Рішення № 18118296, 10.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.11 р. Справа № 37/167

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області, ідентифікаційний код 305619605216

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с. Ново-Олексіївка Донецької області, ідентифікаційний код 31949531

про: стягнення збитків, нанесених крадіжкою переданого на зберігання та не повернутого зерна у кількості 900320кг пшениці по ціні 753грн/тн, всього в сумі 677940,96грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 31.12.2010р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 26.07.2011р. на 10.08.2011р.

У судовому засіданні 10.08.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с. Ново-Олексіївка Донецької області (далі Відповідач) про стягнення за договором складського зберігання №105/08 від 15.07.2008р. заборгованості в розмірі 864260,77грн. та інфляції в розмірі 324098,56грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором складського зберігання №105/08 від 15.07.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір складського зберігання №105/08 від 15.07.2008р., постанову Селидівського міського суду від 17.02.2001р., лист претензію з описом вкладення, реєстри накладних про прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, рахунки-фактури, платіжні доручення, акт здачі приймання-робіт, податкові накладні, розрахунок позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 224 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 35, 49, 61 Господарського кодексу України, ст. 82 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, та на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с. 22-37, 61-65 т.2) у тому числі письмове пояснення №32 від 18.07.2011р. (а.с.21 т.2) та письмове пояснення б/н від 26.07.2011р. (а.с.39 т.2), щодо обраного способу судового захисту, кваліфікуючи стягувані грошові кошти як збитки.

В перебігу розгляду справи Позивачем надана заява б/н від 10.08.2011р. (а.с.65 т.2) про зменшення суми позовних вимог, якою Позивач остаточно вимагає стягнути з відповідача збитки, нанесені крадіжкою переданого на зберігання та не повернутого зерна у кількості 900320кг пшениці по ціні 753грн./тн, а всього у сумі 677940,96грн.

Відповідач у судові засідання жодного разу не зявився, надіславши письмові пояснення (а.с.45 т.2), в яких визнав позовні вимоги в повному обсязі, та вказав про неможливість повернення наданого Позивачем на зберігання майно, а також просив розглянути справу без його участі, надавши додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 46-60 т.2).

У судовому засіданні 10.08.2011р. представник Позивача підтримав вимоги заяви б/н від 10.08.2011р. (а.с.65 т.2), наполягаючи на вирішенні спору за наявними матеріалами.

Суд вважає за можливе вирішити на підставі наявних документів, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка у судове засідання представника належним чином повідомленого Відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи зважаючи на зібрані судом документи та доведену до відома суду у письмовому вигляді позицію сторін по суті розглядуваного спору.

Дійсно, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь у судовому засіданні є правом, а не обовязком сторони, від реалізації якого не може перебувати у залежності встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2008р. між Позивачем (Поклажодавець) та Відповідачем (Зерновий склад) був укладений договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №105/08 (а.с.а.с.22-24 т.1), згідно умов п.п. 1, 23 якого Поклажодавець постачає зернові, зернові та олійні культури у кількості, згідно до складських квитанцій, зерновому складу для зберігання та сплачує послуги зернового складу, а Зерновий склад приймає зерно на зберігання на умовах визначених цим договором, строк зберігання зерна до 15 липня 2009р.

За змістом умов вказаного договору (Зерновий склад) повинен:

- прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити кількісне і якісне зберігання зерна та здійснює відпуск його Поклажодавцю. Крім того, перша партія зерна повинна супроводжуватись гігієнічним висновком на сільгосппродукцію вітчизняного виробництва, актом абробації або реєстрації посівів (п.5);

- прийняти зерно за заліковою вагою, але не вище фізичної, та визначити його якість та кількість в порядку та згідно правил, встановлених ГОСТ та ДСТУ (п.6);

- здійснити підробку, сушку зерна до норм якості, при вологості до 14,0%, сорність до 2%, соняшника при вологості до 7%, сорності до 2%, для ріпаку при вологості до 8%, сорності до 2%, згідно до інструкції 9-7-88 від 01.09.88р. та техрегламенту (п.7);

- видати Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше ніж наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання (п.8);

- Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном Поклажодавця (п.17);

- зерно, передане згідно умов чинного договору на зберігання Зерновому складові, залишається власністю Поклажодавця (п.18);

- зобовязаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити Поклажодавця зерна про закінчення його строку і визначити строк витребування зерна (п.25).

