Постанова № 18128080, 18.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2011 р. справа № 2а/0570/6610/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт-Метал-Буд», м. Маріуполь

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 за дов. від 10.01.2011р.,

ОСОБА_2 за дов. від 14.07.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт-Метал-Буд» заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 9 грудня 2009 року № 0001712342/0, від 11 лютого 2010 року № 0001712342/1 про визначення суми податку на додану вартість в сумі 127482 грн., з яких за основним платежем 84988 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42494 грн., від 9 грудня 2009 року № 0001702342/0, від 11 лютого 2010 року № 0001702342/1 про визначення суми податку на прибуток в сумі 148106 грн., з яких за основним платежем 106237 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41869 грн., від 11 лютого 2010 року № 0000092342/1 про визначення суми штрафної санкції з податком на прибуток в сумі 11249 грн. 50 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість, доводить наявність належним чином оформлених документів бухгалтерського та податкового обліку за господарськими операціям, пов'язаними з діяльністю підприємства, що підтверджує правильність формування валових витрат та податкового кредиту. У письмовій заяві, поданої через канцелярію суду, позивач просив розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт-Метал-Буд» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34745749, перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній податковій інспекції м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100009629.

З 16 по 27 листопада 2009 року відповідачем була здійснена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13 грудня 2006 року по 30 червня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 2 грудня 2009 року № 2906/23-2/34745749 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

від 9 грудня 2009 року № 0001712342/0, від 11 лютого 2010 року № 0001712342/1 якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 127482 грн., з яких за основним платежем 84988 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42494 грн.;

від 9 грудня 2009 року № 0001702342/0, від 11 лютого 2010 року № 0001702342/1, якими визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 148106 грн., з яких за основним платежем 106237 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41869 грн.;

від 11 лютого 2010 року № 0000092342/1, яким застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 11249 грн. 50 коп.

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), а також норми підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин

