Рішення № 18121283, 25.08.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 р. Справа № 18/1946/11

За позовом Приватного підприємства "ВК і К", 27505, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Дружби, 17

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава", 36009, м. Полтава, вул. Хлібозаводська, 7

про стягнення 18537,55 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 25.08.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 18537,55 грн. заборгованості за договором поставки № 1114 від 25.03.2010 року, в т.ч. 16989,14 грн. - основний борг, 987,77 грн. - пеня, 560,64 грн. - інфляційні нарахування.

Від представника позивача до суду надійшла заява № 683 від 22.08.2011 року (вх. № 13455д від 23.08.2011 року) про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2, а.с. 147), відзиву н позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава" (відповідач, покупець) та Приватним підприємством "ВК і К" (позивач, постачальник) був укладений договір поставки за № 1114 від 25.03.2010 року (т. 1, а.с.9), у відповідності до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання в обумовлений договором строк поставити продукцію власного виробництва в асортименті, кількості, за цінами та на суму, зазначеними у накладних, а покупець - прийняти її та оплатити на умовах договору.

Додатком до договору поставки № 1114 від 25.03.2010 року (далі - договір) є перелік осіб, уповноважених на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника (т. 1, а.с. 10).

Відповідно до п. 3.1. договору, строки поставки встановлюються сторонами у відповідності до заявок покупця, поданих та узгоджених із постачальником.

У відповідності до п. 3.4. договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю - відповідно до підписаних покупцем товарно-транспортних накладних; за якістю - відповідно до якісного посвідчення, наданим постачальником та прийнятим покупцем.

Згідно п. 9.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року.

На виконання умов договору позивачем у період з 08.04.2010 року по 19.11.2010 року було поставлено, а відповідачем - прийнято без жодних зауважень щодо якості продукцію на загальну суму 253331,35 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (т. 1, а.с. 39-175; т. 2., а.с. 1-135).

Згідно п. 2.4. договору, оплата за товар здійснюється у відповідності до даних, зазначених у товарно-транспортних накладних, безготівковим перерахунком на вказаний у договорі поточний рахунок постачальника або внесенням готівки в касу постачальника.

За змістом п. 2.6. договору, покупець має здійснити розрахунок за поставлену продукцію з відстрочкою платежу 10 банківських днів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем в порушення умов укладеного договору розрахунок за поставлену продукцію здійснено лише частково на загальну суму 236342,21 грн., у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем склала 16989,14 грн.

Між сторонами складено акт звіряння розрахунків станом на 30.06.2011 року (т. 2, а.с. 149), у відповідності до якого відповідачем визнається наявність перед позивачем заборгованості в сумі 16989,14 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 16989,14 грн. є правомірними, обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з січня по квітень 2011 року в сумі 560,64 грн. та пеню за період з 04.12.2010 року по 19.04.2011 року в сумі 987,77 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки приписами ст. 625 ЦК України будь-яких обмежень стосовно строків нарахування інфляційних витрат не встановлено, суд, перевіривши правильність їх нарахування позивачем за допомогою ІАЦ "Ліга", дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 5.3. договору, за прострочення оплати та порушення строків оплати, зазначених у п. 2.6. цього договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діє на дату порушення строків оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ухвалою від 09.08.2011 року позивача було зобов'язано надати до суду розрахунок суми основного боргу, з якого вбачатиметься, по яким видатковим накладним не була проведена оплата. Позивач вимог ухвали суду не виконав та без поважних причин не надав витребувані документи, що унеможливлює розгляд даної справи в частині стягнення пені по суті, оскільки за відсутності цих доказів суд позбавлений можливості встановити строки виконання відповідачем зобов'язань по оплаті продукції по кожній з товарно-транспортних накладних та перевірити розрахунок суми пені на предмет дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України з урахуванням приписів п. 2.6. спірного договору.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 року "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" та п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/344 від 11.04.2005 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", позовні вимоги в частині стягнення пені залишаються судом без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава" (36009, м. Полтава, вул. Хлібозаводська, 7, р/р 26001937719838 у ПАТ "Приватбанк", МФО 320649, код ЄДРПОУ 35724096) на користь Приватного підприємства "ВК і К" (27505, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Дружби, 17, р/р 26003000000696 у ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Кременчук, МФО 300614, код ЄДРПОУ 13745730) - 16989,14 грн. основного боргу, 560,64 грн. інфляційних витрат, 175,49 грн. державного мита та 223,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 987,77 грн. пені позов залишити без розгляду.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.08.2011 року.