Постанова № 18132167, 21.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2011 р. № 2а-925/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.,

при секретарі Ткач Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Строкун І.Й.;

від відповідача: Томашівський О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеа-Трейд” до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова форми “Р” від 26.11.2010 р. №0001652320/4/20847,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Ідеа-Трейд”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова форми “Р” від 26.11.2010 р. №0001652320/4/20847 на суму 70851 грн., з яких 50608 грн. основний платіж, 20243 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 22.03.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, п передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно провів позапланову перевірку та безпідставно виніс оскаржуване рішення, ґрунтуючи свої висновки не на даних бухгалтерського обліку, а на співставленні даних інформаційної системи щодо виконання своїх зобовязань контрагентами позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається, зокрема, на несплату податку контрагентами позивача, наявність розбіжностей даних позивача з даними, задекларованими контрагентами. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача на підставі п. п. 3, 5 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Позивач посилається на те, що підстави для проведення такої перевірки були відсутні. Згідно із п. п. 3, 5 ст. 11-1 вказаного закону підставами для проведення позапланової перевірки можуть бути, зокрема, виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платних податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Однак, таке посилання позивача не тягне за собою автоматично незаконність оскаржуваних рішень, враховуючи, що в порядку ст. 11-2 вказаного закону, відповідач був добровільно допущений позивачем до проведення перевірки.

За результатами перевірки було складено акт №412/23-2/35444122 від 29.07.2010 р. “Про надання пояснень ТзОВ “Ідеа Трейд” код за ЄДРПОУ 35444122 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП “Львівкомфортгруп-К” код за ЄДРПОУ 35383018, ТзОВ “Стімтрейд” код за ЄДРПОУ 36353424, ТзОВ “Кронос-Логістік” код за ЄДРПОУ 35628370, ТзОВ фірма торговельний дім Маркет-Груп код за ЄДРПОУ 33114291 за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року”. Актом встановлено порушення п. п. 1.8., 7.4.1., 7.4.4., 7.7.5., 7.7.10. Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за квітень 2010 р. в сумі 50608 грн. З цієї підстави відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова форми “Р” від 26.11.2010 р. №0001652320/4/20847 на суму 70851 грн., з яких 50608 грн. основний платіж, 20243 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 р. між позивачем (дистрибютор) та ТзОВ “Кронос-Логістик” (постачальник) був укладений дистрибюторський договір №01/10-16, відповідно до якого постачальник передає товар дистрибютору, а останній здійснює його продаж своїм клієнтам і оплачує своєчасно постачальнику його вартість. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується товарно-транспортною накладною, податковою накладною, актами звірки взаєморозрахунків, платіжними дорученнями, видатковими та товарно-транспортними накладними. Станом на 30.04.2010 р. заборгованість позивача перед постачальником становить 278562,20 грн. При цьому, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, вказана організація не припинена як юридична особа.

Також, 01.01.2009 р. між позивачем та ТзОВ “Маркет-Груп” був укладений договір дистрибуції №LO-7, за яким ТзОВ “Маркет-Груп” зобовязався поставити позивачу товар, а позивач здійснювати за нього вчасну оплату. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами звірки взаєморозрахунків. Станом на 30.04.2010 р. заборгованість позивача становить 270778,50 грн. При цьому, з витягу з ЄДРПОУ вбачається, що вказаний субєкт не припинений як юридична особа.

01.10.2009 р. між позивачем та ПП “Львівкомфортгуп-К” був укладений договір про надання послуг №3001 про виконання комплексу робіт з організації перевезення вантажу, за яким ПП “Львівкомфортгруп-К” зобовязалось забезпечити відповідно до замовлення виконання комплексу робіт з організації перевезення вантажів та надання супутніх послуг. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується податковою накладною, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою. Станом на 30.04.2010 р. заборгованість позивача становить 1938520,85 грн. При цьому, з витягу з ЄДРПОУ вбачається, що вказана особа не припинена як юридична особа.

03.05.2009 р. та 03.05.2010 р. між позивачем та ТзОВ “Стімтрейд” були укладені договори оренди індивідуально-визначеного майна (устаткування), зокрема, від 03.05.2010 р., за яким позивач отримав в оренду виїзні стелажі для палетного зберігання на 350 палет. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується актом передачі-приймання орендованого майна від 03.05.2009 р., рахунками фактурами, актом №ОУ-040103 від 01.04.2010 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковою накладною, податковими накладними. При цьому, з витягу з ЄДРПОУ вбачається, що ТзОВ “Стімтрейд” не припинене як юридична особа.

На недійсність договорів чи їх безтоварний характер відповідач не посилався, а такі обставини з матеріалів справи не вбачаються.

Водночас, відповідач посилається на розбіжність між даними, задекларованими позивачем за наслідками виконання цих господарських договорів, та даними, задекларованими його контрагентами, виходячи з інформації, наявної в інформаційній базі даних відповідача. Однак, належних доказів на підтвердження таких фактів, зокрема, узгоджених контрагентами податкових повідомлень-рішень за відповідні періоди тощо суду не надано. Зі змісту акту вбачається, що такі висновки є припущеннями відповідача, оскільки відповідно до акту, інформація на запити відповідача до інших органів державної податкової служби ще не надійшла. На наявність такої інформації станом на дату розгляду справи судом відповідач не посилався.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку контрагентом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного рішення внаслідок стверджуваного ненадходження цього податку до бюджету від продавця товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова форми “Р” від 26.11.2010 р. №0001652320/4/20847.

3.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеа-Трейд” (79016, м. Львів, пл. Кн.Святослава 5; ЄДРПОУ 35444122) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2011 року.