Постанова № 1811744, 22.04.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2762/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня2008р.                                                                                                               м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Ульященко І.І.

за участю представників сторін :

позивача : Літвінцевої О.О. (дов. від 01.01.2007 року без №), Івакіна І.О. (дов. від 22.04.2007 року без №) 

відповідача: Трапіциної Г.М. (дор. від 10.09.2007 року № 11973/10/10-026), Холмовської А.Л. (дор. від 09.10.2007 року № 13326/10/10-026), Бахметьєвої К.П. (дор. від 09.10.2007 року № 13328/10/10-026)

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Приватної фірми «ПАП - Сервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0005160847/0 від 23.10.2007р., № 0005160847/1 від 23.11.2007р. та № 0005160847/2 від 17.01.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 333333,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «ПАП-Сервіс»(надалі ПП «ПАП-Сервіс»)звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішенняСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові(надалі СДПІ ВПП у м. Харкові) №0005160847/0 від 23.10.2007р.,  №0005160847/1 від 23.11.2007р., №0005160847/2 від 17.01.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника в установі банку у  розмірі 333 333,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилаються на норми п.п 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість»  №168/97-ВР від 03.04.2007р., п.п.5.3.1 та 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  N 334/94-ВРвід 28.12.1994р., п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» №996-XIV від 16.07.1999р. Вважають, що оскаржувані рішення ухвалені у зв’язку з невірним застосуванням норм діючого законодавства, є необґрунтованими і повинні бути визнані судом нечинними.

Відповідач - СДПІ ВПП у м. Харкові у наданих письмових запереченнях та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, просять в позові ПП «ПАП-Сервіс» відмовити, посилаючись на норми  п.п.7.4.1 та.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  №168/97-ВР від 03.04.2007р., п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  N 334/94-ВРвід 28.12.1994р., п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п.4.1 п.4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України 11.12.1996р. №29 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за №723/17480). Стверджують, що оскаржувані позивачем рішенняСДПІ ВПП у м. Харкові №0005160847/0 від 23.10.2007р.,  №0005160847/1 від 23.11.2007р., №0005160847/2 від 17.01.2008р. прийняті в рамках діючого законодавства, з урахуванням висновків акту виїзної позапланової перевірки  ПП «ПАП-Сервіс» з питань правомірності декларування від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2007р. та просять суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

            Як свідчать матеріали справи,   17 серпня 2007 року (вх. № 12404) Приватним підприємством „ПАП-СЕРВІС” була подана до СДПІ ВПП у м. Харкові декларація з податку на додану вартість за липень 2007 року. З 14.09.2007р. по 04.10.2007р. податковими ревізорами-інспекторами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була здійснена позапланова виїзна перевірка ПП «ПАП – Сервіс» з питань правомірності декларування від‘ємного значення різниці між сумою податкового зобов‘язання та сумою податкового кредиту, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку за липень 2007р., за результатами якої був складений акт від 11.10.2007р. № 3046/47-0/31799042.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податковим повідомленням - рішенням від 23 жовтня 2007 року № 0005160847/0 підприємству було зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007 року на суму 333 333,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПП «ПАП-Сервіс», згідно з п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. подало скаргу  №84 від 16.10.2007р. до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові.

Рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 20 листопада 2007 року № 15433/10/25-006, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, податкове по­відомлення-рішення від 23 жовтня 2007 року № 0005160847/0 залишено без змін та з ме­тою доведення до платника податків нового граничного терміну проведення зменшення завищеної суми бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника подат­ків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2007 року №0005160847/1 тотожного змісту з податковим повідомленням - рішенням від 23 жовтня 2007 року № 0005160847/0.

Не погоджуючись з вказаним повідомленням - рішенням від 23 листопада 2007 року №0005160847/1, ПП «ПАП-Сервіс» подало повторну скаргу №402 від 26.11.2007р. (вх.ДПА №4665/10 від 26.11.2007р.) до ДПА у Харківської області.

Рішенням ДПА у Харківської області від 10.01.2008р. №40/10/25-103 за результатами розгляду повторна скарга ПП «ПАП-Сервіс» була залишена без задоволення, оскаржуване рішення без змін та прийняте податкове повідомлення - рішення від 17 січня 2008 року №0005160847/2.

Як зазначено в акті перевірки, ПП «ПАП-Сервіс» (комітент) по договору комісії №107 від 01.01.06 здійснював реалізацію ТМЦ (продукти харчування в широкому асортименті) на адресу ВАТ «Ольга» (комісіонер) на загальну суму 10 000 000,0 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1 666 666,67 грн. (видаткова накладна № L337.01.06.2007/рр1/1/а від 01.06.07). Відповідно до Звіту комісіонера  від 30.06.07р., зазначені товари за період з 01.06.07р. по 30.06.07р. були реалізовані в повному обсязі на суму 10 000 000,0 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 1 666 666,67 грн., що знайшло своє відображення в регістрах облікупо рахунку 3691 "Розрахунки з агентом по товарам з ПДВ".

