Рішення № 18118882, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/13517.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання

"Інформаційні технології"

про стягнення боргу 366 160,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача ОСОБА_1. (дов. б/н від 03.01.2011 р.);

ОСОБА_2 (дов. б/н від 20.10.2010 р.);

від відповідача ОСОБА_3. (дов. б/н від 01.06.2011 р.);

ОСОБА_4. (дов. б/н від 08.04.2011 р).

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 17.08.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (далі по тексту - відповідач) в якій просить суд:

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання інформаційні Технології” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" суму штрафу за Ліцензійними договорами № 133/РН, № 133/365, № 133/Ф, № 133/БТ, № 133ЛСМ, № 133/И, № 133/Б, № 133/А, № 133/КК, № 133/КП, № 133/КТ, № 133/КС, № 133/ИТ, № 133/К, № 133/Ш, № 133/24, № 133/Р, № 133/М, № 133/Н, № 133/НСТ, № 133/СС, № 133/ПР від 01.01.2011р., що становить гривневий еквівалент 44000,00 доларів США, а саме - 350 240,00 (триста п'ятдесят тисяч двісті сорок грн. 00 коп.) грн. та суму штрафу за Договором доручення № 133/VTP від 01.01.2011р., що становить гривневий еквівалент 2000,00 доларів США, а саме 15 920,00 (п'ятнадцять тисяч девятсот двадцять грн. 00 коп.) грн., що разом становить 366 160,00 (триста шістдесят шість тисяч сто шістдесят грн. 00 коп.) грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/135, розгляд справи призначено на 30.06.2011 року.

30.06.2001 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та письмовий відзив на позовну заяву. В судове засідання 30.06.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.06.2011 року не виконав.

Представником позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.06.2011р. виконано частково, надано додаткові матеріали по справі. Надано усні пояснення на запитання суду та письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 09.08.2011 року у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних документів.

05.07.2011 р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології", в тому числі накладенням арешту на поточний рахунок Відповідача п/р 26004000164929 в ПуАТ "СЕБ Банк", МФО 300175, та на інше майно, що належить відповідачу, оскільки невжиття таких заходів, на думку позивача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

26.07.2011 р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано додаткові документи по справі.

08.08.2011 р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 09.08.2011 р. за клопотанням відповідача було здійснено фіксування судового процесу технічними засобами. Відповідачем подано клопотання про продовження строків розгляду справи. Суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строків розгляду справи, в судовому засіданні було оголошено перерву до 17.08.2011 р., про що сторони повідомлені належним чином, під розписку, а розгляд клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відкладено до наступного судового засідання.

12.08.2011р. через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем на вимогу суду було направлено перелік документів та обладнання, які за твердженням позивача відповідач повинен був йому надати для здійснення перевірки щодо кількості абонентів, з якими відповідач уклав договору на виконання договору доручення, укладеного між сторонами.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. представниками відповідача надано письмові пояснення та додаткові матеріали по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2011 р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (ліцензіат) були укладені Ліцензійні договори № 133/РН, № 133/365, № 133/Ф, № 133/БТ, № 133ЛСМ, № 133/И, № 133/Б, № 133/А, № 133/КК, № 133/КП, № 133/КТ, № 133/КС, № 133/ИТ, № 133/К, № 133/Ш, № 133/24, № 133/Р, № 133/М, № 133/Н, № 133/НСТ, № 133/СС, № 133/ПР (надалі по тексту - Ліцензійні договори).

Відповідно до п. 2.1. Ліцензійних договорів ліцензіар надає ліцензіату невиключні права на розповсюдження та поширення телепрограм за допомогою багатоканальної телемережі виключно на платній основі на території, способом, в межах, строком встановлених даними договорами, а ліцензіат зобов'язується в розмірі, в порядку та строки визначені даними договорами сплатити ліцензіару винагороду за надання невиключних прав.

Також, між позивачем та відповідачем було укладено Договір доручення № 133/VIP від 01.01.2011р. (надалі по тексту - Договір доручення), відповідно до якого відповідач зобов'язується укладати абонентські договори та отримувати абонентську плату з осіб, які отримують доступ до телерадіопрограм пакету "VIP-Кино", та перераховувати таку абонентську плату в повному розмірі на користь позивача.