Умовами розділу 13 передбачені тарифи на послуги Зернового складу, за яким визначено, що приймання (1 тони фізичної ваги) здійснюється Зерновим складом безкоштовно; вартість за зберігання (за 1 тону на місяць) становить 15,00грн.- зерно, 17,00грн. олійні, ріпак; відвантаження (за 1т/%) 19,00грн. (автотранспорт) зерно, олійні, ріпак, 24,00грн. (залізничн. транспорт) олійні, ріпак; сушка на ДТ (за 1 т/%) 11,20грн. зерно, 15,90грн.- олійні, 18,70грн. ріпак.

Додаткові послуги: (переоформлення 1 партії) становить 12,00грн.; очищення зерна (за 1т/%) становить 2,30грн. зерно, 3,25грн. олійні, ріпак; складська квитанція (1од.) 5,00грн.; подвійне складське свідоцтво 10,00грн.; просте складське свідоцтво 5,00грн. (п.13).

Відповідно до положень п.п. 13, 14 договору Поклажодавець зобовязується перерахувати вартість послуг, повязаних із зберіганням зерна у строк, не пізніше 3-х банківських днів з дня виставлення рахунків у грошовій формі (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Зернового складу.

Умовами п. 15 договору відвантаження зерна проводиться після повного відшкодування витрат Зерновому складу, передбачених чинним договором.

Відповідно до п.19 договору у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність у вигляді відшкодування збитків у повному обсязі за цінами, діючими на момент виникнення збитків.

Положеннями п. 21 договору визначено, що Зерновий склад несе відповідальність перед Поклажодавцем за втрату, пошкодження, втрату якості та нестачу зерна, що сталися з його вини, у розмірі вартості відповідно втраченого, пошкодженого, неякісного та відсутнього зерна. У випадку втрати зерна (або його частини), переданого Поклажодавцем на зберігання, у тому числі у разі його конфіскації, незаконного привласнення третіми особами, Зерновий склад відшкодовує Поклажодавцеві збитки у розмірі вартості втраченого зерна. У разі пошкодження, зниження якості зерна (або його частини) Зерновий склад відшкодовує Поклажедавцеві збитки в розмірі суми, на яку знизилася його вартість. Вартість зерна для цілей цього договору визначається на вибір Поклажодавця або виходячи з фактично витраченої на придбання зерна суми, або виходячи з розміру фактичних витрат Поклажодавця на придбання кількості втраченого чи пошкодженого зерна протягом двох місяців після виявлення такої втрати або псування.

02.01.2009р. між сторонами укладена додаткова угода б/н (а.с.25-26 т.1), якою сторони домовились змінити тарифи на послуги Зернового складу.

У відповідності до умов договору за період з 15.07.2008р. по 31.07.2008р. Позивачем було відвантажено та передано на зберігання Відповідачу 980965тон зерна (пшениця фуражна) з визначенням якості по середньодобовому зразку, що підтверджується представленими реєстрами накладних, товарно-транспортними накладними та звичайними накладними (а.с.а.с.31-150 т.1, а.с.а.с. 1-19 т.2).

Постановою Селидівський міський суд Донецької області від 17.02.2011р. (а.с. а.с.27-28 т.1) встановлено, що внаслідок неналежного виконання співробітником Відповідача ОСОБА_2 своїх посадових обовязків передане позивачем на зберігання зерно було реалізоване та/або видане іншим поклажодавцям та згідно проведених співробітниками Красноарміського ВБОЗ оглядів в період з 01.07.2009р. по 09.07.2009р. у Відповідача відсутнє (зерно). Як вбачається з довідки Селидівського міського суду Донецької області №1-64/11 від 27.07.2011р. (а.с.62 т.2) вказана постанова не оскаржувалась і набрала законної сили 14.02.2011р.

Позивачем 04.02.2011р. на адресу Відповідача була направлена претензія б/н від 04.02.2011р. (а.с.63 т.2) з проханням у строк до 11.02.2011р. повернути фуражну пшеницю у кількості 980965тон, або сплатити її вартість у сумі 774310,31грн. за цінами 2008р., а також відшкодувати збитки у вигляді сплати за зберігання у сумі 89950,49грн.

У звязку із ухиленням Відповідачем, починаючи з 30.03.2009р. і до цього часу, від обовязку повернути втрачене зерно та відшкодувати збитки, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позов, вимагаючи стягнення з Відповідача заборгованості (вартість неповерненого та втраченого зерна) в розмірі 864260,77грн. та встановленого індексу інфляції за весь період прострочення в розмірі 324097,79грн., всього 1188358,56грн.

Згідно довідки Відділу статистики у м. Селидово Головного управління статистики у Донецькій області Державного комітету статистики України №05-72/85 від 05.07.2011р. (а.с. 29 т.1) середні ціни на пшеницю (без ПДВ) за 2008р.: по Україні 753грн./за т, по Донецькій області 738,1грн./за т.

