдевайс", яке відсутнє за місцезнаходженням, не має первинних бухгалтерських документів, а всі операції купівлі-продажу товарів у ТОВ "Оптдевайс" не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року № 0000662310, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116636,70 грн., в тому числі 93309,36 грн. за основним платежем, 23327,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями / а.с. 28/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від 03 червня 2011 року № 0000662310, суд виходить з наступного.

Актом перевірки встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "Полтавметпром" придбав у СГД-ФО ОСОБА_4 металопродукцію. Письмовий договір на поставку металу не укладався.

Актом придбання-передачі від 17 серпня 2010 року зафіксовано придбання позивачем у СГД-ФО ОСОБА_4 сепараторів, кількість 163 шт., труб бурових стальних, кількість 160 п/м, труб чугунних, кількість 85 п/м /а.с. 42/.

17 серпня 2010 року Постачальником СГД-ФО ОСОБА_4 виписано позивачу рахунок-фактуру за № 26 на загальну суму 147168,72 грн. в т.ч. ПДВ - 24528,12 грн. /а.с. 39/ та видаткову накладну від 17 серпня 2010 року №26 на загальну суму 147168,72 грн. в т.ч. ПДВ - 24528,12 грн. (найменування товару - мідні сепаратори, кількість 163 шт., труба бурова стальна, кількість 160 п/м, труба чугунна, кількість 85 п/м) /а.с. 39/, крім того, податкову накладну від 17 серпня 2010 року №26 на загальну суму 147168,72 грн. в т.ч. ПДВ - 24528,12 грн. /а.с. 40/.

Зазначена податкова накладна оформлена належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку /а.с 123 -126/.

Реальність господарської операції з придбання товару підтверджується також актом визначення характеристик роздільного лома від 17 серпня 2010 року /а.с. 41/.

Транспортування придбаного товару здійснювалося перевізником ПП ОСОБА_6 згідно договору від 01 вересня 2009 року /а.с. 64/, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 17 серпня 2010 року № 26 /а.с. 43/.

Зберігання придбаного товару відбувалося на складських приміщеннях, орендованих позивачем згідно договору від 07 квітня 2010 року № 07/04/2010 /а.с. 65/.

Також у перевіряємий період ТОВ "Полтавметпром" придбав у СГД-ФО ОСОБА_3 металопродукцію. Письмовий договір на поставку металу не укладався.

Актом придбання-передачі від 18 жовтня 2009 року зафіксовано придбання позивачем у СГД-ФО ОСОБА_3 труб латутних, радіаторів /а.с. 50/.

18 жовтня 2009 року Постачальником СГД-ФО ОСОБА_3 виписано позивачу рахунок-фактуру за № 21 на загальну суму 228033,60 грн. в т.ч. ПДВ - 38005,60 грн. /а.с. 46/ та видаткову накладну від 18 жовтня 2009 року №241 на загальну суму 228033,60 грн. в т.ч. ПДВ - 38005,60 грн. (найменування товару - труба латутна діаметром 27 мм, кількість 4750 п/м, радіатори, кількість 148 шт.) /а.с. 47/, крім того, податкову накладну від 18 жовтня 2009 №21 на загальну суму 18 жовтня 2009 року /а.с. 48/.

Зазначена податкова накладна оформлена належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку /а.с 123 -126/.

Реальність господарської операції з придбання товару підтверджується також актом визначення характеристик роздільного лома від 18 жовтня 2009 року /а.с. 49/.

Транспортування придбаного товару здійснювалося перевізником ПП ОСОБА_6 згідно договору від 01 вересня 2009 року /а.с. 64/, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 18 жовтня 2009 року № 21 /а.с. 51/.

Також згідно акту придбання-передачі від 02 серпня 2010 року зафіксовано придбання позивачем у СГД-ФО ОСОБА_3 сепараторів та труб бурових стальних /а.с. 55/.

02 серпня 2010 року Постачальником СГД-ФО ОСОБА_3 виписано позивачу рахунок-фактуру за № 46 на загальну суму 87238,56 грн. в т.ч. ПДВ - 14539,76 грн. /а.с. 52/ та видаткову накладну від 02 серпня 2010 року №46 на загальну суму 87238,56 грн. в т.ч. ПДВ - 14539,76 грн. (найменування товару - мідні сепаратори, кількість 71 шт., труба бурова стальна, кількість 370 п/м) /а.с. 52/, крім того, податкову накладну від 02 серпня 2010 року №46 на загальну суму 87238,56 грн. в т.ч. ПДВ - 14539,76 грн. /а.с. 53/.

Зазначена податкова накладна оформлена належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку /а.с 123 -126/.