Згідно з умовами Ліцензійних договорів та Договору доручення розмір винагороди визначається на підставі даних про середню кількість абонентів, які мають надаватися відповідачем у щомісячних звітах. На підставі даних, вказаних у таких звітах, позивач виставляв відповідачу рахунки, передбачені умовами договорів, та здійснював розрахунок належної до сплати позивачу винагороди.

У відповідності до п. 6.2. Ліцензійних договорів та п. 6.2 Договору доручення позивач протягом строку дії даних договорів має право проводити незалежні перевірки щодо належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами, зокрема даних про кількість Абонентів і т.д. Як вказано у п. 6.2 Договору доручення, повірений (відповідач у справі) зобов'язується ознайомити представників довірителя (позивач у справі) з усіма видами документації та договорів, що стосуються виконання цього договору. Перевірки, передбачені цим пунктом договору, ДОвіритель може проводити не частіше одного разу на квартал, за умови направлення Повіреному відповідного повідомлення щодо наміру провести перевірку не пізніше п'яти робочих днів до передбачуваної дати її проведення.

Разом з тим, згідно з п. 3.1.17 Ліцензійних договорів та п. 3.10. Договору доручення відповідач на вимогу позивача зобов'язаний надати останньому можливість здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності в рамках цих договорів, а також надати для перевірки весь обсяг документації, необхідної для визначення кількості абонентів і розподілу їх по цінових пакетах, а також все устаткування та коди доступу, що є в наявності відповідача для визначення кількості абонентів (біллінг).

23.03.2011 року, позивач, користуючись своїм правом, наданим йому п. 6.2. Ліцензійних договорів, направив відповідачу лист № 49, яким повідомив останнього про проведення перевірок належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за всіма Ліцензійними договорами, зокрема, достовірності наданих ним даних щодо кількості абонентів та встановлено дату проведення перевірок представниками позивача, а саме 30.03.2011 року.

Однак, за твердженням позивача, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" не були допущені до здійснення перевірки, а посадові особи відповідача не надали витребувані позивачем документи та відомості.

Відповідно до абз. 2 п. 11.3. Ліцензійних договорів та абз. 2 п. 12.3. Договору доручення - у випадку недопущення уповноважених представників позивача до здійснення перевірки та/або ненадання належного доступу до відомостей (документів, обладнання тощо) - відповідач зобов"язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 2 000,00 доларів США за курсом долара США встановленим Національним Банком України.

У зв'язку з вищенаведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за Ліцензійними договорами № 133/РН, № 133/365, № 133/Ф, № 133/БТ, № 133ЛСМ, № 133/И, № 133/Б, № 133/А, № 133/КК, № 133/КП, № 133/КТ, № 133/КС, № 133/ИТ, № 133/К, № 133/Ш, № 133/24, № 133/Р, № 133/М, № 133/Н, № 133/НСТ, № 133/СС, № 133/ПР від 01.01.2011р., що становить гривневий еквівалент 44000,00 доларів США, а саме - 350 240,00 грн. та суму штрафу за Договором доручення № 133/VTP від 01.01.2011р., що становить гривневий еквівалент 2000,00 доларів США, а саме 15 920,00 грн., що разом становить 366 160,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що 30 березня 2011 року об 11 годині 00 хвилин, представники позивача з'явилися до офісу відповідача з метою проведення перевірки та були допущені до її проведення. Близько 16 години представники позивача повідомили, що прибудуть на продовження перевірки 31 березня 2011 року о 10 годині 00 хвилин.

Про факт допущення до проведення перевірки представниками позивача свідчить відповідний запис та власноручні підписи представників позивача у Журналі проведення перевірок (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Проте, за твердженням відповідача, представники позивача не отримали всього обсягу документації, оскільки, жоден з листів позивача не мав посилання на виконання якого саме конкретного укладеного сторонами договору або договорів позивач мав намір проводити перевірку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Як зазначалось вище, відповідно до умов Ліцензійних договорів та Договору доручення відповідач на вимогу позивача зобов'язаний надати останньому можливість здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності в рамках цих договорів, а також надати для перевірки весь обсяг документації, необхідної для визначення кількості абонентів і розподілу їх по цінових пакетах, а також все устаткування та коди доступу, що є в наявності відповідача для визначення кількості абонентів (біллінг).

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Загальне правило виконання зустрічних зобов'язань встановлено ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України та передбачає одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторонам повинна виконати свій обов'язок.

