Постанова № 18127969, 22.08.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/4656/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача Федоренко Р.В.,

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця»до Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій противоправними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця», звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.11 №0000882301 з податку на додану вартість в сумі 1568648 грн. та про визнання противоправними дій ДПІ із самостійного тлумачення змісту правочинів ТОВ ПФК «Столиця» з ПП «Агропрайд».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Викладені в акті перевірки від 28.03.11 №1812/24/23-206/35822263 висновки податкового органу є помилковими, господарські взаємовідносини між Позивачем та ПП «Агропрайд» відбувались в межах правочину, який відповідає вимогам закону, означені господарські взаємовідносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами платників податків. Враховуючи наведене, віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у вартості придбаних у ПП «Агропрайд» послуг, до складу податкового кредиту є правомірним та відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивач вважає винесене за результатами зазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення в частині нарахування сум податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 1568648 грн. противоправними та таким, що підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, зазначивши про відсутність в податковому законодавстві положень, які б надавали податковому органу право тлумачити зміст правочинів та визнавати їх нікчемними, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську, з поданим позовом не погодився, мотивувавши свою незгоду наступним. Позивачем був сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Агропрайд». Відносно зазначеного контрагента позивача ДПІ був отриманий акт перевірки ДПІ у м.Херсоні від 03.03.11, за змістом якого перевіркою встановлені порушення підприємством ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а податкові зобовязання, сформовані за рахунок контрагентів, в тому числі ТОВ «ПФК «Столиця», визнані нікчемними. Враховуючи висновки зазначеного акту, ДПІ у м.Дніпродзержинську зроблені висновки щодо порушення ТОВ «ПФК «Столиця» п.1.3 ст.1, ст.3, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого податковим органом зменшено суму податкового кредити та визначено суму податку на додану вартість із штрафними санкціями, що підлягає сплаті до бюджету.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, додавши, що розрахунки між позивачем та його контрагентом зроблені у вексельній формі, що з огляду на положення п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», не змінює суму податкового кредиту або податкового зобовязання, а також послався на наявність постанови про порушення кримінальної справи по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва ПП «Агропрайд». З наведених обставин просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову. В судове засідання, призначене на 16.08.11, представник відповідача не зявився, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки суду не повідомив. З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю відповідача субєкта владних повноважень, який про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, та особисто директора ТОВ «ПФК «Столиця», дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, з 21.02.11 по 21.03.11 ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПФК «Столиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.10. Перевірка проведена на підставі направлення від 21.02.11 №135 та відповідно до Наказу ДПІ від 25.01.11 №164. Результати перевірки оформлені Актом від 28.03.11 №1812/24/23-206/35822263. З посиланням на зазначений акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.04.11 №0000882301 з податку на додану вартість на загальну суму 2352972 грн.

Судом зясовано, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували, зокрема, відображені в акті від 28.03.11 №1812/24/23-206/35822263 судження податкового органу про нікчемність правочину, укладеного в квітні 2010р. позивачем із контрагентом ПП «Агропрайд», та висновки щодо заниження податку на додану вартість у жовтні 2010 р. у розмірі 1479442 грн. через порушення позивачем п.1.3 ст.1, ст.3, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зауважує на наступному.

Між позивачем та його контрагентом ПП «Агропрайд» укладений договір від 01.04.10 №0110-А, на виконання якого ПП «Агропрайд» були надані позивачу посередницькі послуги з приводу підбору субєктів господарювання, яким в подальшому позивачем був проданий та поставлений природний газ. Вартість отриманих послуг дорівнює 8899022,84 грн., в тому числі ПДВ 1483170 47 грн. В матеріалах справи наявні акт №1 про виконані роботи від 31.10.11, а також звіти від 26.04.11 №1, від 28.05.10 №2, від 21.06.10 №3, від 29.06.10 №4, від 29.06.10 №5, від 30.06.10 №6, від 28.07.10 №7, від 29.07.10 №8, від 30.08.10 №9, від 30.09.10 №10, від 30.09.10 №11, від 31.10.10 №12, складені з виконання договору від 01.04.11 №0110-1.

Судом також встановлено, що ПП «Агропрайд» на суму наданих на виконання договору від 01.04.11 №0110-1 послуг виписані податкові накладні (а.с.34-45) на загальну суму 8899022,84 грн., в тому числі ПДВ 1483170, 47 грн.

Судовим оглядом зазначених первинних документів встановлено, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені на паперових носіях та мають необхідні обовязкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. Так, в вищезазначених акту та звітах чітко вказано, які саме дії були здійснені контрагентом позивача в процесі надання посередницьких послуг та які договори в подальшому були укладені позивачем з субєктами господарювання, котрі в результаті досліджень ПП «Агропрайд» та проведених переговорів, придбали у позивача природний газ. Таким чином, з їх змісту просліджується конкретний персональний підхід до завдання договору від 01.04.10, які виконані в повному обсязі.

Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час існування зазначених правовідносин, далі - Закон №168)) визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Так, податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених судом встановлена їх відповідність наведеним вимогам заповнення (а.с.34-45).

