Рішення № 18121815, 05.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р. Справа № 5023/5919/11

вх. № 5919/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - НОМЕР_1 довіреність №37-3 від 22.05.11 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмежено відповідальністю "Будівельник", м. Харків 3-я особа <Текст >

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю "Євро Лізинг" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмежено відповідальністю "Будівельник" грошових коштів у розмірі 419 459,72 грн., яка складається з: заборгованість у розмірі 389 723,23 грн., пені у розмірі 8 983,18 грн., 3% річних у розмірі 3 259,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17 493,66 грн., які виникли унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань відповідно договору фінансового лізингу №385 від 24.07.2007 року, який укладено між позивачем та відповідачем. крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 4 194,60 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребуваня судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

24.07.2007р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансове лізингу № 385 (далі - Договір лізингу).

Позивачем на виконання своїх зобов"язань було надано надано послуги згідно Договору в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме Позивачем на підставі Замовлень на транспортні засоби №№ 385/001 та 385/0 від 24.07.2007р., 385/003 від 08.08.2007р. було надано Відповідачу:

- Самоскид МАN 41.400 8*4 ВВ-WW, шасі №WMAHW3ZZ07M486741, реєстраційний № АА0418ЕН;

- Самоскид МАN 41.400 8*4 ВВ-WW, шасі №WMAHW3ZZ07M486685, реєстраційн, № АА0416ЕН;

-Автобетонозмішувач АБС-7ДА на базі КАМАЗ 53229, шасі № ХТС53229R72300060, реєстраційний № АА7332ЕВ, що підтверджується відповідними Акт приймання - передачі.

Згідно п. 5.1 Договору лізингу, за переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання і завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в "Плані Лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Згідно п. 5.2 Договору лізингу Лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ;

- комісію Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ;

- технічне та сервісне обслуговування, інші витраті Лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору.

Сторонами Договору лізингу було підписано План лізингу №385/001 24.07.2007р. зі Змінами від 24.10.2007р. , 14.09.2008р. та 28.10.2010р.; План лізингу № 385/002 від 24.07.2007р. зі Змінами від 24.10.2007р., 14.09.2008р. та 28.10.2010р.; План лізингу № 385/003 від 08.08.2007р. зі Змінами від 04.09.2007р. , 14.09.2008р. та 28.10.2010р., що є невід'ємною частиною Договору, встановлено строки сплати (Відповідачем Лізингоодержувачем) лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.16 Договору лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

У порушення Відповідачем зобов'язань за Договором лізингу він не здійснював сплату Лізингових платежів належним чином.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 389 723,23 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 8 983,18 грн., 3% річних у розмірі 3 259,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 493,66 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 16.1 Договору лізингу передбачено, що при порушенні Лізингоодержувачем зобов"язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цим Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "Будівельник" (61141, м. Харків, вул. Космічна, 21, поштова адреса: 63343, Харківська область, Красноградського району, с. Наталине, вул. Радянська, 77, код ЄДРПОУ 31234033, р/р 26001278343001 Красноградське відділення Харківського ГРУ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "Євро Лізинг" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741, п/р №2650643 в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", м. Київ, МФО 322755) 419 459,72 грн., яка складається з: заборгованість у розмірі 389 723,23 грн., пеня у розмірі 8 983,18 грн., 3% річних у розмірі 3 259,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 493,66 грн., державне мито у розмірі 4 194,60 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/5919/11

Повне рішення складене 07 вересня 2011 року.