Рішення № 18120762, 07.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.11 Справа№ 5015/4116/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак", м. Вишневе,

до відповідача:приватного акціонерного товариства "Західно-Український Консорціум", м. Львів,

про: стягнення 1995750,00 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1. довіреність від 11.07.2011 р.,

відповідача:ОСОБА_2. довіреність від 26.07.2011 року,

ОСОБА_3. довіреність №214/08 від 05.07.2011 року.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" до приватного акціонерного товариства "Західно-Український Консорціум" про стягнення 1995750,00 грн. Ухвалою від 21.07.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.08.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №16/05-07 від 16.05.2008 року не здійснив оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1995750,00 грн.

Відповідач в судове засідання 07.09.2011 року зявився, подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, у звязку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю. Заява мотивована тим, що відповідно до пункту 2.2 укладеного договору оплата товару здійснюється по факту поставки. Таким чином, договором встановлено термін оплати, а не строк, оскільки факт поставки є подією, яка має юридичне значення. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. За таких обставин перебіг позовної давності почався 01 червня 2008 року, а позивач звернувся до суду 21.07.2011 року, тому є підстави для відмови в позові за спливом позовної давності.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №16/05/07 від 16.05.2008 року (надалі Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобовязався передати у власність (продати), а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити (купити) товар: жерсть харчову ЕЖК 0,22*712*820 мм А2 ІІ в кількості 266,1 т на суму 1995750,00 грн. На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару (жерсть) на суму 1995750,00 грн., про що свідчить видаткова накладна №МП-0000129 від 01.06.2008 року та довіреність ЯМУ №664861 від 22.05.2008 року.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу від 01.06.2011 року №101 про сплату заборгованості за Договором. Факт надіслання цієї вимоги підтверджено описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією від 02.06.2011 року.

Крім того, позивачем повторно було надіслано вимогу №101/2 від 16.06.2011 року про сплату заборгованості за Договором. Факт надіслання цієї вимоги підтверджено описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією від 16.06.2011 року. Зазначена вимога отримана відповідачем 23.06.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару на підставі Договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2 Договору поставки визначено, що оплата товару здійснюється по факту поставки. Отже, оскільки сторонами чітко не встановлено, коли виникає обовязок з оплати товару, до цих відносин необхідно застосувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача, який помилково тлумачить факт поставки товару як подію, виходячи з такого.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено поняття строку та терміну в цивільному законодавстві. Так, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається

-календарною датою, або

-вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Аналіз зазначеної норми закону дозволяє зробити висновок, що подія, яка неминуче має настати, характеризується обєктивністю, тобто незалежністю від субєктивних дій учасників цивільних правовідносин. Натомість факт поставки такою подією не може бути визнаний, оскільки виконання зобовязання залежить від волі сторін такого зобовязання. За таких обставин безпідставним є твердження відповідача, що сторонами в Договорі передбачено термін оплати товару, а не строк.

Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Оскільки пункт 2.2 Договору не містить вказівки, яким чином визначається строк оплати товару, то суд дійшов висновку про відсутність досягнення згоди сторонами стосовно строків оплати товару та про необхідність застосування до вказаних правовідносин частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою визначено, що коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, відповідач 23.06.2011 року отримав вимогу №101/2 від 16.06.2011 року про сплату заборгованості за Договором. За таких обставин у нього виник обовязок з оплати вартості поставленого йому товару в сумі 1995750,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 251, статті 253, статті 256 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, оскільки у позивача виникло право вимоги після прийняття товару, то перебіг позовної давності розпочався після прийняття 01.06.2008 року відповідачем товару за видатковою накладною №МП-0000129 від 01.06.2008 року. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, перебіг позовної давності почався 02.06.2008 року.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Таким чином, позовна давність минає 02.06.2011 року.

Згідно з частиною 2 статті 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи звязку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. З огляду на зазначену норму закону, оскільки позивач здав свою позовну вимогу 02.06.2011 року до відповідача, позивачем не пропущено позовну давність.

Таким чином, оскільки у відповідача виник обовязок з оплати поставленого товару, позовну давність позивачем не пропущено, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 251, 252, 253, 256, 254, 257, 261, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Західно-Український консорціум" (адреса: вулиця Джерельна, будинок 29, квартира 7, Шевченківський район, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний код 30583551) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" (адреса: вулиця Героїв Севастополя, будинок 5А, Соломянський район, місто Київ, 03124; ідентифікаційний код 31456691) 1995750,00 грн. боргу, 19957,50 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.