Постанова № 18136551, 21.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3221/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Лайко О.В.,

за участю:

представників позивача - Павленка О.М., Зінченко Н.Я., Шеломанової С.О., Шумської І.Г.,

представників відповідача - Мовчан Т.О., Дудник Л.С.,

представника прокуратури - Лисенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" (далі- позивач, ТОВ "Нова Холдинг")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0032541702/1076, № 0003282301/40, № 0003122301/41 № 0002972301/1103 від 01.04.2011.

В обгрунтування свої вимог позивач вказував на безпідставне нарахування податку на прибуток, оскільки правомірність віднесення до валових витрат видатків на придбання товарів у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал" підтверджуються належними первинними документами. Зазначав, що за отримані від ТОВ "Еліта" охоронні послуги ТОВ "Нова Холдинг" має намір сплатити борг у розмірі 40000 грн. Крім того, заперечував проти висновку перевіряючих щодо завищення суми амортизаційних відрахувань, оскільки амортизація на цілісний майновий комплекс цукрового заводу та на косметико-побутовий комплекс "Марія-Арт-Студио" протягом спірного періоду не нараховувалась. Правомірність визначення відповідачем сум податку з доходів фізичних осіб позивач оспорював тим, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_9 є резидентом, має посвідку на постійне проживання в України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру. Також вказував на помилковість висновків перевіряючих щодо завищення ТОВ "Нова Холдинг" суми бюджетного відшкодування та суми відємного значення податку на додану вартість, оскільки податковий кредит на товари, отримані від ПП "Будспоживнафтопереробка", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", ПП Калісто, ПП "Промуніверсал Плюс" сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Крім того, наголошував на невмотивованості тверджень перевіряючих щодо завищення сум податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень 2009 року, сформованого на підставі податкових накладних, які надійшли в інші звітні періоди.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність винесення податкових повідомлень-рішень. Вказували на невключення позивачем до складу валового доходу вартості отриманих від ТОВ "Еліта" охоронних послуг на загальну суму 40000 грн. Крім того, посилались на безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат видатків на придбання товарів у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", отримання яких не підтверджено документально; завищення суми амортизаційних відрахувань на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо" у розмірі 167998,01 грн. Зазначали про невірне оподаткування доходу за ставкою 15%, виплаченого громадянину Російської Федерації ОСОБА_9, який є нерезидентом, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб. Також посилались на порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення та заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 2345921,00 грн, завищення суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2010 року на суму 2040952,00 грн; завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступного податкового періоду у розмірі 297232,00 грн. З урахуванням прийнятих податкових повідомлень-рішень на зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ № 0000072302/0 від 15.03.2010 за грудень 2009 року на суму 89587,00 грн; № 1264/23-309/31998642 від 31.03.2010 за січень 2010 рік на суму 85693,00 грн, сума по податковому повідомленню-рішенню № 0003282301/40 від 01.04.2011 становить 121952 грн: (297232-89587-85693=121952 грн).

Представник прокуратури, який брав участь у справі на підставі заяви № 05/1-374 вих11 від 12.05.2011, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників та прокурора, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У термін з 27.01.2011 по 11.03.2011 відповідачем проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Нова Холдинг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.09.2010.

Перевірку проведено з відома директора та в присутності головного бухгалтера ТОВ "Нова Холдинг".

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складений акт № 1317/23-209/31998642 від 17.03.2011, в якому відображені порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в сумі 1644056,21 грн; підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення та заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 2345921 грн, завищено суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2010 року на суму 2040952 грн; завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступного податкового періоду у розмірі 297232 грн (Кременчуцькою ОДПІ за наслідками позапланових перевірок, результати яких оформлено актом №696/23-309/31998642 від 01.03.2010, прийнято податкове повідомлення-рішення на зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ № 0000072302/0 від 15.03.2010 за грудень 2009 року на суму 89587,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 1264/23-309/31998642 від 31.03.2010 на зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року на суму 85693,00 грн); пункту 7.3 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4740,85 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

-податкове повідомлення - рішення № 0032541702/1076 від 01.04.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5926,06 грн, в тому числі, за основним платежем 4740,85 грн, за штрафними санкціями 1185,21 грн;