Як вбачається із складеного і підписаного сторонами без зауважень акт звірення розрахунків станом на 18.07.2011р. (а.с.а.с.34-36 т.2) загальна кількість неповернутого Позивачеві зерна становить 900320кг.

Заявою про зменшення позовних вимог б/н від 10.08.2011р. (а.с.65 т.2) Позивач остаточно вимагає стягнути з відповідача збитки, нанесені крадіжкою переданого на зберігання та не повернутого зерна у кількості 900320кг пшениці по ціні 753грн./тн, а всього у сумі 677940,96грн.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, але надав письмові пояснення в яких визнав позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 45 т.2), підтверджуючи втрату переданого на зберігання зерна.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 10.08.2011р. (а.с.65 т.2), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач до початку розгляду справи по суті скористався своїм правом стосовно зміни предмету позову (з заборгованості на збитки) та зменшив до прийняття рішення розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено приведенням розрахунку розміру заборгованості у відповідність до фактично встановленого обсягу залишків неповернутого зерна.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобовязань за договором складського зберігання №105/08 від 15.07.2008р. у вигляді втрати частини переданого на зберігання майна.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору зберігання №105/08 від 15.07.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №105/08 від 15.07.2008р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 1 глави 66 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Обовязок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, безпосередньо встановлений ч. 1 ст. 949 цього Кодексу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір зберігання №105/08 від 15.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього обовязку із повернення обєкту зберігання Поклажодавцеві у схоронності, факт попереднього прийняття якого на зберігання підтверджений наявними в матеріалах справи накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від повернення Позивачу всього наявного на зберіганні зерна відповідно до умов договору №105/08 від 15.07.2008р.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обовязків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки обовязки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю договірних відносин між сторонами, остільки суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі є саме збитки, завдані невиконанням зобовязання, що випливає з договору, на обовязковості зясування сутності яких (збитків) наголошує Вищий господарський суд України в абз. 2 п. 1 Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обовязок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобовязань покладені на боржника особу, яка припустила порушення.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторона.

З огляду на те, що субєктом є боржник, обєктом правовідносини за договором зберігання, які були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування а, відтак і судового дослідження - є обєктивна та субєктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також вина зазначеної особи.

Наявність означених елементів, враховуючи презумпцію вини порушника згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, у повній мірі підтверджується змістом постанови Селидівського міського суду Донецької області від 17.02.2011р., претензією від 04.02.2011р., актом звіреня розрахунків від 18.07.2011р., довідкою відділу статистики №05-72/85 від 05.07.2011р. про вартість зерна та фактом визнання позовних вимог Відповідачем, що приймається судом в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України у якості самостійної підстави для задоволення заявлених вимог через відповідність такого визнання встановленим судом обставинам.

Відтак, вказані докази достатньою мірою підтверджують:

-факт наявності порушення у вигляді втрати зерна і його неповернення Поклажодавцеві після закінчення встановленого строку зберігання на його вимогу;

-кількість втраченого зерна та його вартість, за якими визначається узгоджений сторонами розмір збитків, що відповідає абз. 2 ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України,

та дозволяє констатувати наявність причинно-наслідкового звязку між порушенням та завданими збитками.

При цьому, судом також враховується, що факт наявності та розмір втраченого Позивачем майна, відповідальність за що умовами п. 21 договору №105/08 від 15.07.2008р. в розглядуваному випадку покладається саме на Відповідача, підтверджується і іншими наданими до матеріалів справи документами, а саме накладними, достовірність яких Відповідачем не спростована, так само, які і не надано останнім в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України інших доказів неправомірності заявлених вимог.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність розрахунку заявленої до відшкодування суми збитків, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимогу у розмірі 677940,96грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно співвідношенню між розміром первісно заявлених вимог та вимог, задоволених судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 305619605216) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с. Ново-Олексіївка Донецької області (ідентифікаційний код 31949531) про стягнення збитків, нанесених крадіжкою переданого на зберігання та не повернутого зерна у кількості 900320кг пшениці по ціні 753грн/тн, всього в сумі 677940,96грн. - задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с. Ново-Олексіївка Донецької області (ідентифікаційний код 31949531) на користь Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 305619605216) збитки в сумі 677940,96грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с. Ново-Олексіївка Донецької області (ідентифікаційний код 31949531) на користь Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 305619605216) витрати по сплаті державного мита в сумі 6779 грн. 41 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 134 грн. 63 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.08.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >