Постанова № 18125869, 18.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2011 р. (10:51) Справа №2а-390/11/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, дов.від 20.12.2010р.,

відповідача – ОСОБА_2, державний податковий інспектор, дов.№7763/9/10-0 від 20.10.2008р., ОСОБА_3, головний державний податковий інспектор, дов.№5904/9/10-0 від 19.08.2009р., ОСОБА_4, державний податковий інспектор, дов.№7776/9/10-0 від 22.10.2008р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Комунального підприємства «Гурзуф», смт.Гурзуф, м.Ялта,

до відповідача Державної податкової інспекції в м.Ялта АР Крим, м.Ялта,

про визнання протиправними та скасування рішень.

Обставини справи: КП «Гурзуф» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Ялта АР Крим:

§          №0001761502/0 від 21.06.2010р. ;

§          №0001761502/1 від 03.08.2010р.;

§          №0001761502/2 від 03.09.2010р.;

§          №0001761502/3 від 29.11.2010р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки є безпідставними, оскільки КП «Гурзуф» здійснило виправлення помилки в декларації за січень 2010р., збільшивши суму податкового кредиту на суму 18632,33 грн., яка підлягала включенню в січні 2007р., тобто у межах строку давності визначеному ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач проти позовних вимог заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що від позивача не надходило скарг про відмову постачальника надати податкові накладні або про порушення ним порядку її заповнення. Крім того зазначив, що період, за який надана податкова накладна вже був охоплений плановою документальною перевіркою.

Під час розгляду справи, представником позивача надавалися письмові пояснення, згідно яких в податковій декларації за січень 2010р., в додатку 5, була допущена помилка в частині зазначення періоду виписки податкової накладної №8 від 26.01.2007р. на суму 111794,00 грн., в т.ч. ПДВ 18632,33 грн. (помилково вказано січень 2010р., тоді як період виписки податкової накладної є січень 2007р.). Зазначена помилка була виправлена уточнюючим розрахунком №30775, який було подано 05.05.2010р.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свободи та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону №509).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

ДПІ в м.Ялта АР Крим в період з 11.05.2010р. по 17.05.2010р. проведено документальну невиїзну перевірку КП «Гурзуф» з питань дотримання податкового законодавства України з питань правомірності формування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за січень 2010р.

За результатами перевірки було складено акт №1511/15-2/33318333 від 17.05.2010 року (а.с.14-25), в якому встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 18623 грн.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем 21.06.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/0 (а.с.10) про визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 26085 грн. в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем була подана до ДПІ в м.Ялта АР Крим відповідна скарга.

За результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення №15356/10/25-0 від 26.07.2010р., згідно якого збільшується на 1863 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій податкового зобов’язання з ПДВ, визначеному у податковому повідомленні-рішенні №0001761502/0 від 21.06.2010р., а скарга – без задоволення.

У зв’язку з чим, 03.08.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/1 (а.с. 11) про визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 26085 грн., в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА в АР Крим 30.08.2010р. прийнято рішення №2033/10/25-023, згідно якого податкове повідомлення-рішення №0001761502/0 від 21.06.2010р., з урахуванням рішення ДПІ в м.Ялта АР Крим №15356/10/25-0 від 26.07.2010р., залишено без змін, а скарга – без задоволення.

У зв’язку з чим, 03.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/2 (а.с.12) про визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 26085 грн. в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, 17.11.2010 року Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення №12269/6/25-0515, яким залишено без податкове повідомлення-рішення №0001761502/0 від 21.06.2010р., з урахуванням рішення ДПІ в м.Ялта АР Крим №15356/10/25-0 від 26.07.2010р. та рішення ДПА в АР Крим від 30.08.2010р. №2033/10/25-023, а скарга без задоволення.

У зв’язку з чим, 29.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/3 (а.с. 13) про визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 26085 грн. в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн.

Не погодившись з рішеннями органів податкової служби, прийнятими в адміністративному порядку, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про часткове оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність нарахування основних зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) був Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі-Закон №2181, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі - Закон №168, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв’язку з висновком відповідача про те, що розмір податку, зазначеного платником по декларації з ПДВ за січень 2010р., є меншим, ніж встановлено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні вказаної декларації, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту у січні 2010р. на загальну суму податку на додану вартість 18632 грн. по контрагенту ТОВ «ДСУ-44» по податкові накладній №8 від 26.01.2007р.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, Закон №168 не встановлює будь-яких обмежень на тривалість використання платником податків права на податковий кредит, тому це питання регламентується загальними нормами, а саме – п.15.3.1.п.15.3. ст.15 Закону №2181 і становить 1095 днів.

Крім того, підпунктом 5.1 пункту 5 статті 5 Закону №2181 передбачено, що платник податку має право виправити показники раніше поданої податкової декларації, подавши уточнюючий розрахунок або не подавати його, якщо такі уточнені показники декларуються платником податку в складі податкової декларації за будь-який наступний період.

Аналогічна позиція міститься в Листі ДПА України № 10787/6/15-1416 від 29.11.04р., де вказано, що відповідно до частини другої п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, платник за наявністю у нього відповідних податкових накладнихмає право на коригування сум податкових зобов’язань перед бюджетом та включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2007р. ТОВ «ДСУ-44» (податковий номер 328771301128) виписана позивачу податкова накладна №8 на загальну суму 111794,00 грн., в т.ч. ПДВ – 18632,33 грн. (а.с.38).

22.02.2010р. позивачем подана податкова декларація з ПДВ за січень 2010р. (звітна, а.с.39-40), в якій задекларована сума податкового кредиту на рівні 31996 грн. (з урахуванням коригування податкового кредиту на суму 9215) грн.

Згідно розділу ІІ додатку 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за січень 2010р. (а.с.42), до складу податкового кредиту включена, зокрема сума в розмірі 18632,33 за податковою накладною від контрагента з податковим номером 328771301128 та періодом виписки – 01.2010р.

В подальшому, 05.05.2010р. позивачем подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень 2010р.(а.с.128)

Згідно розділу ІІ додатку 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до Уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, позивач зазначив суму податкового кредиту з від’ємним значенням на рівні 18632,33 грн. за податковою накладною від контрагента з податковим номером 328771301128 та періодом виписки – 01.2010р. та зазначив суму податкового кредиту з позитивним значенням на рівні 18632,33 грн. за податковою накладною від контрагента з податковим номером 328771301128 та періодом виписки – 01.2007р.(а.с.129).

Таким чином, сума в розмірі 18632,33 грн. за податковою накладною №8 від 26.01.2007р. прийняла участь у формуванні податкового кредиту лише в травні 2010р. шляхом включення зазначеної суми уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень 2010р., тобто зі сплином 1095 днів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення про визначення суми податкового зобов’язання з податок на додану вартість в розмірі 26085 грн. в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн., хоч і прийнятого з інших підстав і про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, та, як наслідок, необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 18.08.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 23.08.2011р.

На підставі викладено, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.