Постанова № 18132424, 26.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 р. № 2а-2877/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Костів М.В.

при секретарі судового засідання Ткач Б.В.

з участю представників:

від позивача : Максимець Л.В.;

від відповідача : Мусійчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Альпі-Львів” до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 11.10.2010 р. №0000402304/0/27426,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Альпі-Львів”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 11.10.2010 р. №0000402304/0/27426.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 21.04.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач провів позапланову перевірку та безпідставно виніс оскаржуване рішення, ґрунтуючи свої висновки не на даних бухгалтерського обліку, а на співставленні даних інформаційної системи щодо виконання своїх зобовязань контрагентами позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на несплату податку контрагентами позивача, наявність розбіжностей даних позивача з даними, задекларованими контрагентами. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача, що підтверджується актом №2411/23-4/22421653 від 18.09.2010 р. “Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ Фірма “Альпі-Львів”, код 22421653 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 по 30.06.2010 року”. Актом було встановлено порушення п. п. 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1. Закону України “Про податок на додану вартість” та зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2010 р. в розмірі 5735 грн., яка декларувалась у червні 2010 р. та зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за липень 2010 року в сумі 30519 грн.

З цієї підстави відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010 р. №0000402304/0/27426.

Зі змісту акту перевірки та заперечень відповідача вбачається, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування по операціях з ТзОВ “ТФ “Авіас” та ТзОВ “Стімтрейд” не були підтверджені згідно бази даних АІС “Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту”, оскільки декларація ТзОВ “ТФ “Авіас” за червень 2010 р. подана з нульовими показниками (з відміткою “недійсна”), а ТзОВ “Стімтрейд” декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р. не подавало і щодо вказаного товариства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2009 р. між позивачем (замовник) та ТзОВ ВТФ “Авіас” (постачальник) був укладений договір №ПК0259 на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується платіжними дорученнями, податковими накладними.

Окрім того, між позивачем та ТзОВ “Стімтрейд” існували відносини по поставці пластифікатору, що підтверджується податковими накладними.

Зазначені зобовязання були враховані позивачем при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та в сумах, підтверджених податковими накладними, включені у відповідний рядок декларації з податку на додану вартість.

На недійсність договорів чи їх безтоварний характер відповідач не посилався, а такі обставини з матеріалів справи не вбачаються.

Водночас, відповідач посилається на розбіжність між даними, задекларованими позивачем за наслідками виконання цих господарських договорів, та даними, задекларованими його контрагентами, виходячи з інформації, наявної в інформаційній базі даних відповідача. Однак, належних доказів на підтвердження таких фактів, зокрема, узгоджених контрагентами податкових повідомлень-рішень за відповідні періоди тощо суду не надано. Зі змісту акту вбачається, що такі висновки є припущеннями відповідача.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку контрагентом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного рішення внаслідок стверджуваного ненадходження цього податку до бюджету від продавця товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 11.10.2010 р. №0000402304/0/27426.

3.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Алпі-Львів” (79016, м. Львів, вул. Д.Апостола 14-В; код ЄДРПОУ 22421653) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 28.07.2011 року.