З огляду на зазначені вище положення чинного законодавства, судом вбачається, що такий обовязок відповідача як надання позивачу можливості здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності кореспондується з обов'язком позивача надати відповідачу конкретний перелік необхідної для даної перевірки документації та повідомити про проведення перевірки за п'ять робочих днів (п. 6.2 договорів).

Твердження позивача про порушення відповідачем п.п. 3.1.17 Ліцензійних договорів та п. 3.10. Договору доручення в частині недопущення представників позивача до проведення перевірки суд вважає необґрунтованими, оскільки, матеріалами справи підтверджується перебування представників позивача на території підприємства відповідача та допущення їх до перевірки.

Отже, суд приходить до висновку, що для належного виконання відповідачем свого обов'язку за Ліцензійними договорами та Договором Доручення щодо надання позивачу можливості здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності, позивач зобов'язаний був надати відповідачу конкретизований перелік документів необхідних для перевірки належного виконання відповідачем умов Ліцензійних договорів, чого позивачем зроблено не було, а такий конкретизований перелік було надано позивачем на вимогу суду тільки 12.08.2011р. При цьому, щодо вказаного позивачем переліку документів, відповідачем було надано письмові пояснення в судовому засідання 17.08.2010р., в яких наводились причини неможливості подання таких документів, що свідчить про небажання відповідача сприяти позивачеві в отримання документів та обладнання, необхідних для визначення кількості абонентів відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено обов'язок, передбачений умовами договору щодо надання для перевірки весь обсяг документації, необхідної для визначення кількості абонентів і розподілу їх по цінових пакетах, а також все устаткування та коди доступу, що є в наявності відповідача для визначення кількості абонентів (біллінг), за що передбачено умовами договору штраф.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що таке прострочення (неналежне виконання) обов'язку відповідача, сталося і в зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків позивачем в частині завчасного та повного повідомлення переліку документів та обладнання, яке пропонується подати відповідачеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання останнім своїх обов'язків за Ліцензійними договорами та Договором доручення, проте, оскільки, дане невиконання було зумовлене неналежним виконанням позивача свого обов'язку щодо належного повідомлення відповідача про всі обставини перевірки та про обсяг необхідної для перевірки документації, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, про стягнення з відповідача штрафу за Ліцензійними договорами № 133/РН, № 133/365, № 133/Ф, № 133/БТ, № 133ЛСМ, № 133/И, № 133/Б, № 133/А, № 133/КК, № 133/КП, № 133/КТ, № 133/КС, № 133/ИТ, № 133/К, № 133/Ш, № 133/24, № 133/Р, № 133/М, № 133/Н, № 133/НСТ, № 133/СС, № 133/ПР від 01.01.2011р., що становить гривневий еквівалент 23 000,00 доларів США, а саме - 175 120,00 грн. та суму штрафу за Договором доручення № 133/VTP від 01.01.2011р., що становить гривневий еквівалент 1000,00 доларів США, а саме 7 960,00 грн., що разом становить 183 080,00 грн.

Щодо клопотання позивача про забезпечення позову, то розглянувши та проаналізувавши доводи викладені в даному клопотанні, судом відмовлено в його задоволені, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову єдостатньо обґрунтованеприпущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, можезникнути, зменшитись за кількістюабо погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Розяснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже не доведено імовірність такого утруднення. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір закрити свій поточний рахунок, вчинити інші дії, що свідчать про ухилення від виконання рішення суду у справі.

Суд враховує також, що відповідач знаходиться за адресою місцезнаходження, приймає участь в судовому засіданні, а також всіляко сприяє вирішенню спору по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого субєкта, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 75, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 5-А, код ЄДРПОУ 31168846) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" (01001, Київ, вул. Хрещатик, 46-Б, код ЄДРПОУ 33551564) 175 120 (сто сімдесят п'ять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. штрафу за Ліцензійними договорами № 133/РН, № 133/365, № 133/Ф, № 133/БТ, № 133ЛСМ, № 133/И, № 133/Б, № 133/А, № 133/КК, № 133/КП, № 133/КТ, № 133/КС, № 133/ИТ, № 133/К, № 133/Ш, № 133/24, № 133/Р, № 133/М, № 133/Н, № 133/НСТ, № 133/СС, № 133/ПР від 01.01.2011р., 15 920 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. штрафу за Договором доручення № 133/VTP від 01.01.2011р., 1 830 (одну тисячу вісімсот тридцять) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 23.08.2011 р.