Згідно акту здачі-прийому наданих послуг від 30.06.07 до договору комісії № 107 від 01.01.06, вартість наданих комісіонером комітенту комісійних послуг за 2 квартал 2007 становить 3 000 000,0 грн., в т. ч. ПДВ 500 000,0 грн. (податкова накладна № 279 від 30.06.07 на загальну суму 3 000 000,00 грн., в т. ч. ПДВ 500 000,0 грн., оформлена ВАТ "Ольга" на адресу ПП «ПАП-Сервіс»). На підставі вказаної податкової накладної ПП «ПАП-Сервіс» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2007 року ПДВ в сумі - 500 000,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що товарну продукцію, яку передано на реалізацію по договору комісії №107 від 01.01.2006 ПП «ПАП-Сервіс»було придбано у ТОВ фірми «Пранк» на загальну суму 9 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 500 000,00 грн.

У зв’язку з чим, СДПІ ВПП у м.Харкові вважає, щоПП «ПАП-Сервіс» від зазначеної опе­рації (з урахуванням сплаченої ВАТ «Ольга» комісійної винагороди) отримало збитки в сумі 2 000 000 грн. та в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вар­тість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту за червень 2007 року суму ПДВ у розмірі 333 333,33 грн.

З огляду на посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в частині безпідставного віднесення ПП «ПАП-Сервіс» до складу податкового кредиту за червень 2007 року суму ПДВ у розмірі 333333,33 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з :

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено законодавцем, в господарській діяльності використовуються саме товари (роботи та послуги), а не їх вартість.

Пункт 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність, як діяльність, направлену на отримання доходу. 

Згідно Статуту ПП “ПАП-Сервіс”, продаж товарів, у тому числі і через   посередників (комісіонерів), віднесено до основного виду діяльності ПП «ПАП - Сервіс». Оскільки послуги комісіонера безпосередньо пов’язані з продажем товарів, що в свою чергу приносить підприємству дохід, то отримання таких послуг безумовно пов’язане з його господарською діяльністю. Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок із власною господарською діяльністю визначає сам платник податку – суб'єкт підприємництва, якщо інше не встановлено законами України.

Положеннями п.1.17 Закону України„Про податок на додану вартість”зазначено, що терміни та поняття,зокрема “валові витрати виробництва (обігу)”,приймаються у значенні, визначенному Законом України«Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зазначає, що згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.  Як вбачається з наведеного переліку,  витрати у вигляді розрахунків за послуги посередників при здійсненні продажу товарів у будь якому розмірі до  витрат, які не пов’язані з господарською діяльністю, не віднесені. Пунктом.5.11 цього ж Закону заборонені будь які додаткові обмеження по віднесенню до валових витрат платника податків, ніж ті, що зазначені в Законі.

Комісійна винагорода, по своїй правовій природі є платою за послуги, що у свою чергу згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»відноситься до об'єктів оподаткування з ПДВ. Порядок формування  комісійної винагороди визначений в тексті договору, де зазначено, що розмір винагороди встановлюється актом виконаних робіт (наданих послуг).

В ході судового засідання представники відповідача для обґрунтування своєї позиції щодо часткового не врахування цих витрат, не посилались на положення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині застосування рівня звичайних цін з огляду на приписи підпунктів п.1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому без вказівки на конкретні норми закону наполягали на зменшенні суми податкового кредиту з розміру збитку, отриманого від однієї наведеної вище операції.

Судом не приймаються до уваги такі твердження відповідача та його представників у судовому засіданні з огляду на наступне.

Як встановлено пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України„Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. ...Не належать віднесенню до валових витрат суми збитків платника податків, здійснених у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) зв’язаним з таким платником особам.

Слід відмити, що матеріалами перевірки не зафіксовано, що комісіонер ВАТ “Ольга” є позв’язаною чи афільованою з  ПП «ПАП - Сервіс» особою, а нарахування та виплата комісійної винагороди за спірним договором здійснена на підставі Акта виконаних робіт та Звіту комісіонера, передбачених умовами договору комісії, тобто ці витрати належним чином  підтверджені первинними документами.     

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень № 0005160847/0 від 23.10.2007р., № 0005160847/1 від 23.11.2007р. та № 0005160847/2 від 17.01.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 333333,00 грн.належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, щодо завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту у розмірі 333333 грн., не підкріплені жодними доказами і є необгрунтованими.

За таких умов, факти порушень позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок  на додану вартість”, які вказані в акті перевірки № 3046/47-0/31799042 від 11.10.2007 року, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 333333,00 грн.

Також, суд вважає за необхідне зауважити на те, що після оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень за №0005160847/0 від 23.10.2007 р., відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення на ту ж саму суму зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку, а саме - № 0005160847/1 від 23.11.2007р. та № 0005160847/2 від 17.01.2008р., що суперечить приписам ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань.

За таких обставин, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові податкові повідомлення-рішення № 0005160847/0 від 23.10.2007р., № 0005160847/1 від 23.11.2007р. та № 0005160847/2 від 17.01.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 333333,00 грн. є протиправними і підлягають визнанню судом нечинними.

На підставі викладеного, суд дійшоввисновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, 161, 160, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватної фірми «ПАП - Сервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0005160847/0 від 23.10.2007р., № 0005160847/1 від 23.11.2007р. та № 0005160847/2 від 17.01.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 333333,00 грн. - задовольнити в повному обсязі.

 Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові № 0005160847/0 від 23.10.2007р., № 0005160847/1 від 23.11.2007р. та № 0005160847/2 від 17.01.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 333333,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «ПАП - Сервіс», код 31799042 державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 25.04.2008 року.

Суддя                                                 (підпис)                                             Т.С.Перцова