Рішення № 18119130, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/294

17.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИБІР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "8 МАРТА"

про стягнення 39 423,96 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

Від позивача: Мельник О.В.

Від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИБІР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "8 МАРТА" 39 423,96 грн. за надані послуги відповідно до договору № В-205, з яких: основний борг –36 110,00 грн.,1 427,83 грн. - інфляційних втрат та пеня у розмірі 1 886,13 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за надані послуги відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представників відповідача та невиконання ним вимог суду розгляд справи відкладено на 17.08.2011 р.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача у дане судове засідання не з’явилися, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 15.07.2011 р. не виконали.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

Встановив:

24.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИБІР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "8 МАРТА" було укладено договір № В-205.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № В-205 від 24.02.2011 р. є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1. договору № В-205 від 24.02.2011 р. позивач зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, провести наступне: 1.1.1. Здійснити облаштування стенду (надалі –Стенд) площею 231 м. виставковим обладнанням на час проведення виставки «ЕкспоМеблі», з 09.03.2011 р. по 12.03.2011 р.; 1.1.2. Змонтувати обладнання стенду до початку виставки; 1.1.3. Провести демонтаж обладнання стенду після закінчення виставки.

Згідно з п.4.1.1. договору № В-205 від 24.02.2011 р. відповідач зобов’язаний прийняти роботу позивача з облаштування, монтажу та демонтажу стенду згідно з умовами договору.

Пунктом 4.1.3. договору № В-205 від 24.02.2011 р. визначено, що відповідач зобов’язаний оплатити позивачу роботи з облаштування, монтажу та демонтажу стенду.

Вартість робіт складає 205 091,67 грн., ПДВ (20%) 41 018,33 грн. Загальна вартість складає 246 110,00 грн. (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.2. договору № В-205 від 24.02.2011 р. передбачено, що відповідач сплачує позивачу 80% від загальної вартості зазначеній у договорі до 01.03.2011 р., та 20% - після завершення монтажу стенду.

Згідно з п. 9.6. договору № В-205 від 24.02.2011 р. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Оскільки суду надано відомості, що відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо сплати за надані послуги відповідно до умов договору № В-205 від 24.02.2011 р., суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як стверджував позивач, вбачається з банківських виписок по рахунку, та не спростовано відповідачем, на виконання умов договору відповідачем здійснено наступні платежі: банківська виписка від 02.03.2011 р. –50 000,00 грн., банківська виписка від 04.03.2011 р. –50 000,00 грн., банківська виписка від 11.03.2011 р. –50 000,00 грн., банківська виписка від 12.03.2011 р. –60 000,00 грн.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов’язань по оплаті за надані позивачем послуги за Товариством з обмеженою відповідальністю "8 МАРТА" утворилась заборгованість в розмірі 36 110,00 грн.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання перед відповідачем за договором № В-205 від 24.02.2011 р., що підтверджується актом до даного договору, який підписаний посадовими особами сторін та скріплений печатками підприємств.

Пунктом 1 акту до договору № В-205 від 24.02.2011 р. встановлено, що сторони погоджуються, що позивач виконав свої зобов’язання по наданню робіт відповідачу у відповідності до умов договору № В-205 від 24.02.2011 р.

Відповідно до п. 3 акту до договору № В-205 від 24.02.2011 р. по виконанню умов договору № В-205 від 24.02.2011 р. сторони претензій не мають.

Таким чином, позивач свої зобов’язання за договором № В-205 від 24.02.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за надані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 36 110,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на вищенаведене, позивач свої зобов’язання за договором № В-205 від 24.02.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за надані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 36 110,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензіями № 1 від 12.03.2011 р. та № 2 від 04.05.2011 р. з вимогою оплатити суму боргу у розмірі 36 110,00 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором № В-205 від 24.02.2011 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати за надані позивачем послуги згідно з договором № В-205 від 24.02.2011 р. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 36 110,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 886,13 грн. за період з 07.03.2011 р. до 07.07.2011 р.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6.2. договору № В-205 від 24.02.2011 р. відповідач за порушення строків (термінів) проведення оплати, які передбачені п.5.2. договору, сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.

У відповідності до розрахунку позивача розмір пені за період з 07.03.2011 р. до 07.07.2011 р. становить 1 886,13 грн.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач не виконував належним чином свої зобов’язання щодо сплати за надані послуги відповідно до договору№ В-205 від 24.02.2011 р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 07.03.2011 р. до 07.07.2011 р. в сумі 1 886,13 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 427,83 грн. інфляційних нарахувань за період з 07.03.2011 р. до 07.07.2011 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційного збільшення суми боргу за період з 07.03.2011 р. до 07.07.2011 р. становить 1 427,83 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу за період з 07.03.2011 р. до 07.07.2011 р. в сумі 1 427,83 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "8 МАРТА" (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, б. 15, оф. 3, ідентифікаційний код – 37002752) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИБІР" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська/Фізкультурна, б. 57-61/3, літера А, ідентифікаційний код –31089089) 36 110 (тридцять шість тисяч сто десять ) грн. 00 коп. ––основного боргу, 1 427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 83 коп. –інфляційних втрат, 1 886 (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) грн. 13 коп. – пені, 394 (триста дев’яносто чотири) грн. 24 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 22.08.2011 р.