Реальність господарської операції з придбання товару підтверджується також актом визначення характеристик роздільного лома від 02 серпня 2010 року /а.с. 54/.

Транспортування придбаного товару здійснювалося перевізником ПП ОСОБА_6 згідно договору від 01 вересня 2009 року /а.с. 64/, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 02 серпня 2010 року № 46 /а.с. 56/.

Зберігання придбаного товару відбувалося на складських приміщеннях, орендованих позивачем згідно договору від 07 квітня 2010 року № 07/04/2010 /а.с. 65/.

Крім того позивач мав господарські відносини із СГД-ФО ОСОБА_5

Так, згідно акту придабння-передачі від 06 серпня 2010 року зафіксовано придбання позивачем у СГД-ФО ОСОБА_5 мідних сепараторів та труб бурових стальних /а.с. 62/.

06 серпня 2010 року Постачальником СГД-ФО ОСОБА_5 виписано позивачу рахунок-фактуру за № 34 на загальну суму 97415,28 грн. в т.ч. ПДВ - 16235,88 грн. /а.с. 59/ та видаткову накладну від 06 серпня 2010 року №34 на загальну суму 97415,28 грн. в т.ч. ПДВ - 16235,88 грн. (найменування товару - мідні сепаратори, кількість 120 шт., труба бурова стальна, кількість 147 п/м) /а.с. 59/, крім того, податкову накладну від 06 серпня 2010 року №34 на загальну суму 97415,28 грн. в т.ч. ПДВ - 16235,88 грн. /а.с. 60/.

Зазначена податкова накладна оформлена належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку /а.с 123 -126/.

Реальність господарської операції з придбання товару підтверджується також актом визначення характеристик роздільного лома від 06 серпня 2010 року /а.с. 61/.

Транспортування придбаного товару здійснювалося перевізником ПП ОСОБА_6 згідно договору від 01 вересня 2009 року /а.с. 64/, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 06 серпня 2010 року № 34 /а.с. 63/.

Зберігання придбаного товару відбувалося на складських приміщеннях, орендованих позивачем згідно договору від 07 квітня 2010 року № 07/04/2010 /а.с. 65/.

Враховуючі, наведене та як зазначав позивач, придбана позивачем у СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 металопродукція в подальшому була реалізована ТОВ "Мотордеталь-Конотоп", а тому суд дійшов до висновку, що дана обставина також підтверджує реальність господарських операцій. Крім того, суд зазначає, що такі доводи відповідачем під сумнів не ставилась та не доведено протилежне.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги,передбачені підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товарів, придбаних у СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5, які, в свою чергу, виконали вимоги пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - видало покупцеві, яким є ТОВ "Полтавметпром", належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суми податку.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в акті наступним чином. Податковий орган посилається на ненадання контрагентом СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 - ТОВ "Оптдевайс" підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобовязань. Крім того, у Васильківської ОДПІ відсутні відомості про місцезнаходження ТОВ "Оптдевайс", а тому на думку податкового органу факт виписки податкових накладних від ТОВ "Оптдевайс" не можливо. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що операції ТОВ "Оптдевайс" з СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарів.

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що діяльність ТОВ "Полтавметпром" є незаконною та не може породжувати правових наслідків, а тому з посиланням на норми Цивільного кодексу України робить висновки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Полтавметпром" та СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 При цьому в тексті відповідного розділу Акту відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку та його контрагентами не мали реального характеру, а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту /а.с. 21-26/.

Стверджуючи про нікчемність укладених правочинів з посиланням на обставини, викладені вище, податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті наявність належного обліку операцій у бухгалтерському обліку платника податку та представник відповідача у судовому засіданні не заперечив підтвердження платником податку господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

В Акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про те, що угоди, укладена між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 порушують публічний порядок та є нікчемними, тому не можуть породжувати господарських зобов'язань. Таким чином, перевіряючі пов'язують відсутність права позивача включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з нікчемністю правочинів.

Слід зазначити, що Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 договорів з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Навпаки, виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено факту порушення позивачем публічного порядку при укладенні та виконанні договору з СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5, тому висновки зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності укладених правочинів суд вважає помилковими.

Суд звертає увагу на те, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав усні договори позивача з СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

Реальність господарських операцій позивача з СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Посилання відповідача на те, що СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5 мали господарські взаємовідносини з ТОВ "Оптдевайс" не є підтвердженням нікчемності укладених угод між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4, СГД-ФО ОСОБА_5, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено яке відношення має ТОВ "Оптдевайс" до підприємства позивача.

Суд, зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Оптдевайс" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 03 червня 2011 року № 000662310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник