Постанова № 18134689, 21.07.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21.07.2011 р. Справа № 2а-5378/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Миндрул Л.В. пр. позивача: ОСОБА_1, довіреність № 432/9/10-00, від 17.01.11; пр. відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н, від 01.06.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029 доТОВ "ЧС-Сервіс", вул. Бузника, 4 (вул. Карла Лібкнехта, 37),Миколаїв,54001 проПодання шодо підтвердження обгрунтованості застосування адміністративного арешту, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧС-Сервіс», м. Миколаїв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту. В обґрунтування подання позивач зазначив, що перевіряючий здійснив вихід на місце за адресою відповідача з метою проведення позапланової виїзної перевірки, про що повідомив уповноважено особу відповідача, але до проведення перевірки не був допущений. За таких обставин, начальник ДПІ прийняв рішення про умовний адміністративний арешт майна платника податків відповідно до ст. 94 Податкового Кодексу України. Відповідач заперечував проти задоволення подання, оскільки: -рішення про застосування адміністративного арешту майна відповідача , яке перебуває за адресою м. Миколаїв, вул. К. Лібкнехта,37, прийнято за відсутністю доказів наявності майна за цією адресою, хоча юридична адреса відповідача м. Миколаїв, вул. Бузніка,4, -адміністративний арешт активів платника податків є винятковим способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Доказів наявності у відповідача узгодженого податкового боргу позивач суду не надав. -позивач повинен був застосувати до відповідача інші заходи впливу відповідно до ст.111 ПК України.

Начальник ДПІ Заводського району м. Миколаєва прийняв наказ № 1433 від 13.07.2011 р. «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЧС-Сервіс» м. Миколаїв на підставі ст.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Перевіряючий здійснив вихід на фактичну адресу відповідача м. Миколаїв, АДРЕСА_1 та надав відповідальній особі ОСОБА_4 направлення на перевірку від 13.07.2011 р. за № 887, в якому вона розписалась та зазначила, що у проведенні перевірки відмовлено , у звязку з відсутністю підстав. Те, що ОСОБА_4 є представником відповідача підтверджується довіреністю від 01.01.2010 р., в якій зазначено її право на надання та отримання необхідних документів, представляти та захищати інтереси ТОВ «ЧС- Сервіс».

Позивачем були складені акти від 13.07.2011 р. про неможливість розпочати документальну позапланову виїзну перевірку та про відмову від допуску для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до п.81.1, п.81.2 ст.81 Податкового Кодексу України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно з п.94.1, п.94.2 ст.94 Податкового Кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обовязків, визначених законом. Арешт майна може бути застосований, якщо зясовується одна з таких обставин:

-платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

На підставі вищезазначеної статті та звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 18.07.2011 р. начальник ДПІ прийняв рішення № 2/24-041 про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 18.07.2011 р.

Необхідною умовою для застосування адміністративного арешту є відмова платника податків, а саме посадових (службових) осіб ( його представників) від проведення перевірки.

Підпис відповідача на направленні на перевірку свідчить, що воно було їй вручено але вона відмовилась від допуску до перевірки, в звязку з відсутністю підстав для її проведення.

Відповідно до ст. 81 Податкового кодексу України непред'явлення платнику податків направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення,оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків від допуску до перевірки з інших підставах не дозволяється.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з наступних підстав:

-листом від 29.10.2008 р. відповідач повідомив ДПІ про те, що їх фактична адреса м. Миколаїв, АДРЕСА_1, тому позивач правомірно здійснив вихід та намагався провести перевірку за цією адресою.

-позивачу Податковим Кодексом надані певні повноваження по вжиттю заходів впливу до платника податку, в разі порушення ним вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на позивача. Тому позивач правомірно скористався своїм правом , наданим йому відповідно до п.94.2.3 ст.94 ПК України, та застосував до ТОВ «ЧС-Сервіс»таку санкцію, як адміністративний арешт майна платника податків.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позивач діяв правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а подання підлягає задоволенню .

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.160-162, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Подання задовольнити.

2. Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальність «ЧС-Сервіс» , м. Миколаїв, АДРЕСА_1, код 32655858.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 183-3, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови у випадках встановлених ст.186 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст постанови складений

та підписаний суддею 22.07.2011 р.