Рішення № 18121759, 02.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2011 р. Справа № 67/168-10

вх. № 10525/6-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 за дов.№17-13/11 від 15.01.2011 року.

відповідача - ОСОБА_1 за дов. від 16.12.2010 року, 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" 3-я особа <Текст >

до Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Куп"янськ 3-я особа <Текст >

про заборону неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності та стягнення 99165,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз", м.Львів (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Куп"янськ про заборону неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності та відшкодування упущеної вигоди в розмірі 99165,66 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне використання торгівельної марки, запатентованого промислового зразка, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23 грудня 2010 року о 10:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2011 року по справі 67/168-10 було продовжено строк вирішення спору по справі №67/168-10 за межі встановленні ч. 1, ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву у судовому засіданні до "08" лютого 2011 р. о 12:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2011 року клопотання представника позивача про призначення експертизи було задоволено. Призначено по справі №67/168-10 експертизу об'єктів інтелектуальної власності. Доручено проведення експертиз експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса та надіслано матеріали справи до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса для підготовки висновку. Провадження у справі 67/168-10 зупинено .

29 серпня 2011 року до господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса надійшов висновок судової експертизи об"єктів інтелектуальної власності по справі 67/168-10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року було поновлено провадження у справі 67/168-10 та розгляд справи призначено на "02" вересня 2011 р. о 10:30 год.

До господарського суду Харківської області 01.09.2011 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх.16728), відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Надав пояснення по сіті справи .

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі, надав додаткові документи. Надав пояснення по суті справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України ( надалі ЦК України) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ст. 494 Цивільного кодексу України).

У пунктах 3, 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що право власності на знак засвідчується свідоцтвом; обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз»є власником концептуального бренду «ОККО»згідно свідоцтв на знаки для товарів і послуг №№ 30207, 117413 та патентів на промислові зразки №№ 4416, 4618. Зазначений бренд характеризується набором визначених атрибутів, принципів, норм і правил оформлення зовнішнього вигляду автозаправних станцій та обслуговування клієнтів (стандарти «ОККО»). Згідно патенту № 4416 від 15.02.2001 року правова охорона надана окремо і оформленню стели АЗС - рекламно-інформаційного табло.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На сьогодні ст. 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Судовий захист інтересів осіб, відповідно до п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України.

Як спосіб захисту прав субєктів господарювання також може бути застосований такий спосіб як припинення правовідношення, що передбачений ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК цивільне право може бути захищено й в інший спосіб, що передбачений законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, Позивачу належать майнові права на знак для товарів та послуг, передбачені ст. 495 ЦК України, ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, а саме:

1) право на використання знака для товарів та послуг (торговельної марки);

2) виключне право дозволяти використання знака для товарів та послуг (торговельної марки);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню знака для товарів та послуг (торговельної марки), в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом, а право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Відповідно до ст. 16 зазначеного закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.

Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, повязану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у звязку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Як вбачається з матеріалів справи, також підтверджується наявним в матеріалах справи висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса, Відповідачем здійснюється експлуатація автозаправної станції (АЗС) з використанням у її оформленні об'єктів права інтелектуальної власності, що належать ПАТ «Концерн Галнафтогаз»(позивачу).

При цьому, як зазначає позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами ПАТ «Концерн Галнафтогаз»не надавало будь-яку згоду Відповідачу на використання у власній господарській діяльності елементів зареєстрованих знаків для товарів і послуг та/або на відтворення запатентованого промислового зразка (цінового табло). Факт використання Відповідачем зазначених об'єктів свідчить про навмисне вчинення дій, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності і які спрямовані на експлуатацію ділової репутації мережі автозаправних станцій «ОККО».

Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України (ст. 20 Закону). Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобовязаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку (ст. 21 Закону). Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у звязку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розвязують, зокрема, спори про: встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення прав власника свідоцтва.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 господарського кодексу україни (надалі ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів. Кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав субєктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України, торговельні марки (знаки для товарів та послуг) є об'єктами права інтелектуальної власності.

За ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: 1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; 4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання обєкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Судом також встановлено, що Позивач не укладав з Відповідачем ніяких договорів (ліцензій) на право використання вищезазначеної торговельної марки.