Перевіркою встановлено, що позивачем, внаслідок порушення вищезазначених норм, занижено податок на прибуток на суму 106237 грн., у тому числі 3 квартал 2007 року у розмірі 28070 грн., 2 квартал 2008 року у розмірі 6917 грн., 3 квартал 2008 року у розмірі 8750 грн., 4 квартал 2008 року у розмірі 12500 грн., 1 квартал 2009 року у розмірі 50000 грн. Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок завищення позивачем валових витрат у загальній сумі 424945 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 112278 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 27667 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 35000 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 50000 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 200000 грн. Склад порушення визначений пунктом 3.1.2 акту перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, завищення валових витрат позивачем відбулося у зв'язку із віднесення до складу валових витрат витрати по отриманим послугам, а саме консультації по питаннях комерційної діяльності, які не повязані із господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Онікс» як виконавцем були укладені договір від 26 серпня 2007 року № 26/10 та додатки № 1 та № 2 до даного договору від 26 вересня 2007 року та від 1 вересня 2007 року, договір від 11 березня 2009 року № 2001-09, договір від 1 червня 2008 року № 01/08 з додатком № 1 до даного договору. Як вбачається з даних договорів та додатків до них, виконавець надає замовнику консультації по питаннях комерційної діяльності, а саме проведення аналізу ринку збуту металопродукції виробництва ВАТ ММК ім. Ілліча, м. Маріуполь (аналіз ринку збуту в межах України та аналіз рину збуту поза межами України), проведення дослідження конкуруючих підприємств, проведення маркетингових досліджень, аналіз ситуації на ринку, конкурентний аналіз. Між сторонами вищенаведених договорів підписані акти прийому-передачі виконаних робіт, в яких наведено перелік послуг, виконаних виконавцем за договором, а саме від 26 серпня 2007 року на загальну вартість робіт 29166 грн. 77 коп. (аналіз ринку збуту в межах України, проведення дослідження конкуруючих підприємств, проведення маркетингових досліджень, аналіз ситуації ринку, конкурентний аналіз); від 30 вересня 2007 року на загальну суму робіт 83111 грн. 67 коп. (аналіз ринку збуту в межах України, проведення дослідження конкуруючих підприємств, проведення маркетингових досліджень, аналіз ситуації ринку, конкурентний аналіз); від 30 червня 2008 року на загальну вартість робіт 27666 грн. 67 коп. (аналіз ринку збуту металопродукції виробництва ВАТ ММК ім. Ілліча); від 20 вересня 2008 року на загальну вартість робіт 35000 грн. (аналіз ринку збуту металопродукції виробництва ВАТ ММК ім. Ілліча); від 25 жовтня 2008 року на загальну вартість робіт 50000 грн. (аналіз ринку збуту металопродукції виробництва ВАТ ММК ім. Ілліча); від 23 березня 2009 року на загальну вартість робіт 100000 грн. (аналіз ринку збуту металопродукції виробництва ВАТ ММК ім. Ілліча); від 23 березня 2009 року на загальну вартість робіт 100000 грн. (аналіз ринку збуту металопродукції виробництва ВАТ ММК ім. Ілліча). Всього отримано послуг (робіт) на загальну суму 424945 грн., витрати за якими включені позивачем до складу валових витрат. Як зазначено в акті перевірки, оплата проведена позивачем за отримані послуги не у повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 1 липня 2009 року складала 120000 грн.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Онікс» були видані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту, а саме від 23 березня 2009 року на загальну суму 120000 грн., в тому числі податок на додану вартість 20000 грн., від 30 червня 2008 року на загальну суму 33200 грн., в тому числі податок на додану вартість 5533 грн. 33 коп., від 25 жовтня 2008 року на загальну суму 60000 грн., в тому числі податок на додану вартість 10000 грн., від 20 вересня 2008 року на загальну суму 42000 грн., в тому числі податок на додану вартість 7000 грн., від 30 червня 2008 року на загальну суму 33200 грн., в тому числі податок на додану вартість 5533 грн. 33 коп., від 30 вересня 2007 року на загальну суму 99734 грн., в тому числі податок на додану вартість 16622 грн. 33 коп.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Проаналізувавши норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання результатів робіт, послуг (у випадку, якщо оплата робіт, послуг здійснюється після їх надання). Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. Однак, до документів, які засвідчують факт придбання робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання результатів робіт, послуг. Норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також передбачають обовязкову наявність змісту господарської операції. Проаналізувавши норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З досліджених судом актів прийому-передачі виконаних робіт вбачається, що змістом господарських операцій є отримання позивачем послуг, а саме консультації по питаннях комерційної діяльності: проведення аналізу ринку збуту металопродукції виробництва ВАТ ММК ім. Ілліча, м. Маріуполь (аналіз ринку збуту в межах України та аналіз рину збуту поза межами України), проведення дослідження конкуруючих підприємств, проведення маркетингових досліджень, аналіз ситуації на ринку, конкурентний аналіз. З акту перевірки вбачається, що відповідачу до перевірки були надані первинні документи, з яких встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду працює з постійними покупцями металопродукції. Суд не приймає посилання позивача на те, що консультаційні послуги придбавалися для знаходження нових покупців продукції, оскільки в актах прийому-передачі відсутня інформація про потенційних покупців, будь-які результати проведених досліджень та взагалі суть таких досліджень. Суд зазначає, що в аналізах ринку збуту, наданих суду позивачем, відсутні дати їх складення та конкретний період дослідження, зазначені тільки роки - 2007 рік та 2008 рік, однак акти прийому-передачі виконаних робіт складені 26 серпня 2007 року, 30 вересня 2007 року, 30 червня 2008 року, 20 вересня 2008 року, 25 жовтня 2008 року, 23 березня 2009 року, що унеможливлює здійснити співвідношення актів виконаних робіт із наданими аналізами збуту як доказів фактичного надання даних послуг позивачу, так само як і їх використання позивачем у господарській діяльності. Інших доказів фактичного здійснення робіт (послуг) позивачем суду не надано. Суд також зазначає, що в актах прийому-передачі виконаних робіт відсутні посилання на наявність будь-яких аналізів чи досліджень у письмовому вигляді. Позивачем суду не доведений зв'язок між придбанням консультаційних послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання, а також та обставина, що саме отримання позивачем консультаційних послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Онікс» призвело до укладення нових договорів з контрагентами.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як субєктом владних повноважень доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України з огляду на відсутність доказів як фактичного отримання позивачем консультаційних послуг, так і наміру отримати або отримання економічної вигоди позивачем як наслідку придбання таких послуг, щоб підтвердило зв'язок послуг із господарською діяльністю підприємства. Обґрунтованість донарахування спірними рішеннями податку на прибуток та податку на додану вартість посвідчує правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт-Метал-Буд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 9 грудня 2009 року № 0001712342/0, від 11 лютого 2010 року № 0001712342/1 про визначення суми податку на додану вартість в сумі 127482 грн., з яких за основним платежем 84988 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42494 грн., від 9 грудня 2009 року № 0001702342/0, від 11 лютого 2010 року № 0001702342/1 про визначення суми податку на прибуток в сумі 148106 грн., з яких за основним платежем 106237 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41869 грн., від 11 лютого 2010 року № 0000092342/1 про визначення суми штрафної санкції з податком на прибуток в сумі 11249 грн. 50 коп. відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 22 липня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.