Ухвала суду № 18118888, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 9/2330317.08.11 За заявою ОСОБА_1

Особи щодо яких1) Київський університет туризму, економіки і права

просять вжити 2) Головне управління статистики у м. Києві

запобіжні заходи 3) Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності"

4) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу

КМР (Київської міської державної адміністрації)

Про вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів та

накладення арешту на майно

Представники сторін:

від заявника ОСОБА_2. (дов. б/н від 14.06.2011р.);

ОСОБА_3. (посв. №2189 від 07.04.2005р.)

від осіб, щодо яких 1) ОСОБА_4. (дов. №149 від 16.08.2011р.)

просять вжити запобіжні 2) не зявився

заходи 3) не зявився

4) не зявився

За участю

представника

ОСОБА_6 ОСОБА_5. (дов. б/н від 04.07.2011р.)

Суддя Бондаренко Г.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.08.2011 року ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 43-1, 43-2 ГПК України звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою вх. №23303 про вжиття запобіжних заходів, в якій просить суд :

- витребувати від Головного управління статистики у м. Києві балансу Київського університету туризму, економіки і права, ідентифікаційний код 22915220, станом на 1 квартал 2006 року та станом на 2010 рік;

- витребувати від Комунального підприємства Бюро Технічної інвентаризації м. Києва відомості щодо зареєстрованого за Київським університетом туризму, економіки і права, ідентифікаційний код 22915220, розташованого за адресою м. Київ, вул. Жмаченка, 26, нерухомого майна;

- витребувати від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу (КМДА) відомостей, щодо наявних у власності у Київського університету туризму, економіки і права, ідентифікаційний код 22915220, розташованих за адресою м. Київ, вул. Жмаченка, 26 земельних ділянок;

- накласти арешт на все майно Київського університету туризму, економіки і права (далі по тексту - Університет, КУТЕП), ідентифікаційний код 22915220, що розташований за адресою м. Київ, вул. Жмаченка, 26, включаючи земельні ділянки та грошові кошти на всіх виявлених банківських рахунках в межах 3000000, 00 грн.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1, є спадкоємцем ОСОБА_2 та має право на частину у майні Київського університету туризму, економіки і права у розмірі 30%, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3. 27.08.2010р., проте Київським університетом туризму, економіки і права не виплачуєтья дана частка у відповідності до пункту 1.7 Статуту Університету, оскільки ОСОБА_1. повідомила Університет про свож небажанян входити до складу учасників Університету.

Як про те зазначено у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 “Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів” частиною першою статті 43-4 ГПК встановлено дводенний строк розгляду господарським судом заяви про вжиття запобіжних заходів. У разі, якщо суд вважає за необхідне вчинити під час розгляду заяви певні процесуальні дії (наприклад, викликати представників заявника чи заінтересованих осіб, витребувати додаткові докази тощо), такі дії мають відбуватися в межах зазначеного строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2011 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1. про вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів та накладення арешту на майно на 17.08.2011р.

Представником заявника надано усні пояснення по справі, підтримано заяву про вжиття запобіжних заходів в повному обсязі. Вимоги ухвали суду від 15.08.2011р. не виконано, пояснення та додаткові документи не надав.

В судове засідання 17.08.2011р. представники осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи, а саме Головного управління статистики у м. Києві, Головне управлення земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності”в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали та повідомлення про рзгляд заяви телефонограмою.

17.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Київським університетом туризму, економіки і права подано письмові заперечення на заяву про вжиття запобіжних заходів. Представником Київського університету туризму, економіки і права в судовому засіданні 17.08.2011р. надано усні пояснення та запечення проти задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника та представника Київського університету туризму, економіки і права, суд

ВСТАНОВИВ:

Заявником подано заява про вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів та накладення арешту на майно.

Подану заяву, заявник обґрунтовує тим, що 16.12.2010 року до Київського університету туризму, економіки і права подано заяву про виплату вартості частини майна, у звязку з рішенням про не вступ до складу учасників Київського університету туризму, економіки і права. Дана заява була отримана Київським університетом туризму, економіки і права 20.12.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Враховуючи те, що заява - ОСОБА_1. не розглянута Київським університетом туризму, економіки і права, рішення чи відповіді заявнику не надано, вартість частки майна не виплачена, заявник звернувся з заявою про вжиття запобіжних заходів, у звязку з утрудненням у зборі доказів для подання позовної заяви до Київського університету туризму, економіки і права про спонукання до виплати частки у майні Університету.

Посилаючись на п.п. 17.6, 17.7 статуту Київського університету туризму, економіки та права, зареєстрованого Дніпровською районною державною адміністрацією 12.05.2005 р., при реорганізації юридичної особи, засновника Університету, або у зв'язку зі смертю громадянина, засновника Університету, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до складу засновників. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до складу засновників або відмові Зборів засновників у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) засновника.

Неможливість самостійного отримання доказів, про витребування яких клопоче заявник, він обґрунтовує тим, що представником заявника було направлено лист (адвокатський запит) вих. №1-7 від 05.07.2011р. на адресу Головного управління статистики у м. Києві з вимогою надання копій документів, на який Головним управлінням статистики у м. Києві надано відповідь №06/27-4752 від 08.07.2011р. про відмову у наданні копій документів, з посилання на те, що Законом України “Про державну статистику”встановлена пряма заборона на надання конфіденційної інформації щодо конкретного респондента. Доказі щодо звернення до КП Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності", Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) щодо отримання доказів, про надання яких клопоче заявник, до заяви взагалі не надано, як не надано таких доказів і в судовому засіданні 17.08.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог про накладення арешту на майно Київського університету туризму, економіки і права та необхідність вжиття такого запобіжного заходу, заявник посилається на те, що невиплата Київським університетом туризму, економіки і права частки у майні, систематичне порушення прав заявника, свідчить про недобросовісність Київського університету туризму, економіки і права та дають всі підстави вважати, що Київській університет туризму, економіки і права може через укладення цивільно-правових угод вивести активи підприємства, що у подальшому призведе до неможливості реального захисту порушених прав заявника.

