Рішення № 18120682, 30.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.11 Справа№ 5015/3241/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м.Львів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича фірма “Каскад”, м.Львів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Автоторгова група «Спецтехніка», м.Харків

про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5- представник (довіреність від 18.08.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_6 головний державний виконавець Сихівського ВДВС (довіреність № 35419 від 03.08.2011р.);

від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_7 представник (довіреність №01/08 від 01.08.2010р.).

від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_8 представник (довіреність № 189 від 07.04.2011р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 до Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання за позивачем права власності на майно: легковий автомобіль марки "Daimler Chrysler", моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов НОМЕР_4; автобуса »мод.BS 106, 2000 р.в., кузов НОМЕР_5, реєстр. НОМЕР_8, синього кольору; - автобуса »мод. BS-106, 2000 р.в., кузов НОМЕР_6, реєстр. №НОМЕР_7, синього кольору та звільнення вказаного майна з-під арешту.

Ухвалою суду від 15.06.2011 року за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.08.2011 рік. Ухвалою суду від 03.08.2011 року до участі у справі залучено 3-ю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Автоторгова група «Спецтехніка», продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 11.08.2011р. В судовому засіданні 11.08.2011р. було оголошено перерву до 30.08.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю. Зокрема, вимоги позивача обґрунтовані тим, що 02.04.2011р. між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів. Проте позивач не може здійснити реєстрацію придбаних транспортних засобів та експлутувати їх, оскільки постановою Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2011р. на них накладено арешт. Вважає, що за договором купівлі-продажу транспортних засобів до нього перейшло право власності, а відтак таке право підлягає захисту у спосіб передбачений ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач заперечив проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема вказав, що відповідно до п.8.1. договору купівлі-продажу транспортних засобів від 02.04.2011р., продавець зобовязується в термін не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору зняти відчужувані автомобілі з реєстрації в органах Державтоінспекції. Обмеження на майно згідно даних МРЕВ ДАІ накладено тільки 20.04.2011 року, а відтак 3-я особа ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»могло без перешкод здійснити реєстрацію вказаних автомобілів. Також вказав на відсутність будь-яких розрахунків між сторонами вказаного договору, сплати податку. На думку відповідача сторони не приступили до виконання умов договору, тому арешт накладений правомірно, а ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»своїми діями ухиляється від виконання рішення суду у справі № 24/93 про стягнення на користь ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка» 128740,50 грн.

Представник третьої особи на стороні позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в письмових поясненнях поданих в попередніх судових засіданнях.

Представник третьої особи на стороні відповідача підтримав свою позицію викладену у попередньо поданому письмовому поясненні. Крім того, підтримав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України у зв»язку з тим, що даний спір не підвідомчий господарським судам та до спірних правовідносин правомірним є обрання адміністративної юрисдикції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін та третіх осіб, суд встановив:

02.04.2011р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Каскад»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів (далі по тексту договір купівлі-продажу) згідно умов якого продавець зобов»язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити належні продавцеві на праві приватної власності автомобілі марки (далі по тексту товар): Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов НОМЕР_4; автобус марки », модель BS -106, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_5, реєстраційний державний № НОМЕР_1, синього кольору; автобус марки woo», модель BS-106, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_6, реєстраційний державний № НОМЕР_2, синього кольору.

Відчужувані транспортні засоби належать продавцеві на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: серія САЕ 504799, виданого ОРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області; серія ВСС049525, виданого 11.10.2008р. ОРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області; серія ВСС049526, виданого 11.10.2008р. ОРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області.

За умовами п.3.5. договору купівлі-продажу загальна сума договору становить 137787,19 грн. без ПДВ, які покупець повинен перерахувати продавцю протягом 90 банківських днів з моменту оформлення цього договору та зняття з обліку та передачі товару.

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу продавець зобовязується передати покупцю товар не пізніше 5 (пяти) робочих днів з моменту підписання договору. Документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем є акт приймання-передачі або видаткова накладна з підписом покупця про отримання.

Згідно видаткової накладної №2-04 від 02.04.2011р. ФОП ОСОБА_2 було передано наступні транспортні засоби: легковий автомобіль марки Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов НОМЕР_4; автобус »мод .BS - 106, 2000 р.в., кузов НОМЕР_5, реєстр. НОМЕР_8, синього кольору; автобус »мод. BS-106, 2000 р.в., кузов НОМЕР_6, реєстр. №НОМЕР_7, синього кольору на загальну суму 137 787,19 гривень.