-податкове повідомлення - рішення № 0002972301/ від 01.04.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2055070,26 грн, в тому числі, за основним платежем 1644056,21 грн, за штрафними санкціями 411014,05 грн;

-податкове повідомлення - рішення № 0003122301/41 від 01.04.2011, яким визначено суму завищення від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2048689 грн;

-податкове повідомлення - рішення № 0003282301/40 від 01.04.2011, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 2048689 грн та штрафні санкції у розмірі 30488 грн.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятих спірних податкових повідомлень рішень, суд виходить з наступного.

Згідно з актом перевірки позивачем в порушення пункту 7.3 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" виплачено заробітну плату директору товариства ОСОБА_9, який є громадянином Російської Федерації, з якої не утриманий в подвійному розмірі податок з доходів фізичних осіб, що призвело до його заниження на суму 4740,85 грн.

Відповідно до підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 28.12.1994 № 889-IV (далі- Закону № 889) особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та в повному розмірі нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з пунктами 7.1, 7.3 статті 7 Закону № 889 ставка податку становить: - 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті; - подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 889 встановлено, що фізична особа - резидент це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 має паспорт громадянина Російської Федерації, згідно з посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 прийнятий на облік на постійне місце проживання в Україні безстроково, з 26.05.2004 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 142-143 т.1); протоколом зборів засновників ТОВ "Нова Холдинг" від 23.11.2006 № 23 призначений на посаду директора товариства; одержав ідентифікаційний номер платника податків, про що внесені дані до Державного реєстру фізичних осіб 18.07.2001.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 є резидентом України для цілей оподаткування, оскільки встановлений факт його місця проживання в Україні та наявності центру життєвих інтересів (робота), позивач як податковий агент правильно обраховував і сплачував податок з доходів, виплачених ОСОБА_9, за ставкою 15%.

Отже, нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4740,85 грн є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення № 0032541702/1076 від 01.04.2011 підлягає скасуванню.

В акті перевірки № 1317/23-209/31998642 від 17.03.2011 відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ "Нова Холдинг" підпунктів 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок невключення позивачем до складу валового доходу вартості отриманих від ТОВ "Еліта" охоронних послуг на загальну суму 40000 грн; безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат на придбання товарів у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", отримання яких не підтверджено документально; завищення суми амортизаційних відрахувань на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо" у розмірі 167998,01 грн, внаслідок чого відповідачем донараховано податок на прибуток у розмірі 2055070,26 грн.

Оцінюючи вірність цих висновків, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками позивача, що відповідно до договору від 01.03.2005 № 20050301/П позивачем отримано охоронні послуги від ТОВ "Еліта" на загальну суму 40000 грн, проте станом на дату проведення перевірки та судового розгляду кредиторська заборгованість становить 40000 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94 валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

В порушення приписів вказаної норми позивачем невключено до складу валового доходу підприємства вартості безоплатно отриманих охоронних послуг, що призвело до заниження валових доходів, задекларованих показників у рядку 01.6 Декларацій "Інші доходи" на загальну суму 40000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає посилання представників позивача на намір сплатити вказаний борг у майбутньому як на доказ дотримання приписів даної норми невмотивованими.

Отже, висновок перевіряючих про заниження позивачем валових доходів на загальну суму 40000 грн є правомірним.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не нараховувалась амортизація на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо".

Твердження представників відповідача про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо" у розмірі 167998,01 грн у звязку із здійсненням амортизації вказаних обєктів за нормою 1,25 %, включаючи їх до 1 групи, спростовуються долученими до матеріалів справи копіями журналів ордеру та деклараціями на прибуток, сума амортизаційних відрахувань по яких при загальному підрахунку співпадає.

Як пояснили в судовому засідання представники відповідача розрахунок амортизаційних відрахувань зроблений перевіряючими самостійно, виключно на підставі роздруківок з програми SAP, які не можуть бути визнані судом належними доказами внаслідок відсутності на них ознак, за якими їх можливо було б ідентифікувати, в тому числі підписів уповноважених осіб ТОВ "Нова Холдинг". Інших доказів на підтвердження правомірності своєї позиції відповідачем не надано.