При цьому заявником вказано, що дані докази є необхідними для подачі ним позову нематеріального характеру про спонукання до виплати частки у майні Київського університету туризму, економіки і права.

Розглянувши наявні матеріали заяви, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на вимогах закону, суд не вбачає підстав для вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів та накладення арешту на майно особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Відповідно до ст. 43-2 ГПК України, до видів запобіжних заходів включені: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб. При цьому, перелік запобіжних заходів, які може бути застосовано судом, є вичерпним і розширенню не підлягає.

Отже, за змістом статті 43-1 вказаного Кодексу, підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому, заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову,а також навести підстави, які дають змогу зробити достатньо обгрунтоване припущення про те, що згодом подщача таких доказів стане неможливою або утрудненою через ряд певних обставин (зникнення, знищення, пошкодження таких доказі тощо). Крім того, п. 4 ст. 43-3 ГПК УКраїни містить чітку вказівку на те, що заявним повинен навести обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 43-4 ГПК України господарський суд має право вимагати від заявника додати до заяви будь-який наявний у нього доказ про порушення або загрозу порушення його прав.

Викладене заявником у заяві не є підставою для вжиття запобіжних заходів та не свідчить про наявність обставин, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав і реальність такої загрози.

Виходячи зі змісту статті 43-1 ГПК України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.

Отже, за своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто, заходи, що вживаються судом як запобіжні мають бути спрямованими також на забезпечення позову, який буде поданий до суду з метою захисту порушених прав та інтересів заявника.

Як зазначено у п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 “Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів” у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

- наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 (тобто яким чином вжитий запобіжний захід буде сприяти виконанню рішенню суду, у випадку задоволення позовних вимог);

- імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ( тобто того, що подача потрібних доказів стане згодом неможливою або утрудненою);

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про державну статистику», державна статистична діяльність проводиться органами державної статистики згідно з цим Законом та відповідно до завдань, віднесених до їх компетенції, на засадах професійної незалежності та самостійності. До основних завдань органів державної статистики відносяться: збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах (ст. 12 ЗУ «Про державну статистику»).

Відповідно до п. 1.3., 1.4., 1.5. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. N 7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. На кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкриваються відповідний розділ Реєстру прав та реєстраційна справа (п. 6.1 Положення).

У відповідності до п. 7.1.2 Положення, інформаційну довідку з Реєстру прав на бланку відповідного БТІ мають право отримувати суди, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

У відповідності п. 3 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 р. № 182/42, Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. Видає довідки про наявність обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, довідки щодо використання громадянами права безкоштовної приватизації землі в межах м. Києва, довідки про статус земельної ділянки, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (у відповідності до п. 3.14 Положення).

Виникнення у заявника нічим не підтверджених сумнівів щодо можливого вчинення вказаними органами державної влади та місцевого самоврядування протиправних дій спрямованих на знищення інформації, збирання та збереження якої є завданням вищевказаних осіб, не підтверджено жодними об'єктивними доказами, а отже не може свідчити про те, що витребування цих доказів стане згодом неможливим або утрудненим, та в подальшому витребування таких доказів, про витребування яких клопоче заявним буде неможливим в порядку ст. 38 ГПК УКраїни при розгляді позову по суті. Неможливість отримання таких доказів самим заявником не свідчить про неможливість подання таких доказів на виконання рішення (ухвали) суду органами державної влади на виконання вимог ухвали суду в порядку ст.ст. 38, 65 ГПК України, а отже не є підставою для вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів.

Окремо, суд звертає увагу на те, що заявником не надано жодних обґрунтувань, яким чином відсутність тих доказів, про витребування яких він клопоче, зокрема щодо наявності чи відсутності у особи щодо якої він просить вжити запобіжні заходи, перешкоджає заявникові щодо подачі позовної заяви про спонукання Університету до виплати частки майна, що належить померлому учаснику, спадкоємцем якого є позивач, враховуючи те, що заявнику відома номінальна вартість частки у майні, яка підлягає виплаті.

Щодо вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на майно Університету, то суд приходить до висновку, що заявником не доведено необхідність застосування заявлених запобіжних заходів (накладення арешту на майно), враховуючи відсутність звязку між таким видом запобіжного заходу як арешт на майно і предметом позовних вимог нематеріального характеру, які заявник має намір заявити ( абз. 5 стор. 3 заяви про вжиття запобіжних), а саме про спонукання Університету до виплати частки у майні Унверситету.

Крім того, вимога про вжиття такого запобіжного заходу як накладення арешту на майно Київського університету туризму економіки і права, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності, враховуючи те, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що дії Київського університету туризму, економіки і права спрямовані на відчудження майна, що у подальшому може призвести до неможливості реального захисту порушених прав заявника, які він має намір захищати шляхом подачі немайнового позову, та не доведено, що невжиття таких запобіжних заходів забезпечить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог немайнового характеру про зобов'язання (спонукання) відповідача до певних дій.

За таких обставин, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, ОСОБА_1 не доведено підстав, встановлених ст. 43-1 ГПК України, для вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів та накладення арешту на майно, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

В силу положень ч. 6 ст. 43-4 ГПК України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Керуючись ст.ст. 43-1 - 43-4, 43-8, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів відмовити.

2. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 43-8, 106 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяГ.П. Бондаренко