Листом від 20.04.2011р. позивача було повідомлено про неможливість ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад» зняти з реєстрації транспортні засоби, що передані за договором, у зв»язку з тим, що на вказані автомобілі Сихівським відділом ДВС ЛМУЮ накладено арешт згідно постанови від 15.04.2011р.

Відтак, позивач посилаючись на ст.ст.328, 319-321, 386 ЦК України та ст.60 Закону України «Про виконавче провадження»просить визнати за ним право власності на транспортні засоби та зобов»язати Сихівський ВДВС ЛМУЮ звільнити вказане майно з-під арешту.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

В п. 4 договору купівлі-продажу сторони погодили, що продавець зобовязується передати покупцю товар не пізніше 5 (пяти) робочих днів з моменту підписання договору. Документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем є акт приймання-передачі або видаткова накладна з підписом покупця про отримання.

Факт передачі транспортних засобів позивачу підтверджується накладною № 2-04 від 02.04.2011р., яка підписана сторонами договору та скріплена їх печатками.

Долучений до матеріалів справи договір відповідального зберігання № 2-04-2/11 від 02.04.2011року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «ТВФ «Каскад»свідчить, про те, що придбані позивачем транспортні засоби зберігаються у ТзОВ «ТПФ «Каскад»за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 280.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

В п.3.5. договору купівлі-продажу сторони погодили, що покупець повинен перерахувати продавцю протягом 90 банківських днів з моменту оформлення цього договору на його поточний рахунок і зняття з обліку та передачі товару.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 20.04.2011р. ТзОВ «ТВФ «Каскад»повідомило ФОП ОСОБА_2 про неможливість зняти з реєстрації транспортні засоби та виконати вимоги договору купівлі-продажу зокрема, п. 8.1. договору.

Розрахунок за вказаним договором між сторонами не проведений, оскільки як вбачається з п.3.5. договору купівлі-продажу, строк оплати за договором не настав з тих підстав, що транспортні засоби не були зняті з обліку в органах ДАІ.

Пунктом 8 договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на автомобілі переходить до покупця з моменту укладення цього договору. Відповідно до ст.34 Закону України «Про доржній рух»автомобіль, що відчужується підлягає реєстрації набувачем в органах Державтоінспекції.

Згідно п.8.1. договору купівлі-продажу продавець зобов»язується в термін не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору, зняти відчужувані автомобіль з реєстрації в органах Державтоінспекції.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Між позивачем та ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»було укладено договір-купівлі-продажу відповідно до ст.655 ЦК України, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як випливає з аналізу п.8.1. договору купівлі-продажу, право власності на автомобілі переходить до позивача з моменту укладення цього договору. Відтак, не можуть братись до уваги твердження відповідача, що право власності на майно не перейшло до позивача.

Безпідставним також є твердження відповідача про те, що сторони не приступили до виконання умов договору у зв»язку з відсутністю оплати за транспортні засоби, оскільки факт передачі майна відбувся, що підтверджується накладною № 2-04 від 02.04.2011р., а обов»язок по оплаті не виник у зв»язку з накладенням арешту на майно ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад» та неможливістю у зв»язку з цим зняти транспортні засоби з обліку в органах Державтоінспекції.

Невиконання ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»пункту 8.1. договору купівлі-продажу не може бути перешкодою для переходу права власності.

Судом досліджено матеріали виконавчого провадження №25916439 Сихівського ВДВС ЛМУЮ та встановлено, що постановою від 15.04.2011р. Сихівським ВДВС ЛМУЮ відкрито виконавче провадження відповідно до рішення господарського суду Львівської області у справі №24/93 про стягнення з ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»на користь ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»коштів в сумі 128740,50 грн. (наказ господарського суду Львівської області № 24/93 від 09.11.2010р. виданий на виконання рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2010р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 09.11.2010р. у справі № 24/93). Постановою Сихівського ВДВС ЛМУЮ від 15.04.2011р. накладено арешт на все майно ТзОВ «Торгово-виробнича група «Каскад».

