Рішення № 18121603, 02.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р.

Справа № 11/33/5022-726/2011

Господарський суд Тернопільської області

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", с.Дубівці, Тернопільського району, Тернопільської області, 47702.

до відповідача: Приватного підприємства "Ірна-Агро", вул.Чернівецька,44Б, м.Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 203 641 грн. 23 коп.

За участю представників сторін

Позивача: Терещук Б.С. - представник.

Відповідача: не з‘явився.

Суть справи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" с.Дубівці, Тернопільського району, Тернопільської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Ірна-Агро" , вул.Чернівецька,44Б, м.Тернопіль, про стягнення заборгованості в сумі 162 641 грн. 23 коп., яких: 144 000,00 грн. заборгованості, 12 338 грн.85коп. пені, 3 914грн.22коп. інфляційних втрат, 2 388 грн.16коп. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 травня 2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14 червня 2011 року.

29.06.2011р. на адресу господарського суду Тернопільської області від позивача по справі надійшла заява № 43 від 29.05.2011р. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 41 000,00 грн. –втраченої вигоди (неодержаного прибутку) на який міг би розраховувати, якби відповідач вчасно розрахувався за поставлений товар. В підтвердження наведеного додає Довідку Тернопільської торгово-промислової палати про результати цінового моніторингу.

В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 29.06.2011р., 22.07.2011р. та 02.08.2011р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом та додаткові докази у справу, відповідачу - прийняти участь у її розгляді.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено права та обов’язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши думку представника позивача, судом встановлено наступне:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 03.06.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться юридична особа Приватне підприємство "Ірна-Агро", вул.Чернівецька,44 Б, м.Тернопіль, Тернопільської області, ідентифікаційний код 14045680.

10.03.2011р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" с.Дубівці, Тернопільського району, Тернопільської області та Приватним підприємством "Ірна-Агро" укладено договір поставки товару №1003/1, відповідно до умов якого продавець /СГ ТОВ "Агрокомплекс/ продає, а покупець /ПП "Ірна-Агро"/ купує цукор вітчизняного виробництва в мішках по 50 кг. В кількості 170 тонн; ціна цукру узгоджується додатково на момент поставки.

На виконання умов договору СГ ТОВ "Агрокомплекс" відповідно до видаткових № АК-0000043 від 10.03.2011р., № АК-0000044 від 11.03.2011р., № АК-0000045 від 15.03.2011р., № АК-0000046 від 21.03.2011р. поставив Приватному підприємству "Ірна-Агро", а останнє за довіреностями № 45 від 10.03.2011р., № 46 від 11.03.201р., № 50 від 15.03.2011р., № 54 від 21.03.2011р. отримало цукор в мішкотарі на загальну суму 1 169 000 грн.00 коп.

На дату звернення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" з позовом до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем за одержаний цукор становила 144 000 грн. 00 коп.

Визнання відповідачем суми заборгованості в розмірі 14 000,00 грн. підтверджується також Актом звірки взаєморозрахунків за 01.01.11р. –17.05.11р., підписаним представниками обох сторін та завіреним печатками обох підприємств.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.04.2011р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за № 113, яка залишена без повного задоволення.

Відповідно до п. 5.2. договору поставки № 1003/1 від 10.03.2011р. за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості товару за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, за період з 11.03.2011р. по 25.05.2011р. позивачем нараховано до сплати відповідачу 12 338,85 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, що підтверджується розрахунком пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" в частині нарахованої пені, судом встановлено наступне:

- Як вбачається з видаткових накладних на поставку цукру АК-0000043 від 10.03.2011р., № АК-0000044 від 11.03.2011р., № АК-0000045 від 15.03.2011р., № АК-0000046 від 21.03.2011р., зазначені накладні містять посилання на договір № АК-0000016 від 12.03.2011р., тоді як між сторонами по справі був укладений договір поставки № 1003/1 від 10.03.2011р.

- Ухвалами господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011р., 29.06.2011р., 22.07.2011р. про відкладення розгляду справи було зобов’язано позивача надати господарському суду договір № АК-0000016 від 12.03.2011р. та письмові пояснення з приводу посилання у видаткових накладних на договір № АК-0000016 від 12.03.2011р.

- Як вбачається з пояснень представника позивача в судовому засіданні, інших договірних відносин, крім укладеного між сторонами договору № 1003/1 від 10.03.2011р., не існує; щодо посилання у видаткових накладних № АК-0000043 від 10.03.2011р., № АК-0000044 від 11.03.2011р., № АК-0000045 від 15.03.2011р., № АК-0000046 від 21.03.2011р. на договір № АК-0000016 від 12.03.2011р. представник позивача пояснив це помилкою в програмі комп’ютера.

Однак, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що поставка товару по видаткових накладних, зазначених позивачем в позовній заяві, як на підставу позову, здійснювалась не за умовами укладеного між сторонами договору, а тому до зобов’язань сторін належить застосувати загальні норми цивільного законодавства, які встановлюють виконання зобов’язання, належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог Цивільного кодексу України, звичаїв ділового обороту та інших вимог, які звичайно ставляться (ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України).

- Таким чином, в частині стягнення нарахованої пені в сумі 12 338,85 грн. господарський суд відмовляє Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" в позові з огляду на відсутність між сторонами зобов’язань, які виникають з договору поставки № 1003/1 від 10.03.2011р.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, відповідно до поданого розрахунку позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу 2 388 грн.16 коп., що становить 3% річних та 3 914 грн. 22 коп. - інфляційних витрат.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 144 000,00 грн. за поставлений цукор в матеріалах справи відсутні.

Розглянувши позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" в частині стягнення з відповідача неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 41 000 грн. 00 коп. відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд встановив:

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками в даному випадку розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки – це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків. Згідно з розрахунком позивача вказані збитки складаються з суми неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 41 000 грн. 00 коп., який би СТОВ "Агрокомплекс", міг отримати прибуток, якби продавав товар у червні поточного року, в розмірі , що становить 1 530 000грн.00коп. В обґрунтування наявності збитків в вигляді втраченої вигоди позивач надав суду довідку Тернопільської торгово-промислової палати № 314/01-11 від 20.06.2011 року про результати цінового моніторингу вартості цукру, з якої вбачається, що станом на 30.05.201р. мінімальна роздрібна ціна на цукор становить 9,00 грн. за 1 кг.; максимальна –1,50 грн. за 1 кг.; середня –9,60 грн. за 1 кг..

Однак, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт завдання позивачеві збитків у вказаному розмірі, не надано доказів здійснення заходів щодо їх отримання, а також не доведено наявність причинно-наслідкового зв’язку між невиконання відповідачем договірних зобов’язань за договорами оренди суден та завданням позивачеві збитків.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача неодержаного прибутку (втраченої вигоди) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При поданні позовної заяви , Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" заявлено вимогу про забезпечення позову в порядку ст.66 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).

За змістом п.3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обов'язок доведення необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.

Саме заявник у такому випадку повинен обґрунтувати підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України.

Однак, позивач не надав суду жодних доказів, підтверджуючих вчинення відповідачем дій, які призведуть в подальшому до неможливості виконання судового рішення, а тому господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 44-49, 80 п.1.1.,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ірна-Агро", вул. Чернівецька, 44Б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14045680 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", с. Дубівці, Тернопільського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30588523 –144 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар; 2 388 грн. 16 коп. –3% річних; 3 914 грн. 22 коп. інфляційних витрат; 1503 грн. 02 коп. в повернення сплаченого державного мита та 174 грн. 18 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позову відмовити.

4. В задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", с.Дубівці, Тернопільського району, Тернопільської області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти - відмовити.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання – 05 серпня 2011 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук