Рішення № 18119015, 15.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/29315.08.11 За позовом Державного підприємства «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ІНТЕХ»

про стягнення 125169,74 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 712 від 1.06.2011р.);

від відповідача: Васко С.С. - директор.

В судовому засіданні 15 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ІНТЕХ»заборгованості в розмірі 125169,74 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором про виконання робіт із створення (розробки) електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) № 1-СПК від 29 квітня 2010 року належним чином не виконав, зокрема, за твердженнями позивача, з боку відповідача було порушення строків виконання умов договору з незалежних від позивача причин, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені та завданої позивачу моральної шкоди.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.06.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.07.2011р.

В судовому засіданні позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з відповідача: основного боргу 64411,78 грн. та 10000,00 грн. моральної шкоди.

25 липня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 1 серпня 2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1.08.2011 року за клопотанням відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, задоволення клопотання представника відповідача про витребування у ЗАТ «СітіНет» необхідну для вирішення спору додаткову інформацію, про що судом було ухвалено звернутися з судовим запитом до ЗАТ «СітіНет», розгляд справи було відкладено до 15.08.2011 року.

Через канцелярію до суду 12.08.2011р. від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у ЗАТ «СітіНет»додаткової уточнюючої інформації.

В судовому засіданні 15.08.2011р. подане через канцелярію до суду клопотання відповідач підтримав в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Так, відповідачем, не наведено суду жодних обставин за яких відповідач якимось чином був обмежений в праві впродовж перебування справи на розгляді в суді самостійно звернутися до вказаних ним осіб та отримати необхідну для нього інформацію, яка, на його думку, може мати відношення щодо предмету спору, а відтак, подане представником відповідача клопотання визнано судом не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2010 року між позивачем (надалі Замовник) та відповідачем (далі по тексту Виконавець) (разом - сторони), було укладено договір про виконання робіт із створення (розробки) електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) № 1-СПК (належним чином засвідчена копія договору в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), згідно умов п. 2.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по створенню (розробці) Веб-сайту газети «Пенсійний кур'єр», а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, визначених Договором.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобовязання в частині перерахування грошових коштів в розмірі 28005,12 грн., що становить 80% від загальної вартості робіт Замовник виконав, однак, як стверджує позивач, Виконавець, взяті на себе зобовязання в частині розробки сайту в строк 20 днів з дати підписання Договору, тобто до 19.05.2010р., не виконав, актів приймання-передачі виконаних робіт за Договором Виконавець Замовнику на підписання не надав.

Позивач вказує, що внаслідок невиконання Виконавцем робіт за Договором Замовник, 13.04.2011р., звернувся до Виконавця з претензією з вимогам усунути порушення виконання зобовязання та сплатити на користь Замовника пеню в розмірі 115169,74 грн. та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. Позивач зазначає, що недоліки в роботах за Договором Виконавець не виконав, пеню та моральну шкоду за неналежне виконання взятих на себе зобовязань за Договором на користь Замовника не перерахував.

З відповідними твердженням позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що відповідач неодноразово намагався після 29 вересня 2010 року підписати акт прийому-передачі виконаних робіт, однак, як вказує відповідач, Замовник відмовлявся підписати наданий йому акт виконаних робіт за Договором.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по створенню (розробці) Веб-сайту газети «Пенсійний кур'єр», а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, визначених Договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що протягом п'яти робочих днів з моменту укладання сторонами Договору Замовник сплачує Виконавцю 80% від суми Договору, згідно Кошторису.

Загальна сума робіт за Договором становить 35006,40 грн. (п. 8 Кошторису).

Так, судом встановлено, що в травні 2010 року Замовник оплатив в повному обсязі виставлений Виконавцем на оплату рахунок № 74 від 29.04.2010р. та перерахував на користь Виконавця грошові кошти в розмірі 28005,12 грн., тобто 80% від загальної вартості робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 6.05.2010р. (копія платіжки міститься в справі).

Відповідно до п. 3.11. Договору протягом 2 (двох) робочих днів від дати закінчення робіт з наповнення Веб-сайту Виконавець розміщує готовий Веб-сайт на сервері, визначеному Замовником. Для чого Замовник повинен надати Виконавцеві всю необхідну інформацію для розміщення Веб-сайту на сервері Замовника: логін, пароль доступу й логін, пароль і назва бази даних. З моменту успішного завершення розміщення Веб-сайту обов'язки Виконавця за Договором є виконаними. Завершення робіт за Договором сторони оформлюють шляхом укладання акту прийому-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що Замовник, внаслідок фактичного невиконання Виконавцем зобовязань за Договором та у звязку з ненадходженням з боку останнього пропозицій щодо укладення акту прийому-передачі виконаних робіт по Договору, звернувся до Виконавця з претензією № 502 від 13.04.2011р. з вимогами усунути порушення виконання зобовязань, сплатити пеню та моральну шкоду.