Судом встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази щодо перевірки, станом на дату накладення арешту та винесення постанови про заборону відчуження, Сихівським ВДВС ЛМУЮ, майна ТзОВ «ТПФ «Каскад», опису вказаного майна.

Натомість долучений до матеріалів справи баланс ТзОВ «ТПФ «Каскад»за другий квартал 2011 року (код рядка 030 балансу, код рядка 010, 130 Звіту про фінансові результати за другий квартал) свідчить про відсутність вказаних транспортних засобів у підприємства на дату подання звітності.

Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно д ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити Його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зі змісту ст. 392 ЦК вбачається, що власник майна може пред'явити позов про

визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно п.5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа визначена виконавчим документом.

Загальний порядок звернення стягнення на майно передбачено главою 4 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Аналіз зазначених норм Закону дозволяє зробити висновок, що державний виконавець в силу наданих йому повноважень вправі арештувати майно винятково боржника, як зобов'язаної сторони у виконавчому провадженні.

В ході розгляду спору судом встановлено, що спірне майно, відповідно до умов договору належить позивачу, який не є стороною виконавчого провадження.

Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, статтею 60 визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частиною другою вказанної статті встановлено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З урахуванням наведених положень Закону, а також визначених у главі 29 ЦК України засад захисту права власності особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 27.08.1976р. №6 “Про судову практику в справах про виключення майна з опису” за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно, або на праві володіння ним.

Безпідставним є клопотання ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України, у зв»язку з тим, що даний спір не підвідомчий господарським судам.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Статтею 124 Конституції України встановлено, що до юрисдикції судів віднесено всі правові відносини, які виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації).

Відповідно до ч.2 ст.16 ГПК України, справи у спорах про право власності на майно розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України. Відповідно до приписів вказаної статті, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є визнання права, зокрема права власності. Дана норма кореспондує з положенням ст.20 ГК України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання, що випливає із ст. 15 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Зазначений спір розглядається за правилами ГПК України, так як предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Слід зазначити, що господарським судам на загальних підставах підвідомчі справи зі спорів, що пов»язані із захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права, що має приватно-правовий характер. Спір, що стосується права власності на майно, не пов»язаний з публічно-правовими відносинами та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, клопотання ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши представників сторін та третіх осіб, оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку, про задоволення позову у повному обсязі.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на

засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено держмито в сумі 1377,87 грн., що підтверджується квитанціями № 6319/064 від 10.06.2011р. на суму 1293,00 грн. та №6319/064 від 25.05.2011р. на суму 85,00 грн.

В позовній заяві обєднано дві позовні вимоги: майнову - про визнання права власності та немайнову - про звільнення майна з під арешту. Відтак, кожна з позовних вимог повинна бути оплачена державним митом.

Враховуючи, що державне мито по майновій вимозі становить 1377,87 грн., по немайновій вимозі становить 85,00 грн., а позивач сплатив лише 1377,87 грн., відтак з нього необхідно стягнути в дохід Державного бюджету 85,00 грн. недоплаченого державного мита.

Судові витрати слід покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.19,41 Конституції України, ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 11, 16, 328, 319-321, 386, 392, 530, 627-629, 662, 663, 655, 692 ЦК України ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (79060, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_3) право власності на майно: легковий автомобіль марки Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов НОМЕР_4; автобус марки aewoo», модель BS-106, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_5, реєстраційний державний № НОМЕР_1, синього кольору; автобус марки », модель BS -106, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_6, реєстраційний державний № НОМЕР_2, синього кольору.

3. Зобовязати Сихівський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (79066, м.Львів, вул.Зубрівська, 8; код ЄДРПОУ 35009295) звільнити майно з-під арешту, а саме: легковий автомобіль марки Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов НОМЕР_4; автобус марки », модель BS-106, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_5, реєстраційний державний № НОМЕР_1, синього кольору; автобус марки «Daewoo», модель BS -106, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_6, реєстраційний державний № НОМЕР_2, синього кольору.

4. Стягнути з Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (79066, м.Львів, вул.Зубрівська, 8; код ЄДРПОУ 35009295) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (79060, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_3) 1462,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 (79060, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_3) в дохід державного бюджету 85,00 грн. держмита.

6. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 05.09.2011р.