Рішення № 18118923, 16.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/14216.08.11 За позовом Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівельний завод»

До Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»

Про стягнення 478946,14 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. № б/н від 23.06.2011

ОСОБА_2. по дов. №б/н від 23.06.2011

Від відповідача ОСОБА_3. по дов. № 400/869 від 11.05.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівельний завод»про стягнення з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»331324,77 грн. основного боргу, 117774,91 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 29846,46 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору № 90-358/12-07 від 27.09.2007 тимчасового відповідального зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 було порушено провадження у справі № 3/142 та призначено її до розгляду на 07.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/142 від 07.07.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 22.06.2011, розгляд справи було відкладено на 21.07.2011.

Представником відповідача в судовому засіданні 21.07.2011 подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості провести інвентаризацію майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні позивача, але знаходиться на балансі відповідача.

В судовому засіданні 21.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.08.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 02.08.2011 відзиві зазначає наступне. Станом на 21.07.2011 ДП КДЗ «Буревісник»здійснив частково вивіз виробів, які знаходились на тимчасовому зберіганні у позивача відповідно до умов договору № 90-358/12-07 від 27.09.2007, про що складено відповідні акти приймання - передачі з тимчасового відповідального зберігання виробів. На лист відповідача адресований позивачу щодо направлення до відповідача представників для спільного огляду виробів і підготовки кінцевого акту позивач представників не направив, а тому зі сторони позивача надана недостовірна інформація щодо наявності та кількості виробів що перебувають на зберіганні у позивача. Звертає увагу суду на той факт, що в протоколі погодження вартості тимчасового відповідального зберігання виробів згідно з актом приймання-передачі від 29.07.2007 зазначено, що вартість зберігання виробів визначається в залежності від строку їх зберігання та займаної ними площі. Зауважує, що ДП КДЗ «Буревісник»не може виконати вимоги суду щодо проведення звірки взаєморозрахунків, так, як підприємству не відомо, яка кількість виробів знаходиться на зберіганні у позивача і чи в повній цілісності, а також відсутня методика встановлення ціни. Відповідно до заявлених позивачем вимог, зазначено в додатку №1 до позовної заяви, що сума заборгованості станом на 01.05.2011 становить 331324,77 грн. Проте в наданому позивачем акті звіряння розрахунків зазначено, що сальдо на 01.05.2011 становить 330 564,95 грн. Тому відповідачу є незрозумілим, яка сума заборгованості є правильною на день подачі позовної заяви. Звертаю увагу суду на те, що позивачем при розрахунку 3% річних та втрати від інфляції не було дотримано рекомендації які зазначені в листі ВСУ від 03.04.1997 за № 62-97 та розясненні № 02-5/223 та не подано обґрунтований розрахунок відповідних сум. Відповідно до п. 1.3. договору відповідач (поклажодавець) щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним здійснює оплату за тимчасове відповідальне зберігання (при розрахунку втрати від інфляції, позивачем вказується період, який не відповідає зазначеному договору). При розрахунку 3% річних та втрати від інфляції застосовувалась сума основного боргу у розмірі 331 324,77 грн., а це в свою чергу суперечить акту звіряння розрахунків, в якому зазначено, що сальдо на 01.05.2011 становить 330 564,95 грн. Зауважує, що ст. 223 ГК України та 259 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у три роки. В своїй позовній заяві позивач не вказує, за який період утворилась заборгованість, тому встановити основну суму заборгованості є ускладненим. Враховуючи вищевказане, відповідач просить в позові відмовити.

В судовому засіданні 02.08.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 11.08.2011.

Позивачем в судовому засіданні 11.08.2011 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 386007,26 грн. основного боргу, 64258,89 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 17095,81 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 11.08.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.08.2011.

Позивачем в судовому засіданні 16.08.2011 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 331324,80 грн. основного боргу, 46276,44 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 12570,66 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 16.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.09.2007 між Державною акціонерною холдинговою компанією «Чорноморський суднобудівельний завод»(зберігач) та Державним підприємством «Київський державний завод «Буревісник» (поклажодавець) було укладено договір № 90-358/12-07 тимчасового відповідального зберігання (далі - договір).