Згідно ст. 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену ЦК України, іншим законом чи договором. Відповідно до ч. 3 ст. 157 ГК України свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу.

У відповідності до норм ст. 432 ЦК України, ст. 20 ЗУ “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та ст. 16 ЦК України захист порушених Відповідачем прав інтелектуальної власності Позивача може бути здійснений у способи визначені останніми.

Крім того, суд зауважує, що представник відповідача по справі взагалі заперечував факт використання на АЗС (Харківська область, Печенізький район, с.м.т. Печеніги, вул. Незалежності, буд. 1) цінового табло, що у своєму оформленні містить запатентовану кольорову гаму та зображення грифона (крилатого лева) жовтого кольору, зазначені твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса, відповідно до якого було встановлено те, що відповідачем (ПП ОСОБА_3) на автозаправній станції за адресою: смт. Печеніги по вул. Незалежності, 1, у її оформленні використовувалися зображувальні елементи знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 30207, 117413, що належать ПАТ «Концерн Галнафтогаз», та не використовувалися промислові зразки за патентами № № 4416, 4618, 10237, що належать ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

Крім того, в матеріалах справи міститься Відгук від 29.11.2010 року представника у справах інтелектуальної власності (Патентного повіреного) ОСОБА_5 щодо факту використання приватним підприємцем ОСОБА_3, знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №30207 та промислового зразка «Табло рекламне інформаційне»за патентом України №4416, власником якого є ПАТ «Концерн Галнафтогаз», м.Львів. Відповідно до якого, зазначено, що відповідач по справі застосовує на автозаправочній станції в смт. Печеніги, Харківської обл. знак, який відрізняється від зареєстрованого знака за свідоцтвом України № 30207 лише окремими елементами, які це не змінюють в цілому відмітності знака, а також те, що він застосовує зображення знака на заправочних колонках пального, а також як вивіску для продажу пального, пропонування та надавання послуг автозаправочної станції, тобто, застосовує знак для товарів і послуг, що входять до переліку товарів і послуг заявлених для знака у свідоцтві України № 30207, відповідно до статті ст. 16, п. 4 Закону України таке застосування знака можна вважати використанням зареєстрованого знака за свідоцтвом України № 30207. Також зазначено, що приватний підприємець ОСОБА_3 використовує знак за свідоцтвом України № 30207, правовласником якого є Публічне акціонерне товариство «КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ», м. Львів. Крім того, встановлено, що табло рекламне інформаційне автозаправочної станції, власником якої є приватний підприємець ОСОБА_3, виготовлено із застосуванням запатентованого промислового зразка за патентом України № 4416, так як в зазначеному табло використані всі суттєві ознаки запатентованого промислового зразка, та зроблений відповідний висновок, про те, що ПП ОСОБА_3 використовує промисловий зразок за патентом України на промисловий зразок № 4416, власником якого є Публічне акціонерне товариство «КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ», м. Львів (а.с. 116-121)

Враховуючи перебування ПАТ «Концерн Галнафтогаз»та Відповідача у відносинах конкуренції на ринку реалізації нафтопродуктів у Харківській області, зазначені дії останнього мають також негативний вплив на конкуренцію у зазначеному регіоні, враховуючи одну цільову аудиторію потенційних споживачів нафтопродуктів, однаковий вид товарів, що реалізуються на наших АЗС і той факт, що використання Відповідачем елементів бренду «ОККО»впливає і в подальшому може впливати на наміри певних осіб щодо придбання нафтопродуктів саме в зв'язку з їх реалізацією під нашим брендом.

Згідно п. 1 ч. З статті 10 15 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року підлягають забороні всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 151 цього ж Закону поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору.

Використання Відповідачем в процесі ведення власної господарської діяльності об'єктів права інтелектуальної власності, що належать позивачу без будь-якої на те згоди останнього, є грубим порушенням майнових прав інтелектуальної власності позивача.

Відповідно до абзацу 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року N 1 під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач не отримував згоди позивача на використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать позивачу, незважаючи на той факт, що законодавчо врегульований механізм передачі права на використання знаків для товарів і послуг та промислових зразків є чітко визначеним. При цьому ПАТ «Концерн Галнафтогаз»здійснює використання знаку для товарів і послуг «ОККО»впродовж 10 років.

