Постанова № 18131472, 17.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2011 року Справа № 2а-6010/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Широкої К.Ю.

при секретарі Бородіній І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит» до державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.04.2011 № 0000152301, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит» до державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.04.2011 № 0000152301, в обґрунтування якого послався на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 року № 0000152301 державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області товариству з обмеженою відповідальністю «Техносбит» (далі ТОВ «Техносбит») за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4.п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податку на додану вартість» донараховано грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 575000 грн., а також 143750 грн. штрафної санкції.

Податкове повідомлення-рішення було оскаржене ТОВ «Техносбит» до державної податкової адміністрації в Луганській області.

Рішенням від 24.06.2011 року № 12569/28-08 про результати розгляду первинної скарги в задоволенні скарги було відмовлено.

Зазначене податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 04.04.2011 року № 36/23-31704813, згідно висновкам якого ТОВ «Техносбит» допустило порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4.п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податку на додану вартість», а саме було завищено податковий кредит на загальну суму 575000,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Майра» по договору, який є нікчемним.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки рішенням господарського суду Луганської області по справі № 1/42пд/2011 від 19.04.2011 року був задоволений зустрічний позов ТОВ «Техносбит» до ТОВ «Майра» про визнання договору поставки цукру дійсним задоволено в повному обсязі, а саме договір поставки № М-1907-1 КП, укладений 19.07.2010 року між ТОВ «Техносбит» та ТОВ «Майра», визнано дійсним.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 № 0000152301.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі ДПІ в м. Лисичанську) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях та додаткових поясненнях послався на наступне (а.с. 139-143).

Згідно із п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно Наказу ДПІ в м. Лисичанську від 23.03.11 № 273 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техносбит» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Майра» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та правомірності формування податкового кредиту по ПДВ з вказаним субєктом господарювання та податкових зобовязань по ПДВ по ланцюгу постачання. Перевіркою встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4.п.7.4. ст.. 7 Закону України «Про податку на додану вартість», а саме було завищено податковий кредит на загальну суму 575000,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Майра» по договору, який є нікчемним.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Техносбит”, ідентифікаційний код 31704813, зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області 16.10.2011 за № 13771070018000741 (а.с.22).

04 квітня 2011 року на підставі наказу ДПІ в м. Лисичанську від 23.03.11 № 273 у виконання вимог ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі службового посвідчення серія УЛГ № 031647 від 10.01.11, виданого ДПІ в м. Лисичанську, головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Хищевою Тетяною Миколаївною та на підставі службового посвідчення серія НОМЕР_2 від 01.02.2008 року, виданого ДПІ в м. Лисичанську, старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в м. Лисичанську, Літовченко Оленою Василівною, згідно ст. 79 Податкового Кодексу України, Наказу ДПІ в м. Лисичанську від 23.03.11 № 273 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техносбит» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Майра» за період з 01.10.10 по 31.12.10 та правомірності формування податкового кредиту по ПДВ з вказаним субєктом господарювання. За результатами якої складено акт № 36/23-31704813 від 04.04.11 року ( а.с. 27-53). В ході даної перевірки були досліджені первина документація, крім того за результатами перевірки встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.. 7 Закону України «Про податку на додану вартість», а саме було завищено податковий кредит на загальну суму 575000,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Майра» по договору, який є нікчемним. Висновок про нікчемність угоди в акті обґрунтовані Відповідачем з огляду на наступне: постачальник Позивача згідно угоди від 19.07.2010 року № М-1907-1КП ТОВ «Майра». В акті зазначено, що підприємство не має власних обігових грошових коштів (а.с.41) за рахунок яких можливо проведення розрахунків з постачальниками за придбання товару. З метою проведення розрахунків з постачальником за отриманий товар або перерахування попередньої сплати ТОВ «Майра» укладено договір від 01.07.2010 № 9 з ТОВ «АПК Улан» на підставі якого ТОВ «Майра» отримала на розрахунковий рахунок попередню сплату в сумі 11557596 грн. Згідно даних бази БЕСТ Звіт «ORAKL» ДПІ у Червонозаводському районі м.Харьків, встановлено, що ТОВ «АПК Улан» надало останню податкову звітність з податку на прибуток за півріччя 2010 року, останню податкову звітність з податку на додану вартість надано за липень 2010 року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.11.2011 року. Контрагенти ТОВ «АПК Улан» є також основними постачальниками цукру ТОВ «Майра» у жовтні грудні 2010 року. Як на нормативне правове обґрунтування Відповідач послався на ст.3, 42, ч.1 ст.207 ГК України, п.2 ст.215, 203, ч.1. ст. 216 ЦК України.