Таким чином, суд вважає неправомірним висновок Кременчуцької ОДПІ щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо" у розмірі 167998,01 грн.

Оцінюючи висновок перевіряючих щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат на придбання товарів у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", отримання яких не підтверджено документально, судом встановлено, що у спірному періоді позивачем віднесено до складу валових витрат видатки на придбання товарів у вказаних контрагентів на загальну суму 6274947,51 грн.

Згідно зі статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, вимоги цієї норми позивачем не дотримано. Так, аналізуючи письмові докази, представлені ТОВ "Нова Холдинг" на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат видатків на придбання товарів у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", судом виявлено наступне.

Відповідно до копій договорів купівлі-продажу позивача з ПП "Будспоживнафтопереробка" від 26.06.2009, з ПП "Актівітіфрідом" від 24.03.2010 продавець зобов`язується передати товар, вартість якого визначається рахунками, у власність покупця (ТОВ "Нова Холдинг"), а покупець - прийняти товар та здійснити оплату, проте зазначені рахунки позивачем суду не надано.

Пунктом 1.2 вказаних договорів передбачено, що кількість одиниць товару визначається відповідно до замовлення. Разом з тим, відповідні замовлення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 3.1 при підписанні договору продавець надає гарантії передачі товару у встановлені строки, а покупець надає гарантії своєчасного прийому та оплати товару. Гарантії надаються у письмовій формі та приєднуються до договору, однак передбачені гарантії позивачем не надано.

Крім того, умовами договорів передбачений самовивіз товару позивачем, проте жодних доказів на підтвердження виконання вказаних умов щодо здійснення самовивозу товару позивачем не надано.

Також, до суду не надано доказів виконання умов пунктів 2.7 договорів від 26.06.2009, 24.03.2010 щодо обовязку покупця в 5-денний термін повідомити продавця про перерахуванні платежу (повідомлення направляється із заказним повідомленням про вручення).

Згідно з договором поставки від 19.08.2009 постачальник (ПП "Шквал") поставляє товар окремими партіями згідно із замовленням на поставку, а покупець (ТОВ "Нова Холдинг") приймає та оплачує його, проте замовлень на поставку товару позивачем також не надано.

Пунктом 2.1 договору від 19.08.2009 передбачено, що ціна одиниці товару вказана в узгоджених та підписаних Сторонами специфікаціях або рахунках фактурах, які є невід`ємними частинами цього договору, однак вказані документи в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на невиконання сторонами умов договору, якими передбачено, що при постачанні товару постачальник зобов`язаний надати наступні документи: накладну на товар, податкову накладну, товаро-транспортну накладну, оскільки наявність товаро-транспортні накладних матеріалами справи не підтверджується.

Також, пунктом 4.7 вказаного договору зазначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити покупця всіма необхідними документами, які підтверджуються якість товару, проте з долученого до матеріалів справи документа на підтвердження якості товарів (протокол періодичних випробувань- а.с. 18 т.2) не можливо визначити, з якої саме партії товару взято зразки на відповідність, хто із наявних контрагентів є постачальником (продавцем) даного товару. Інших доказів на виконання умов даного договору до суду не надано.

Судом також прийнято до уваги, що акти приймання товару по кількості та якості не містять всіх необхідних реквізитів, зокрема відсутня інформація щодо осіб, які склали цей акт, їх реквізити та підписи та не відповідають приписам пунктів 25, 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного вжитку по кількості, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965, відповідно до яких акт повинен бути підписаний всіма особа, які приймали участь у прийманні продукції, акт приймання затверджується керівником або заступником керівника не пізніше, ніж на наступний день після складання акту, та пункту 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного вжитку за якістю, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966, щодо необхідної інформації, яку повинен містити акт приймання за якістю.

