Рішення № 18120239, 22.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/231

22.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе»

до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтертрансполіс"

про стягнення 3 203,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лещенко Г.М.

від відповідача: не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Атлант-М Лепсе»звернулось до суду з позовом до ЗАТ «Страхова компанія «Інтертрансполіс»про стягнення основного боргу в сумі 2 411,90 грн. та відшкодування неотриманих доходів в сумі 791,10 грн. Також позивач просив судові витрати, що складаються зі 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на адвоката в сумі 1 500,00 грн. покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

04.08.2011 р. до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення та уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Атлант-М Лепсе»основний борг в сумі 2 411,90 грн., відшкодування не отриманих доходів в сумі 791,10 грн., а судові витрати, що складаються з державного мита –102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., - покласти на відповідача.

Оскільки позивач у вказаній заяві не просив ані про зменшення, ані про збільшення заявлених позовних вимоги в порядку ст. 22 ГПК України, тому суд визнає зазначену заяву як уточнення вимог про покладення на відповідача судових витрат в частині відмови від стягнення витрат на адвоката.

У даному судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Про отримання відповідачем ухвал суду у даній справі засвідчують повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно із п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155, повідомлення про вручення поштового відправлення (поштового переказу) - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення (поштовий переказ). Відповідно до п. 121 вказаних Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа зазначає на бланку повідомлення про вручення прізвище, ім'я, по батькові особи, якій вручено реєстроване поштове відправлення (поштовий переказ).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2008 р. Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтертрансполіс»виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Китайські автомобілі»рахунок-фактуру № 1027 на оплату 4 415,31 грн., який сплачено останнім 25.06.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2008 р. відповідач перерахував на рахунок ТОВ «Атлант-М Китайські автомобілі»1 207,65 грн. помилково перерахованих коштів та виставив останньому вірний рахунок-фактуру № 1027 від 23.06.2008 р. на суму 2 207,66 грн.

Як стверджував позивач, інша частина помилково перерахованих коштів в сумі 1 000,00 грн. відповідачем повернута не була.

Крім того, Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтертрансполіс»25.07.2008 р. виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Азія»рахунок-фактуру № 1121 на суму 1 411,90 грн. який 25.07.2008 р. був помилково сплачений ТОВ «Атлант-М Китайські автомобілі».

Оскільки грошові кошти у сумі 1 000,00 грн. та 1 411,90 грн. були отримані відповідачем від ТОВ «Атлант-М Китайські автомобілі»без належної на те правової підстави, останній звернувся до ЗАТ «Страхова компанія «Інтертрансполіс»з листами № 12/1 від 12.04.2010 р. та № 21п від 22.10.2010 р., в яких вимагав повернути грошові кошти в сумі 2 411,90 грн. Отримання листа № 12/1 від 12.04.2010 р. відповідачем засвідчується штампом вхідної кореспонденції № 524 від 12.04.2010 р. В свою чергу, лист № 21п від 22.10.2010 р. було направлено на юридичну адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, тож враховуючи положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»згідно з якими відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, тому такий вважається отриманим ЗАТ «Страхова компанія «Інтертрансполіс».

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач повинен був повернути ТОВ «Атлант-М Китайські автомобілі»грошові кошти у розмірі 2 411,90 грн., однак цього не вчинив.

Судом встановлено, що 31.12.2010 р. між ТОВ «Атлант-М Китайські автомобілі»(далі –цедент) та ТОВ «Атлант-М Схід»(далі –цесіонарій) укладено договір № 5Ц відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент відступив цесіонарію, а останній набув право вимоги, належне цедентові та став кредитором за зобов’язанням по оплаті 2 411,90 грн. заборгованості ЗАТ «Страхова компанія «Інтертрансполіс»(далі –боржник) перед цедентом за помилково сплачені кошти, які не були повернуті боржником.

Відповідно до п. 3 зазначеного договору до цесіонарія перейшло зазначене право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент оплати цесіонарієм за відступлене право вимоги.

На виконання п. 4 договору № 5Ц відступлення права вимоги (цесії) від 31.12.2010 р. цедентом передано цесіонарію документи, визначені п. 3 вказаного договору, що підтверджено актом прийому-передачі документів від 31.12.2010 р.

За умовами п. 8 договору № 5Ц відступлення права вимоги (цесії) від 31.12.2010 р. цесіонарій зобов’язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги, виконання якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Схід»підтверджено листом вих. № 2 від 22.02.2011 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 11 договору № 5Ц відступлення права вимоги (цесії) від 31.12.2010 р. останній вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 11 договору, та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання договору сторонами (п. 12 договору № 5Ц відступлення права вимоги (цесії) від 31.12.2010 р.).

Відповідач зобов’язання з оплати 2 411,90 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Схід»не виконав, доказів протилежного до суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2011 р. між ТОВ «Атлан-М Лепсе»(цесіонарій) та ТОВ «Атлан-М Схід»(цедент) укладено договір № 1/2011 відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого ТОВ «Атлант-М Схід»відступило позивачу, а останній набув право вимоги, належне цедентові і став кредитором за зобов’язанням по оплаті в сумі 2 411,90 грн. заборгованості ЗАТ «Страхова компанія «Інтертрансполіс»(боржник) перед цедентом за помилково сплачені кошти, які не були повернуті боржником.

30.03.2011 р. позивач сплатив ТОВ «Атлан-М Схід»за відступлення права вимоги суму в розмірі 1 205,95 грн. на виконання умов п. 5 договору № 1/2011 відступлення права вимоги (цесії) від 22.02.2011 р.

Згідно з п. 12 договору № 1/2011 відступлення права вимоги (цесії) від 22.02.2011 р. строк дії останнього починає свій перебіг з моменту його підписання та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання договору сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання вимог ст. 517 ЦК України за актом прийому-передачі документів від 22.02.2011 р. ТОВ «Атлант-М Схід»передав, а позивач прийняв документи на підставі договору № 1/2011 відступлення права вимоги (цесії) від 22.02.2011 р., з яких випливають права позивача стосовно вимог щодо виконання відповідачем обов’язків з повернення помилково отриманих коштів.

Таким чином, оскільки право вимоги від відповідача повернення помилково отриманих коштів, отримане ТОВ Атлант-М Схід», передане останнім позивачу за договором № 1/2011 відступлення права вимоги (цесії) від 22.02.2011 р., то до нього, як до нового кредитора, перейшли права первісного кредитора у зобов’язанні, що виникло на підставі договору № 5Ц відступлення права вимоги (цесії) від 31.12.2010 р., в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав.

За таких обставин, строк виконання зобов’язання по перерахуванню позивачу 2 411,90 грн. є таким що настав, однак відповідач грошові кошти у розмірі 2 411,90 грн. на рахунок позивача станом на день вирішення справи судом, не перерахував.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати отриманого товару в розмірі 2 411,90 грн. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 411,90 грн. основного боргу обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 791,10 грн. відшкодування неотриманих доходів суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилався на положення ст.ст. 610-612 ЦК України, якими визначено поняття та правові наслідки порушення зобов’язання, як припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Та, крім того, позивач обґрунтовував вказані вимоги положеннями ст.ст. 1212-1214 ЦК України, які серед іншого, визначають підстави відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, а саме: особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу) (ст. 1214 ЦК України).

Таким чином, вказана стаття передбачає можливість відшкодування особою, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, процентів за користування грошовими коштами, плодів від набутого майна та інших доходів.

Вимог про стягнення з відповідача процентів за період безпідставного використання грошових коштів позивачем в порядку ст. 536 ЦК України, як те передбачено ст. 1214 ЦК України, позивачем не заявлялось.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не зазначено та не доведено отримання відповідачем доходів на суму 791,10 грн., або можливість реального одержання таких.

В той же час, позивач визначає вказану суму в розмірі не менше розміру інфляції за період з 01 серпня 2008 р. по 28 лютого 2011 р.

Однак, суд звертає увагу, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення передбачається ст. 625 ЦК України.

При цьому, слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а не доходами, які кредитор одержав чи міг одержати від безпідставно набутого майна.

Тож, підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про відшкодування Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтертрансполіс»не отриманих доходів в сумі 791,10 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе»задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтертрансполіс» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 13Є, код 31451838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе»(03060, м. Київ, вул. Андрія Бубнова, 18; 03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, код 36645529) 2 411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 90 коп. основного боргу, 76 (сімдесят шість) грн. 81 коп. державного мита та 177 (сто сімдесят сім) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 29.08.2011 р.