Розглянувши вимогу, позивача про стягнення з відповідача упущену вигоду в сумі 99 165, 66 грн. суд вважає її такою, що відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачем, у своїй позовній заяві зазначено, що позивач має досвід договірних відносин щодо передачі прав на строкове використання третіми особами знаку для товарів і послуг «ОККО»на умовах невиключних ліцензій. Ліцензійні платежі, одержані нашою компанією за такими договорами формують значні доходи, а збільшення місць реалізації нафтопродуктів під брендом «ОККО»сприяє його впізнаваності і цінності.

Так відповідно до умов ліцензійного договору № 1/1-6-09/1091 від 26.10.2009 року, укладеного нашою компанією із ПП «ОККО-Нафтопродукт», який міститься в матеріалах справи, ліцензіату передавалося право використання у своїй господарській діяльності на умовах невиключної ліцензії знаку для товарів і послуг «ОККО»(свідоцтво № 30207), промислового зразка «Табло рекламно-інформаційне»(патент № 4416) та промислового зразка «Емблема «ОККО»(патент № 10238). При цьому за використання ліцензії Ліцензіат щомісячно сплачує на користь ПАТ «Концерн Галнафтогаз»платежі у розмірі 0,5 % від середньомісячної, попередньо узгодженої сторонами величини виручки від реалізації ПММ в розрізі кожної АЗС. Згідно додаткових угод № 37 від 01.07.2010р. та № 42 від 21.07.2010р. до зазначеного договору (Додатки 7, 8) загальна сума ліцензійних платежів за повний місяць використання ліцензії при експлуатації ліцензіатом 110 АЗС під брендом «ОККО»становить 1 008 258,00 грн. (один мільйон вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень нуль копійок).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно п. 2 ч. 2 цієї ж статті збитками в тому числі є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За умов виконання Відповідачем вимог чинного законодавства відносно правомірного використання об'єктів права інтелектуальної власності ПАТ «Концерн Галнафтогаз»та укладення ліцензійних договорів про передачу не виключного права на використання знаку для товарів і послуг «ОККО»та супутніх промислових зразків на АЗС у смт. Печеніги, відповідач сплачував би на користь позивача щомісячні ліцензійні платежі. Так середня сума ліцензійних платежів по кожній АЗС за договором № 1/1-6-09/1091 від 26.10.2009 року (в цілому по території України) становить 9 165,98 грн. Враховуючи цей показник, а також беручи до уваги середню суму ліцензійних платежів по АЗС, розміщених в Харківській області та м. Харкові, що становить 9 165,66 грн., вважаємо, що за один календарний місяць - час фактичного використання Відповідачем об'єктів права інтелектуальної власності, що належать ПАТ «Концерн Галнафтогаз», - останній зобов'язаний відшкодувати на користь позивача 9 165,66 грн. упущеної вигоди за ліцензійними платежами.

Крім того, суд зауважує, що факт неправомірного використання об'єктів права інтелектуальної власності ПАТ «Концерн Галнафтогаз», підтверджений висновком експертизи, який міститься в матеріалах справи, та відповідно до якого зазначено, що позначення, яке використовувалось в оформленні АЗС за адресою: смт. Печеніги по вул. Незалежності, 1, може вводити споживача в оману, щодо місця походження, виробника та якості товарів, позначених цим позначенням, тому споживачі нафтопродуктів були введені в оману відносно особи, що здійснює реалізацію таких нафтопродуктів. Такі дії впливали на наміри споживачів відносно придбання товарів чи послуг на АЗС Відповідача, оскільки вони розраховували одержати саме брендову продукцію «ОККО».

Відповідно до зазначеного вище, висновку експертизи, встановлено, що позначення, що використовувалось в оформленні АЗС за адресою: смт. Печеніги по вул. Незалежності, 1, та знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № № 30207 117413 є схожими настільки, що їх можна сплутати.