Враховуючи вищевикладене, долучені до матеріалів справи та досліджені в ході судового розгляду документи не можуть бути визнані судом належними доказами на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат видатків на оплату товарі та послуг у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі Закон № 334/94) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У зв'язку з непредставленням позивачем належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат у розмірі 6274947,51 грн, суд вважає вірною позицію відповідача щодо цих обставин.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0002972301/1103 від 01.04.2011 підлягає скасуванню в частині нарахування ТОВ "Нова Холдинг" податку на прибуток у розмірі 52499,39 грн, в т. ч. за основним платежем - 41999,51 грн, за штрафними санкціями 10499,88 грн.

Оцінюючи правомірність податкових повідомлень-рішень № 0003282301/40, № 0003122301/41 від 01.04.2011, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі- Закон № №168/97) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов"язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Посилання представника позивача на наявність належним чином оформлених податкових накладних як на підтвердження правомірності формування податкового кредиту від операцій з придбання товарів від ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", суд вважає безпідставними, оскільки за приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 наявність податкової накладної є обов"язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують правильність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання товарів у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал" у розмірі 1252065,6 грн.

Разом з цим, суд не погоджується з доводами представників відповідача щодо безпідставності включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП "Калісто" та ПП "Промуніверсал Плюс", з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що на перевірку позивачем надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують взаємовідносини останнього з ПП "Калісто" та ПП "Промуніверсал Плюс". Жодних порушень при складанні наданих документів не виявлено. Питання товарності операцій по взаємовідносинам з ПП "Калісто" та ПП "Промуніверсал Плюс" відповідачем не оспорюється. Єдиною підставою для висновку перевіряючих щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за отримані товари ПП "Калісто" та ПП "Промуніверсал Плюс", є невідображення вказаними контрагентами податкових зобов`язань від операцій з позивачем у податковому обліку. Проте, суд не приймає до уваги вказану обставину, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Згідно зі статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже, невідображення контрагентами всіх податкових зобовязань та ухилення ними від сплати податкового зобовязання з ПДВ не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за відсутності спірних моментів щодо товарності господарських операцій.

Таким чином, неправомірним є висновок перевіряючих щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання товарів у ПП "Калісто" та ПП "Промуніверсал Плюс" у розмірі 12476,26 грн.

Представники відповідача також стверджували про завищення ТОВ "Нова Холдинг" податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень 2009 року у розмірі 734449,36 грн внаслідок неправомірного включення до його складу сум ПДВ по накладних, виписаних контрагентами позивача у попередніх звітніх періодах, за відсутності письмових пояснень.

Проте, ненадання письмових пояснень при направленні до податкового органу податкових накладних не є належною підставою для правомірності висновків відповідача. Крім того, представники відповідача в судовому засіданні не заперечували оформлення вказаних накладних належним чином. Також судом прийнято до уваги те, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, які зазначені у акті перевірки, так і іншими.

Таким чином, висновок перевіряючих щодо завищенням позивачем податкового кредиту саме у розмірі 2345921 грн не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( в тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацем "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів.

У зв'язку з тим, що встановлене під час судового розгляду неправильне обчислення відповідачем сум завищення ТОВ "Нова Холдинг" податкового кредиту впливає на правомірність визначення розміру сум бюджетного відшкодування та від"ємного значення у податкових повідомленнях - рішеннях № 0003122301/41, № 0003282301/40 від 01.04.2011, вказані рішення підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0032541702/1076, № 0003282301/40, № 0003122301/41 від 01.04.2011, податкове повідомлення - рішення № 0002972301/1103 від 01.04.2011 визнати протиправним та скасувати в частині нарахування ТОВ "Нова Холдинг" податку на прибуток у розмірі 52499,39 грн, в т. ч. за основним платежем - 41999,51 грн, за штрафними санкціями 10499,88 грн.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

У зв"язку з частковим задоволенням позовних вимог, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0032541702/1076 від 1 квітня 2011 року, № 0003282301/40 від 1 квітня 2011 року, № 0003122301/41 від 1 квітня 2011 року визнати протиправними та скасувати.

Податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002972301/1103 від 1 квітня 2011 року в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" податку на прибуток у розмірі 52499 гривень 39 копійок, в т. ч. за основним платежем - 41999 гривень 51 копійка, за штрафними санкціями 10499 гривень 88 копійок визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2011 року.

Суддя С.М. Серга