Рішення № 18120695, 19.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.11 Справа№ 5015/2761/11

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «50х50»(м. Миколаїв)

до відповідача:Дочірнього підприємства «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»(м. Львів)

про :стягнення 148764 (сто сорок вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. (з яких: 133757,32 грн. основний борг; 4413,99 грн. інфляційні; 8873,71 грн. пеня; 1719,46 грн. 3 % річних)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 06.06.2011 р.)

Відповідача:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 23.05.2011 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2919 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «50х50»(м. Миколаїв) до Дочірнього підприємства «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»(м. Львів) про стягнення 148764 (сто сорок вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. (з яких: 133757,32 грн. основний борг; 4413,99 грн. інфляційні; 8873,71 грн. пеня; 1719,46 грн. 3 % річних).

Ухвалою суду від 24.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.06.2011 р. Ухвалою суду від 14.06.2011 р., у звязку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 19.07.2011 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 24.05.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 14.06.2011 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.06.2011 р. до суду за вх. № 13358/11 від представника позивача поступило пояснення, в якому він зазначив, що після звернення з позовом до суду, відповідачем частково погашено основний борг.

19.07.2011 р. до суду за вх. № 16134/11 від представника позивача поступив лист в якому він повідомив суд, що після звернення з позовом до суду, відповідачем частково погашено основний борг в сумі 31000 грн. 00 коп., тому, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 102757 грн. 32 коп.

Представник позивача позов підтримав частково, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 117764 (сто сімнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. (з яких: 102757,32 грн. основний борг; 4413,99 грн. інфляційні; 8873,71 грн. пеня; 1719,46 грн. 3 % річних) з підстав наведених у заяві та поясненнях, в частині стягнення 31000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп. - основного боргу, просив суд припинити провадження у справі у звязку з тим, що відповідачем сплачена зазначена сума заборгованості після порушення провадження у справі.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 24.05.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 14.06.2011 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

19.07.2011 р. до суду за вх. № 16145/11 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням представника на лікарняному. До зазначеного клопотання не долучено доказів, які б підтверджували перебування повноважного представника відповідача на лікуванні.

Представник позивача повністю заперечив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначивши, що керівник самостійно несе відповідальність за підприємство, тому перебування представника на лікуванні не позбавляє права керівника на захист своїх прав та інтересів, а також не позбавляє можливості виконати керівником вимоги ухвал суду. Представник позивача просив суд відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що таке клопотання відповідача не підтверджене жодними доказами, тому не підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості в повному обсязі, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

31.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «50х50»(позивач) та Дочірнім підприємством «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 31/1 (далі Договір, оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1.1. Договору, позивач зобовязався поставити, а відповідач прийняти й оплатити цемент та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даного договору та додатково погоджених специфікацій.

На виконання умов Договору, між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 31.05.2010 р. та специфікацію № 2 від 11.10.2010 р.

Відповідно до Договору та специфікацій, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 143963 (сто сорок три тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 52 коп., що підтверджується видатковими накладними № 1211/107 від 12.11.2010 р. на суму 14625 грн. 00 коп., № 1611/105 від 16.11.2010 р. на суму 14625 грн. 00 коп., № 1711/103 від 17.11.2010 р. на суму 14625 грн. 00 коп., № 1911/101 від 19.11.2010 р. на суму 33252 грн. 00 коп., № 2211/101 від 22.11.2010 р. на суму 16626 грн. 00 коп., № 2211/107 від 22.11.2010 р. на суму 16958 грн. 52 коп., № 2411/102 від 24.11.2010 р. на суму 16626 грн. 00 коп. та № 2511/101 від 25.11.2010 р. на суму 16626 грн. 00 коп. (оригінали видаткових накладних оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 4.2. Договору, оплата відповідачем за товар проводиться коштами на поточний рахунок позивача з відтермінуванням оплати товару до 30-ти календарних днів з моменту відвантаження.

В порушення умов Договору, відповідач повного розрахунку з позивачем за отриманий товар не провів.

З метою досудового врегулювання спору, 06.05.2011 р. за вих. № 14, позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою в семиденний термін погасити заборгованість. Зазначена претензія залишена відповідачам без відповіді та задоволення.

Станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 133757 грн. 32 коп.

Після звернення з позовом до суду, відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 31000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками (долучено до матеріалів справи).

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 102757 грн. 32 коп.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку порушення покупцем (відповідачем) термінів оплати, згідно умов даного договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день протермінування.

За неналежне виконання відповідачем свої зобовязань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано: 4413,99 грн. інфляційних; 8873,71 грн. пені та 1719,46 грн. 3 % річних.

Станом на час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості в повному обсязі не надав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач сплатив 31000,00 грн. основного боргу, доказів сплати 102757,32 грн. основного боргу; 4413,99 грн. інфляційних; 8873,71 грн. пені та 1719,46 грн. 3 % річних не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач доказів повного погашення заборгованості не представив, відзив на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «50х50»(м. Миколаїв) до Дочірнього підприємства «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»(м. Львів) про стягнення 148764 (сто сорок вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. (з яких: 133757,32 грн. основний борг; 4413,99 грн. інфляційні; 8873,71 грн. пеня; 1719,46 грн. 3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 117764 (сто сімнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. (з яких: 102757,32 грн. основний борг; 4413,99 грн. інфляційні; 8873,71 грн. пеня; 1719,46 грн. 3 % річних).

Провадження у справі в частині стягнення 31000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 966 від 13.05.2011 р., позивачем сплачено в сумі 1487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 64 коп.

Згідно платіжного доручення № 967 від 13.05.2011 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини та кошти в розмірі 31000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп. були сплачені відповідачем після звернення з позовом до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «50х50»(м. Миколаїв) до Дочірнього підприємства «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»(м. Львів) про стягнення 148764 (сто сорок вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. (з яких: 133757,32 грн. основний борг; 4413,99 грн. інфляційні; 8873,71 грн. пеня; 1719,46 грн. 3 % річних) задоволити в частині стягнення 117764 (сто сімнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. (з яких: 102757,32 грн. основний борг; 4413,99 грн. інфляційні; 8873,71 грн. пеня; 1719,46 грн. 3 % річних).

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»(юридична адреса: вул. Княгині Ольги, буд. 1-5, м. Львів, 79044; поштова адреса: вул. Танкова, 8, оф. 23, м. Київ, 04112; код ЄДРПОУ 35721158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «50х50»(вул. Болоня, буд. 22, м. Миколаїв, Львівська область, 81600; код ЄДРПОУ 32991624) 117764 (сто сімнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп. (з яких: 102757,32 грн. основний борг; 4413,99 грн. інфляційні; 8873,71 грн. пеня; 1719,46 грн. 3 % річних), 1487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 64 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі в частині стягнення 31000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.