Як свідчать матеріали справи, АЗС мережі «ОККО»у Харківському регіоні на сьогоднішній день експлуатуються ПП «ОККО-Нафтопродукт»на умовах оренди. Так згідно договору № 2/13-04/2010 від 13.04.2010 року, орендар за володіння та користування автозаправним комплексом за адресою: смт. Пісочин, вул. Окружна, 1, сплачує на користь ПАТ «Концерн Галнафтогаз»місячну орендну плату в розмірі 246 100,00 грн. Згідно договору № 1/2-5-09/794 від 04.11.2009 року за володіння та користування автозаправним комплексом за адресою: с.Затишшя, вул.СвітлаДа орендна плата становила 78 200,00 грн.

Згідно договору № 1/13-04/2010 від 13.04.2010 року за володіння та користування автозаправним комплексом за адресою: с. Подвірки, вул. Свердлова. 2в орендна плата становить 215 700,00 грн. Таким чином середній розмір орендних платежів за вказаними договорами становить 180 000, 00 грн.

Відповідно до умов вищенаведених договорів орендарю передано в користування в тому числі елементи зовнішнього оформлення АЗС -навіси, вказівники та інформаційно-цінові табло (стелли), що формують вигляд та впізнаваність АЗС мережі «ОККО». Ідентичні брендові елементи зовнішнього вигляду автозаправної станції згідно промислового зразка № 4618 від 22.05.2000 року, в тому числі відтворене відповідно до усіх суттєвих ознак промислового зразка табло рекламно-інформаційне (патент № 4416 від 11.05.2000 року), неправомірно використовуються Відповідачем на АЗС у смт. Печеніги без будь-якої на те згоди власника - ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

Таким чином, внаслідок неправомірного використання Відповідачем об'єктів права інтелектуальної власності ПАТ «Концерн Галнафтогаз»ним незаконно отриманий значний дохід від реалізації на АЗС у смт. Печеніги нафтопродуктів та супутніх товарів під брендом «ОККО». Враховуючи той факт, що ПАТ «Концерн Галнафтогаз»отримує дохід у вигляді орендних платежів за володіння та користування автозаправними комплексами у цьому регіоні, позивачем недоотримано таких платежів на суму близько 180 000, 00 грн. За умов дотримання Відповідачем чинного законодавства, зокрема правомірного отримання виготовлених із застосуванням ознак запатентованих ПАТ «Концерн Галнафтогаз»виробів (навісу АЗС та табло рекламно-інформаційного) на умовах оренди або отримання дозволу на виготовлення та використання зазначених виробів згідно ліцензії, Відповідач зобов'язаний був би сплачувати на користь позивача додаткові орендні та/або ліцензійні платежі за використання або виготовлення виробів із застосуванням промислового зразка.

Так згідно ч. 5 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору. Разом з тим внаслідок порушення Відповідачем майнових прав ПАТ «Концерн Галнафтогаз», позивачем зазначені платежі не отримані. Таким чином, Відповідач зобов'язаний відшкодувати ПАТ «Концерн Галнафтогаз»збитки у вигляді упущеної вигоди за орендними платежами в сумі 90 000, 00грн.

Крім того, суд зауважує, що викладений позивачем у своїй позовній заяві розрахунок упущеної вигоди не суперечить , вимогам які ставляться Постановою КМ України № 1185 від 03.10.2007р. затверджено Національний стандарт N 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»»надалі Національний стандарт N 4.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача. Витрати по сплаті за експертизу покладається також на відповідача.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 418, 420, 432 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.ст. 1, 20, 22, 26, 27 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки” та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 33, 43, 49, 75, п.1.ч.1 ст.80 ГПК України, ст.ст..82-85, суд <Текст >

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання (вх.16728).

В позові відмовити частково.

Заборонити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) використання знаку для товарів і послуг «ОККО», зареєстрованого відповідно до свідоцтв № 30207 від 11.05.2000 року та № 117413 від 25.01.2010 року, а також будь-яких позначень, що схожі із ним до ступеня змішуваності.

Стягнути з Фізичної особі-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»(79056, м. Львів, вул. Пластова, 1 поштова адреса: 79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72 код ЄДРПОУ 31729918, п/р № 26006001332676, АТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528) упущену вигоду в розмірі 99165,66 грн., державне мито в сумі 991,65 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., 12040,00 грн. витрати по експертизі.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/168-10 складено та підписано 02.09.2011 року.