На підставі акту від 04.04.11 року № 36/23-31704813, 19 квітня 2011 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152301 яким збільшено суму податкового зобовязання (а.с. 25).

Вище зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до державної податкової адміністрації в Луганській області, в чому йому було в задоволенні скарги було відмовлено, про що свідчить рішення від 24.06.2011 року № 12569/28-08 про результати розгляду первинної скарги (а.с. 54).

Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тому суд вважає за потрібне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Фактичне здійснення господарських операцій, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Згідно п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи 19 липня 2010 року ТОВ «Техносбит» був складений договір поставки № М-1907-1 КП, укладений між ТОВ «Техносбит» та ТОВ «Майра» на поставку цукру (а.с. 59).

02 лютого 2011 року ТОВ «Техносбит» та ТОВ «Майра» уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № М-1907-1 КП від 19.07.2010 року та 15 лютого 2011 року між тім самими сторонами було укладено додаткову угоду до договору поставки № 2 (а.с. 104,105).

Рішенням господарського суду Луганської області по справі № 1/42пд/2011 від 19.04.2011 року був задоволений зустрічний позов ТОВ «Техносбит» до ТОВ «Майра» про визнання договору поставки дійсним - задоволено в повному обсязі, а саме договір поставки № М-1907-1 КП, укладений 19.07.2010 року між ТОВ «Техносбит» та ТОВ «Майра», визнано дійсним (а.с. 90-94).

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Техносбит» було завищено податковий кредит у загальній сумі 575000,00 грн. в тому числі за жовтень 2010 року на 200000,00 грн. за грудень 2010 року на 375000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Майра» по угоді яка є нікчемною.

Суд не погоджується з висновком Відповідача про нікчемність угоди № М-1907-1 КП від 19.07.2010 та вважає, що висновки Відповідача ґрунтується на припущеннях, доказів на підтвердження нікчемності угоди Відповідачем в судовому засіданні не надано.

Однак, позивачем на підтвердження правомірності господарських операцій з ТОВ «Майра» надано договір № М-1907-1 КП від 19 липня 2010 року (а.с.59-60), видаткових накладних з квитанціями оплати (а.с. 61-68), податкові накладні, які оформлені належним чином згідно вимог чинного законодавства, що не заперечується сторонами (а.с. 81-86). На підтвердження товарності угоди позивачем був наданий договір № 01\10\10-хр відповідального зберігання від 01.10.2010 (а.с. 120), акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання (а.с.122-126), договір № 18АР від 05.01.2010 оренди обєкта нерухомості (а.с.127), що підтверджує зберігання майна предмету договору поставки.

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, а також документи які підтверджують факт оплати за поставку продукції, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит.

Крім того, позивачем в судовому засіданні було надане рішення Господарського суду Луганської області від 19 квітня 2011 року № 1/42пд/2011 (а.с.90-94), яке набрало законної сили 30.04.2011 (а.с. 151).

Частиною 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлена відсутність підстав у відповідача для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення від 19.04.2011 № 0000152301, оскільки нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Майра» ґрунтується на припущеннях та не є підставою для збільшення кредитного зобовязання.

Інших доводів щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Відповідачем не наведено.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Майра» по угоді № М-1907-1 КП від 19 липня 2010 року.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2,11, 71, 94, 159-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит» до державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.04.2011 № 0000152301 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 № 0000152301 прийняте державною податковою інспекцією в місті Лисичанську Луганської області у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит», винесено на підставі Акту перевірки від 04.04.11 року № 36/23-31704813.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2011 року.

СуддяК.Ю. Широка