Рішення № 18121243, 01.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2011 р.Справа №18/2221/11

за позовом Приватного підприємства "Примбуд", вул. Леніна, 86, к. 44, м. Полтава, 36022

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВФ КОЛО", вул.Жовтнева, 77А, м. Полтава, ,36014

про стягнення грошових коштів в сумі 117237,95 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники у засіданні 25.08.2011р. - згідно протоколу судового засідання від 25.08.2011р.

Представники у засіданні 01.09.2011р.:

від позивача: ОСОБА_1 (директор), ОСОБА_2., дов. від 01.11.10р.

від відповідача: ОСОБА_3 дов. №1 від 19.07.11р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної 25.08.2011р. згідно ст.77 ГПК України, про що представники сторін були повідомлені під розписку (арк.59 справи).

У судовому засіданні 01.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 117 237,95 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позивач наполягає на задоволенні позову. Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві вих.167 від 25.08.2011р. (арк. 38-40 справи), доповнення до відзиву вих.№172 від 01.09.2011р. Також відповідач надав заяву №173 від 01.09.2011р. про застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Протягом серпня-вересня 2008 p. відповідачем від позивача було отримано будівельні матеріали на підставі накладної № 00308 від 04.08.2008 p., накладної № 00408 від 04.08.2008 p., накладної № 509 від 02.09.2008 р., накладної б/н від 30.09.2008 р. та довіреностей серії ЯПН № 504975 від 04.08.2008 p., серії ЯЛМ № 048011 від 02.09.2008 р. і серії ЯПН № 048037 від 30.09.2008 р. на загальну суму 121502,87 гривень (копії - арк.10-19 справи, арк.29-36 - завірені копії, оригінали оглянуті судом у засіданні).

Частково відповідачем товар було повернуто на підставі накладної № 1 від 30.09.2008 р. на суму 4264,92 гривень (арк.20 справи), однак неоплаченим залишився товар в сумі 117237,95 гривень. Саме цю суму боргу позивач просить стягнути з відповідача.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 206 ЦК України передбачає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи товаророзпорядчими документами не визначено іншого строку оплати. Отже обов'язок оплатити продукцію у покупця визначений саме після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього.

Не отримуючи оплати товару, у 2011 році позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою. Так, вимога про оплату отриманого товару від 25.02.2011р. була направлена відповідачу 25.02.2011р., що підтверджується поштовою квитанцією та поштовим повідомленням (арк. 22-23 справи). Доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов, зводяться до того, що відповідач заперечує факт направлення йому саме цієї вимоги та її отримання, однак доказів того, що йому направлялася будь-яка інша вимога, не подано. Суд звертає увагу на те, що законодавство не встановлює спеціальних вимог до порядку відправлення листів з вимогами; позивачем надано суду копію вимоги, копію поштового повідомлення та поштового чеку (оригінали оглянуті у засіданні). Вказані докази є належними та допустимими доказами направлення відповідачу вказаної вимоги. До того ж, відповідач суперечить сам собі в частині визначення моменту, з якого у нього виник обов'язок оплатити товар: з одного боку, позивач посилається на положення ст.530 ЦК України (згідно якої обов'язок виконати зобов'язання настає у боржника через сім днів з моменту отримання вимоги кредитора), та намагається довести суду факт неотримання такої вимоги (відзив на позов, арк.38-40 справи). З іншого боку, у заяві про застосування строку позовної давності (вих.№173 від 01.09.2011р., арк.61-62 справи) відповідач посилається на ст.692 ЦК України, відповідно до положень якої покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи товаророзпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та доповненні до відзиву, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, так як спростовуються наданими позивачем доказами (зокрема, на оригіналі накладної №509 від 02.09.2008р., що була оглянута у засіданні, видно печатку відповідача, довіреність ЯПМ №048011 від 02.09.2008р. відповідає встановленим вимогам, підпис особи, що отримала товар по даній накладній, співпадає з підписом уповноваженої особи на отримання товару по вказаній довіреності, неподання позивачем акту звірки розрахунків не є підставою для залишення позову без розгляду, як на тому наполягає відповідач).

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовують загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач вказує, що податкова накладна на суму 34 746,63 грн. виписана 03.08.2008р., позовна заява подана до суду 04.08.2011р., тобто, з пропуском строку позовної давності. Суд не погоджується з відповідачем у цій частині, оскільки отримання товару на вказану суму відбулося згідно видаткової накладної №00408 від 04.08.2008р. по довіреності ЯПЛ №504975 від 04.08.2008р., тобто, фактично товар був переданий та отриманий 04.08.2008р., а податкова накладна не підтверджує факту поставки товару.

Крім того, згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто, у будь-якому разі позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Заперечення відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВФ "КОЛО" (вул.Жовтнева, 77А, м. Полтава, ,36014, код ЄДРПОУ 33660518, р/р 26000054504557 в КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Приватного підприємства "Примбуд" (вул. Леніна, 86, к. 44, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 33315386, р/р 260010600386 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) - 117 237,95 грн. основного боргу, 1 172,38 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

СуддяТимощенко О.М.

Повне рішення складено 02.09.2011р.