В матеріалах справи наявні копії статуту Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівельний завод», зареєстрованого державним реєстратором 16.06.2011, довідка АА № 484615 з ЄДРПОУ виданої 21.06.2011, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17.06.2011, якими підтверджується правонаступництво Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівельний завод»у Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівельний завод».

Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності субєкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обовязкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З урахуванням вищезазначеної норми, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для заміни позивача - Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівельний завод»на Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівельний завод».

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно з актом приймання-передачі від 27.09.2007 (додаток № 1) (далі перелік), який є невідємною частиною цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на тимчасове відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору вироби у кількості 23 позиції згідно з переліком (далі - вироби).

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено плату за зберігання виробів, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунками позивача становить 331324,80 грн. та за неналежне виконання зобовязань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 46276,44 грн. та 3% річних в сумі 12570,66 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобовязаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується датою повного виконання сторонами своїх обовязків.

Відповідно до акту приймання-передачі на тимчасове відповідальне зберігання виробів № 01 від 27.09.2007 відповідач передав, в позивач прийняв на зберігання вироби перелік яких, зазначений в цьому акті.

При цьому в акті зазначено, що враховуючи велику кількість складових частин перелічених в акті спецвиробів та стислі строки їх передачі-приймання, ящики зі спецвиробами передані-прийняті без їх розкриття та детального огляду і опису їх вмісту. Кінцевий акт передачі-приймання з детальним описом складових частин та їх кількістю по кожному спецвиробу буде складатися після їх перевезення відповідачу комісією.

Згідно п. 1. ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Пунктом 1.2. договору сторони домовились про те, що за тимчасове відповідальне зберігання виробів за цим договором поклажодавець сплачує зберігачу компенсацію згідно з Протоколом погодження ціни, що є невідємною частиною цього договору (додаток № 2).

Протоколом погодження вартості тимчасового відповідального зберігання виробів сторони дійшли згоди, що вартість зберігання виробів які знаходяться на тимчасовому зберіганні у позивача з розрахунку за один місяць складає 14268,00 в т.ч. ПДВ і визначається в залежності від строку їх зберігання та займаної ними площі.

Згідно п. 1.3. договору компенсація сплачується відповідачем до 10 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 2.4.2. договору відповідач зобовязався здійснювати оплату позивачу за фактичний строк зберігання виробів.

Відповідно до умов вказаного договору позивачем у період з січня 2008 року по квітень 2011 року були надані послуги по зберіганню виробів за ціною встановленою з урахуванням займаної площі в загальному розмірі 434573,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи згідно протоколу про взаємне погашення заборгованості за 2008 рік, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, відповідно до умов якої відповідач погашає свою кредиторську заборгованість за договором № 90-358/12-07 від 27.09.2007, а позивач погашає свою заборгованість за договором № 90-356/11-07 від 27.09.2007, разом сторони провели взаємозалік на суму 103249,00 грн.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Протокол про зарахування зустрічних однорідних вимог є двостороннім правочином, який має наслідком припинення зобовязання однієї сторони.

Зважаючи на проведення зарахування між сторонами, зобовязання відповідача перед позивачем щодо сплати заборгованості у розмірі 103 249,00 грн. є припиненим, ще в 2008 році.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо внесення плати за зберігання в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 331324,80 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 331324,80 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення оплати за зберігання виробів у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, а отже відповідач є таким, що прострочив.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 46276,44 грн. та 3% річних в сумі 12570,66 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 12570,66 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 46276,44 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 25, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Здійснити заміну позивача - Державну акціонерну холдингову компанію «Чорноморський суднобудівельний завод»його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Чорноморський суднобудівельний завод».

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»(м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код ЄДРПОУ 14312358) на користь Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівельний завод»(Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 14312980) 331 324 (триста тридцять одну тисячу триста двадцять чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 46 276 (сорок шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 44 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 12 570 (дванадцять тисяч пятсот сімдесят) грн. 66 коп. 3% річних, 3901 (три тисячі девятсот одну) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 19.08.2011.