В ході проведення перевірки посадовим особам ДПІ зазначені первинні документи, в тому числі податкові накладні, також були дослідженні та відображені в акті перевірки, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи судом була визнана обовязковою явка в судове засідання директора ТОВ «ПФК «Столиця» ОСОБА_3, котрий безпосередньо укладав та підписував договір з ПП «Агропрайд», який навів в судовому засіданні обставини укладення договору, акту виконаних робіт та звітів, а також обставини отримання послуг від ПП «Агропрайд». Згідно з поясненнями директора ОСОБА_3 ПП «Агропрайд» на виконання укладеного договору від 01.04.10 в період з квітня по листопад 2010 року здійснювало надання посередницьких послуг в сфері підбору субєктів господарювання, які здійснюють продаж та вжиття природного газу в Україні, що відображено у звітах. В результаті наданих послуг були виявлені потенційні покупці природного газу, які в подальшому виявили зацікавленість та придбали природний газ у ТОВ «ПФК «Столиця» на умовах останнього (ТОВ «Морінвестгрупп», ВАТ «Укрзакардонгеологія», ТОВ «Оберон Трейд», ТОВ «Регіон-Газ», ТОВ «Компанія Юкос» тощо). Загалом в результаті реалізації договору ТОВ «ПФК «Столиця» збільшило свій фінансовий стан на 292932 грн., тобто, використавши в своїй господарській діяльності надані ПП «Агропрайд» послуги, отримало вигоду.

Наведені судом фактичні дані договір від 01.04.10 №0110-А, акт №1 про виконані роботі від 31.10.11, звіти від 26.04.11 №1, від 28.05.10 №2, від 21.06.10 №3, від 29.06.10 №4, від 29.06.10 №5, від 30.06.10 №6, від 28.07.10 №7, від 29.07.10 №8, від 30.08.10 №9, від 30.09.10 №10, від 30.09.10 №11, від 31.10.10 №12, податкові накладні, виписані ПП «Агропрайд» на виконання договору від 01.04.10 №0110-А, відомості пояснень, наданих в судовому засідання директором ОСОБА_3 - які є доказами у розумінні ст.69 КАС України, свідчать про реальність господарських операції за договором від 01.04.10 №0110-А, укладеним між позивачем та ПП «Агропрайд».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному разі, як вбачається з установлених в судовому засіданні фактичних даних та підтверджується матеріалам справи, контрагентом позивача складені податкові накладні, що свідчать про факт оплати позивачем відповідних сум ПДВ у складі вартості отриманих послуг.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що розрахунки за отримані послуги проведені позивачем у вексельній формі. Твердження ДПІ щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за такою операцією, оскільки оплату було здійснено позивачем шляхом передачі векселів без їх фактичного погашення, є необґрунтованими.

Так, особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів на той час були врегульовані п.4.8 ст.4 Закону №168, абзацом третім якого передбачено, що для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. З наведеного суд робить висновок, що видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобовязань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

Суд зауважує, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух послуг (або товарів), тобто факт їх надання, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання послуг (чи товарів) із дотриманням вимог п.7.4 ст.7 Закон №168 є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість навіть у тому разі, якщо розрахунки за такі послуги (або товар) взагалі ще не здійснені, проте встановлена реальність вчинення господарської операції та зв'язок між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Аналіз зазначених положень закону, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ПП «Агропрайд» дає підстави суду для висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операціями за договором від 01.04.10 №0110-А, а відтак включення позивачем податкових накладених за таким договором на суму 1483170, 47 грн. до складу податкового кредиту є правомірним.

З приводу посилання ДПІ в акті перевірки та запереченнях проти позову на акт перевірки ДПІ м. Херсона відносно ПП «Агропрайд» щодо нікчемності правочинів через недоодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та посилання на нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом ПП «Агропрайд», суд відмічає наступне.

Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом ПП «Агропрайд» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.

З приводу наданої ДПІ Постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 15.03.11 суд зазначає наступне. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. З огляду на викладене, постанова від 15.03.11 не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності спірної операції, позаяк відповідно до цієї постанови кримінальну справу порушено по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, отже не у відношенні посадових осіб позивача щодо прийняття ними участі в операціях, які були предметом дослідження.

Таким чином, висновки субєкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Агропрайд» до податкового кредиту через п.1.3 ст.1, ст.3, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» спростовані дослідженими в судовому процесі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення в частині його оскарження належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «ПФК «Столиця» про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ м. Дніпродзержинську від 11.04.11 №0000882301 в частині нарахування грошових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1479442 грн. та штрафних санкцій у розмірі 739721 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання дій ДПІ м. Дніпродзержинську із самостійного тлумачення змісту правочинів ТОВ ПФК «Столиця» з ПП «Агропрайд» противоправними, суд зазначає, що такі дії процедурно співпадають з діями по складанню податковим органом акту перевірки. За змістом положень ПК України, зокрема ст.86, дії по складанню акту за результатами проведеної перевірки відносяться до повноважень органів державної податкової служби. Оскільки такі дії податкового органу не породжують будь-яких обовязків у платника податків та не порушують права останнього, позов в означеній частині підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, при цьому, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця» до Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинську задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинську від 11.04.11 №0000882301 в частині нарахування грошових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1479442 грн. та штрафних санкцій у розмірі 739721 грн.

Адміністративний позов в частині вимог про визнання дій Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинську із самостійного тлумачення змісту правочинів ТОВ ПФК «Столиця» з ПП «Агропрайд» противоправними - залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Столиця» (код ЄДРПОУ 35822263) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс постанови виготовлений 19.08.11.

Суддя А.О. Коренев