Постанова № 18131628, 13.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 р. № 2а-10617/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: Андрієвська Н.Л.;

від відповідача: Мусійчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс” до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.10.2010 № 0001642302/0/27513 та №0001652302/0/27511; визнання протиправними дій ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо викладення в акті від 29.09.2010 р. №2441/23-2/20814012 висновку про завищення ТзОВ “Комерційний центр “Зевс” валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності обєкта оподаткування по нікчемних правочинах,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс”, м. Львів, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, м. Львів, про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.10.2010 № 0001642302/0/27513 на суму податку на прибуток 22389,60 грн., з яких 16188,90 грн. основний платіж, 6200,70 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0001652302/0/27511 на суму податку на додану вартість 18084 грн., з яких 12056 грн. основний платіж, 6028 грн. штрафні (фінансові) санкції; визнання протиправними дій ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо викладення в акті від 29.09.2010 р. №2441/23-2/20814012 висновку про завищення ТзОВ “Комерційний центр “Зевс” валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності обєкта оподаткування по нікчемних правочинах.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 11.01.2011 р. Розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, помилково вважаючи правочини нікчемними, а витрати не понесеними. Посилається на фактичне виконання умов договорів, отримання позивачем результату і сплати податку на додану вартість в ціні робіт. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на фіктивний характер договорів, відсутність документів, передбачених договорами, які б підтверджували фактичне їх виконання, результати камеральної перевірки контрагентів позивача по ланцюгах. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Комерційний цент «Зевс», що підтверджується актом від 29.09.2010 р. №2441/23-2/20814012 “Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний центр “Зевс” ЄДРПОУ 20814012 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року”. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 5.1, 5.2.1., ст. ст. 3, 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають корегуванню в частині відсутності обєкта оподаткування по нікчемних правочинах, заниження податку на прибуток в сумі 16818,90 грн.; порушення ст. ст.. 3, 4 п. п. 7.3.6., 7.2.1., 7.4.1., 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення податкових зобовязань по податку на додану вартість на загальну суму 88416,20 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 88938,90 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності обєкта оподаткування по нікчемних правочинах та заниження податку на додану вартість в сумі 12056 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 № 0001642302/0/27513 на суму податку на прибуток 22389,60 грн., з яких 16188,90 грн. основний платіж, 6200,70 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0001652302/0/27511 на суму податку на додану вартість 18084 грн., з яких 12056 грн. основний платіж, 6028 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається зі змісту акту, такі висновки зроблені відповідачем виходячи з акта №1020/23-0/33429317 від 10.06.2010 року планової виїзної перевірки ПП «НВО Пластикпром»за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., яким встановлено, що в зв'язку з нікчемністю договору поставки готової продукції від 23.02.2009 №23/02, укладеного з ПП «Стратос - Транзит», встановленого в акті невиїзної документальної перевірки ПП «Стратос-Транзит», з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.08 по 31.03.10 від 05.05.2010 №190/2300/36073272 ДПІ у Артемівському районі м. Луганська та безтоварності операцій по постачанню продукції, відсутні підстави для укладання угод по подальшій реалізації товару, а отже, на думку відповідача, позивач безпідставно задекларував валові доходи з метою безпідставного формування валових витрат у отримувачів (вигодонабувачів) продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП “НВО “Пластикпром” (постачальник) та позивачем (покупець) 05.01.2009 р. був укладений договір поставки готової продукції №05/01/09, за яким постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця ковпачок пластиковий з висувним пристроєм, а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його (п. 1.1.). Документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю: сертифікат якості, товаророзпорядчі документи, які складають невідємну частину договору (п. 1.3.). Поставка товару здійснюється транспортом постачальника (п. 3.3.). Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару у пункті поставки, про що робиться відмітка у товаросупроводжувальних документах (п. 3.2.).

Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується, зокрема, специфікаціями, накладними, податковими накладними, сертифікатом якості, товарно-транспортними накладними. Позивачем товар був оплачений, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Матеріалами справи також підтверджується, що отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності. Так, у відповідності до договору №3 від 01.02.2010 р. на виробництво та поставку горілки, укладеним між позивачем (замовник) та ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” (виробник), замовник надає виробникові власні таро-пакувальні матеріали, доручає виготовити горілку та зобовязується провести оплату на умовах, визначених цим договором, а виробник купує необхідну кількість таро-пакувальних матеріалів, бере на себе виготовлення та поставку горілки у відповідності до наданих замовлень (п. 1.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Посилання відповідача на ту обставину, що поставлений позивачу ПП “НВО “Пластикпром” товар був придбаний останнім у ПП “Стратос-Транзит”, провести зустрічну перевірку якого неможливо, оскільки таке не знаходиться за юридичною адресою, немає виробничих потужностей для виробництва товару, а відтак даний правочин між ПП “НВО “Пластикпром” та ПП “Стратос-Транзит” є нікчемним, у звязку із чим не може вважатись товарною і подальша операція між ПП “НВО “Пластикпром” та позивачем, не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Як вбачається з матеріалів справи, такий висновок відповідача ґрунтується на висновках акту невиїзної документальної перевірки ПП «Стратос-Транзит»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.08 по 31.03.10 від 05.05.2010 №190/2300/36073272 ДПІ у Артемівському районі м. Луганська та носить характер припущення, оскільки первинна документація вказаного субєкта щодо даної операції не була предметом перевірки.

Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог законодавства щодо подання звітності не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Тим більше, зазначена обставина не тягне за собою з необхідністю недійсність і наступних правочинів з тим самим товаром. Відсутність виробничих фондів не позбавляє організацію можливості залучити до виконання певних робіт інші організації чи придбання такого товару в іншого субєкта. Зазначеним спростовується посилання відповідача на нікчемність правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобовязань встановленим вимогам відповідають.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ. Згідно з п 2.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до компетенції контролюючих органів віднесено право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 чинного на момент проведення перевірки, а саме пп. 2.4.1, 2.4.2 п. 2.4, у висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Відповідно до п. 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка тощо). Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 р. № 584. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відповідачем безпідставно в акті перевірки викладається висновок про завищення скоригованого валового доходу на загальну суму 442080,8 грн. та завищення валових витрат за перевірений період на загальну суму 444694,5 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп..5.2.1 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (зарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуюче вищевикладене, позивач підставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з контрагентами. Розбіжності в даних посадкових декларацій позивача та його контрагентів за наявності у позивача підстав декларування відповідних значень, не тягне за собою висновок про незаконність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку. Позивач не несе відповідальності за правильність ведення бухгалтерського обліку контрагентами та повноту сплати ними податків.

Згідно із п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. При цьому, матеріали справи свідчать, що придбаний товар був фактично отриманий позивачем та використаний у власній господарській діяльності, чим спростовуються припущення відповідача щодо безтоварного характеру відносин сторін.

Згідно із п. 5.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. З урахуванням наведеного, позивач підставно включив понесені ним по оспорюваній операції витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку контрагентом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.10.2010 № 0001642302/0/27513 та №0001652302/0/27511.

3.Визнати протиправними дій ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо викладення в акті від 29.09.2010 р. №2441/23-2/20814012 висновку про завищення ТзОВ “Комерційний центр “Зевс” валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності обєкта оподаткування по нікчемним правочинам.

4.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс” (79007, м. Львів, вул. Базарна 20 А) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 15.07.2011 року.