Рішення № 18121409, 08.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2011 р. Справа №18/2105/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка", вул. Польова 3, c.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - Електро", пров. Спортивний, 4 кім.2, м. Полтава, Полтавська область, 36010

про стягнення грошових коштів в сумі 13 073,32 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мележик Л.Г.

від відповідача: відсутні

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - Електро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка" 9 116,76грн. суми основного боргу, 3 % річних в розмірі 811,52грн. та 3 145,04грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, повідомлявся належним чином (шляхом направлення ухвали суду на адреси, вказані у позовній заяві ), але ухвала суду про порушення провадження у справі ( направлена на юридичну та поштову адреси) повернулась без вручення відповідачу з поштовою відміткою про те, що адресат за вказаною на конверті адресою не знаходиться (арк. справи 18-23). В матеріалах справи (арк. 27) є повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 16.08.2011 року, що направлялась на адресу, за якою відповідача зареєстрований, що підтверджується витягом з ЄДР ( арк. справи 13, 41). Отже відповідачу відомо про розгляд даної справи. Однак правом на участь в судовому засіданні та подачі заперечень відповідач не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, з урахуванням того, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, відповідач двічі повідомлявся судом належним чином про час і місце проведення судового засідання, розшук відповідача не входить до компетенції суду, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000259 від 26.07.2008р. (арк. справи 11) Товариство з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка" (позивач) поставило на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз - Електро" (відповідач) товар на суму 9 116,76грн. Отримання відповідачем товару підтверджується дорученням №1 від 29.07.2008р. (арк. справи 12).

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами суд встановив, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оплату за поставлений товар відповідач не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних - 811,52 та інфляційні в розмірі 30145,04грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Отже позивач правомірно нарахував річні та інфляційні.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ЕЛЕКТРО»(юр. адреса: 36014, Полтавська обл., м. Полтава, пров.Спортивний, 4 кім.2, поштова адреса: 36010, Полтавська обл. , м. Полтава, вул.Горького,8/55, код ЄДРПОУ 23548137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУСК І НАЛАДКА»(юр. адреса: 47728, Тернопільська обл., Тернопільській район, с. Острів, вул. Польова, б. З, код ЄДРПОУ 22601817, п/р №26009000258968 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) суму боргу у розмірі 9 116,76 грн., 3% річних в розмірі 811,52 грн., індекс інфляції в розмірі 3 145,04 грн., 130,73 грн. - витрат, пов'язаних з сплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу;

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Тимощенко О.М.