За твердженнями позивача, а відповідачем не спростовано, актів прийому-передачі виконаних робіт від Виконавця Замовнику не надходило.

В свою чергу, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на ті обставини, що Виконавець неодноразово звертався до Замовника з пропозиціями підписати акт прийому-передачі виконаних робіт.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.п. 4.2.1., 4.2.3. Договору встановлено, що Замовник зобовязаний оплатити послуги в розмірі й порядку, передбаченому в розділі 5 Договору та надати всю необхідну текстову й графічну інформацію для надання Виконавцем послуг Замовникові в порядку та терміні передбачені в договорі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі - 28005,12 грн., що становить 80% від загальної вартості робіт за Договором.

Частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Зазначене вище положення відповідної статті Цивільного кодексу України кореспондує до п.п. 4.1.1, 4.1.2. Договору згідно яких Виконавець зобовязаний дотримуватися інтересів Замовника, кваліфіковано й чітко й у строки виконати роботи по створенню Веб-сайту й розробці програмного забезпечення згідно Технічного завдання до Договору в рамках своєї компетенції та надавати Замовникові оригінали всіх документів, що є результатом виконуваних робіт за Договором.

Завершення робіт за Договором сторони оформлюють шляхом укладання акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 3.11 Договору).

Доказів на підтвердження обставин надання позивачу на підписання актів прийому-передачі виконаних робіт за Договором, що в свою чергу слугуватиме підставою для здійснення Замовником на користь Виконавця оплати другого етапу робіт за Договором (п. 5.2 Договору), відповідачем, на підтвердження у своєму відзиві обставин, до суду не представлено.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у випадку порушення Виконавцем строків виготовлення Веб-сайту, останній сплачує пеню в розмірі 1% від вартості робіт згідно Кошторису за кожен день такого прострочення.

В свою чергу, суд зазначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Таким чином, з огляду на те, що зі змісту Договору випливає, що, з одного боку, на Замовника покладаються обовязки щодо оплати робіт Виконавця, що було виконано Замовником, а з іншого боку, що Виконавець зобовязаний кваліфіковано й чітко й у строки виконати узгоджені між сторонами роботи по Договору та надавати Замовникові оригінали всіх документів, що є результатом виконуваних робіт за Договором, а також те, що у відповідності до п. 3.11. Договору завершення робіт за Договором оформлюється шляхом укладання акту прийому-передачі виконаних робіт, доказів про надсилання якого Замовнику з боку Виконавця до суду відповідачем не надано, що унеможливлює зробити висновок про те, що роботи з боку Виконавця були виконані та надані Замовнику в повному обсязі, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в частині 2944,85 грн., що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

35006.4020.05.2010 - 07.06.20101910.2500 %0.056 %*373.56

35006.4008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*546.68

35006.4008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*538.04

35006.4010.08.2010 - 17.11.20101007.7500 %0.042 %*1486.57

При цьому, суд зазначає, що частиною 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відтак, судом було здійснено перерахунок пені у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Положеннями статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. є небгрунтованими, оскільки позивач не зазначив, в чому саме полягає його моральна шкода в розуміннні положень ст. 21 Цивільного кодексу України, не обгрунтував, в чому виражено приниженняя ділової репутації юридичної особи (відповідача), не визначив, за якою методикою, враховуючи вимоги розумності та справедливості, була визначений розмір моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. До того ж, варто зазначити, що умовами Договору взагалі не передбачено такої міри відповідальності сторін як стягнення моральної шкоди.

Окрім цього, в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»Пленум Верховного Суду України надав судам розяснення за яких, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Так, позивачем не зазначено, в чому полягає/проявляється незаконність дій відповідача, наслідком яких стало заподіяння Замовнику моральної шкоди.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача на користь позивача - 2944,85 грн.

Щодо розподілу судових витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить 64411,78 грн.

Таким чином, судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 44,01 грн. (32,21 грн. державного мита та 11,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ІНТЕХ»(ідентифікаційний код: 16402551, адреса: 02232, м Київ, вул. Закревського, буд. 63, оф. 1 г) на користь Державного підприємства «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України»(ідентифікаційний код: 31406759, адреса: 01004, м. Київ, вул. Струтинського, 31/37) грошові кошти: основного боргу 2944,85 грн. (дві тисячі девятсот сорок чотири гривні 85 копійок) та судові витрати 44,01 грн. (сорок чотири гривні 01 копійку). Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 22.08.2011р.